10.3. Фінансово-розрахункові умови експортно-імпортних договорів (контрактів)

Законодавство України передбачає певні вимоги до форми і змісту зовнішньоекономічних контрактів між українськими су­б'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності і видів діяльності та їхніми іноземними контрагентами.

Контрактом в обов'язковому порядку мають бути обумовлені:

• валюта ціни товарів, робіт, послуг, що експортуються (імпор­туються) і загальна вартість (ціна) контракту;

• валюта платежу;

• фінансові санкції на випадок порушення умов контракту;

• форс-мажорні обставини, які є підставою для звільнення від фінансової відповідальності сторін;

• умови та форми розрахунків.

Валюта ціни - це валюта, в якій визначається ціна контракту. Вона може бути виражена у валюті країни-експоргера, країни-імпортера або у валюті третьої країни за згодою сторін.

Валюта платежу - це валюта, за якою сторони домовляються вести розрахунки, що випливають з контракту. Вона може збігати­ся з валютою ціни контракту, а може і не збігатися з нею. У разі не­збігу валюти платежу з валютою ціни контракту має визначатися

130

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

курс, за яким буде проводитися перерахунок контракту у валюту платежу.

В окремому розділі договору (контракту) сторони домовляють­ся про порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням од­ним із контрагентів своїх зобов'язань. При цьому мають бути чіт­ко визначені розміри штрафних санкцій (у процентах від вартості недопоставленого товару або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів тощо).

У розділі «Форс-мажорні обставини» подаються відомості про те, за яких непередбачених умов (стихійне лихо, воєнні дії, ембарго тощо) невиконання однією з сторін зобов'язань за кон­трактом не супроводжується штрафними фінансовими санкція­ми. В обов'язковому порядку термін дії форс-мажорних обставин повинен бути підтверджений Торгово-промисловою платою від­повідної країни.

У зовнішньоекономічних контрактах визначаються форми та умови здійснення розрахунків між контрагентами. Вони мають повністю відповідати чинному законодавству України про валютне регулювання і порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

У ході розвитку міжнародної торгівлі та зовнішньоекономічних зв'язків склалися гри основні форми безготівкових розрахунків через комерційні банки:

• банківські перекази;

• інкасо;

• документарний акредитив.

Згідно із законодавством України учасники зовнішньоеконо­мічних відносин мають право самостійно обирати будь-яку форму розрахунків у сфері експорту та імпорту товарів і послуг. Комер­ційні банки, які ведуть валютні рахунки своїх клієнтів - українсь­ких підприємств, виконують їхні доручення в сфері розрахунків з іноземними партнерами через іноземні банки-кореспонденти. В іноземних банках-кореспондентах українські банки мають свої

131

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

кореспондентські рахунки (рахунки «Ностро») і відкривають у себе кореспондентські рахунки іноземних банків (рахунки «Лоро»). Якщо клієнт українського комерційного банку має розрахувати­ся з іноземним партнером, який обслуговується в банку-некорес-понденті, то розрахунки виконуються комерційним банком через третій банк, де у нього є рахунок «Ностро».

Банківський переказ - це доручення банку імпортера (тобто банку, де відкрито валютний рахунок імпортера) банкові експор­тера сплатити одержувачу коштів певну суму. Доручення на пере­каз валюти банк імпортера одержує від свого клієнта. У контракті між експортером та імпортером в обов'язковому порядку обумо­влюється, коли імпортер дає банку доручення здійснити переказ: до відвантаження товару (в такому разі мова йде про авансовий платіж) чи після відвантаження товару. Для запобігання ризику з метою використання обігових коштів імпортерам вигіднішій дру­гий варіант, а експортери зазвичай домагаються попередньої опла­ти вартості контракту.

Інкасо - банківська розрахункова операція, за допомогою якої банк за дорученням свого клієнта-експортера одержує на підставі розрахункових документів гроші на його користь від платника-імпортера за відвантажені товари, надані послуги і зараховує ці кошти на рахунок клієнта в банку. Регулюються інкасові операції в міжнародних розрахунках «Уніфікованими правилами по інкасо», розробленими Міжнародною торговельною платою в 1978 р. Згідно з ними є дві форми інкасо: чисте інкасо та документарне інкасо.

Чисте інкасо - це інкасо фінансових документів (наприклад, вексель, чек), тобто боргових зобов'язань, які служать засобом одержання платежів за товарними операціями, що вже відбули­ся раніше. При цьому розрахункова операція відбувається без участі будь-яких комерційних документів (рахунки-фактури, спе­цифікації, акти прийому-здачі, страхові документи, транспортні накладні тощо).

Документарне інкасо - це інкасо з участю комерційних доку­ментів, коли банк здійснює платіж експортеру за умови передання цих документів імпортеру. За цієї форми розрахунків експортер,

132

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

відвантаживши товар іноземному партнерові, надає своєму банку інкасове доручення, до якого додаються всі обумовлені контрак­том комерційні товарні документи. В інкасовому дорученні є всі необхідні дані для здійснення платіжної операції з нарахуванням коштів експортеру.

Після перевірки інкасового доручення й усіх документів, які до нього додаються, банк експортера пересилає їх банку імпортера, якщо він є банком-кореспондентом. Банк імпортера залежно від умов, які містяться в інкасовому дорученні, передає своєму клієн­тові документи проти платежу за відвантажений товар або проти акценту переказного векселя (тратти), якщо контрактом передба­чені розрахунки з використанням векселів і якщо вексель доданий до інкасового доручення.

За першого варіанту банк імпортера, одержавши платіж від свого клієнта, переказує гроші банку експортера (або зараховує їх на його кореспондентський рахунок «Лоро») для зарахування ек­спортеру. За другим варіантом (з траттою) імпортер бере на себе зобов'язання сплатити за поставку товару пізніше.

До недоліків документарного інкасо відносяться:

• значний розрив у часі між відвантаженням, передачею доку­ментів, їх пересиленням і платежем;

• відсутність гарантії платежу.

Ці недоліки можуть бути подолані шляхом застосування теле­графного інкасо, а також за рахунок застосування інкасо з поперед­ньо наданою банком імпортера банківською гарантією платежу.

При розрахунках у формі телеграфного інкасо одночасно з відсиланням документів банку імпортера банк експортера надси­лає телеграму з повідомленням про висилку документів і основні реквізити інкасового доручення.

За акредитивної форми розрахунків банки партнерів забезпечу­ють на вимогу імпортера та відповідно до його вказівок розраху­нок з експортером після подання останнім необхідних комерцій­них документів.

133

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Підготувавши товар до відвантаження, експортер інформує про це свого партнера, після чого імпортер подає в свій банк заяву (до­ручення) на відкриття акредитиву з вказівками щодо умов, строків, вартості поставки тощо. Банк імпортера надсилає акредитив банку експортера для передання експортеру.

Акредитив - це зобов'язання банку здійснити платіж.

Якщо експортер погоджується з умовами, він здійснює відван­таження товару і надає своєму банку відповідну комерційну доку­ментацію. Банк надсилає її банку імпортера для оплати або списує суму оплати за рахунок перерахованої банком імпортера валюти, якщо умовами міжбанківських розрахунків передбачається пере­каз валюти банком імпортера одночасно з відкриттям акредитиву.

При розрахунках у формі документарного акредитиву експор­тер одержує стовідсоткову гарантію платежу.