10.2. Державне регулювання фінансових відносин у зовнішньоекономічній діяльності суб'єктів господарювання

Надаючи всім без винятку підприємствам право вільного до­ступу до світового ринку, проводячи політику лібералізації зов­нішньоекономічних відносин, Україна водночас здійснює державне регулювання цих відносин у русі протекціоністської спрямовано­сті, тобто державного захисту вітчизняного виробництва від іно­земної конкуренції. Держава постійно коригує законодавство в цій сфері, враховуючи, з одного боку, розвиток фрітрейдерських тенденцій у розширенні світових господарських зв'язків (фрітрей-дерство - концепція вільної торгівлі), а з другого - національні інтереси країни, тобто її товаровиробників і споживачів. Це сто­сується таких елементів зовнішньоекономічної політики, як ввізне та вивізне мито, квотування й ліцензування імпорту та експорту окремих товарів, регулювання через податковий механізм бартер­них операцій у зовнішньоекономічних зв'язках, валютне регулю­вання та валютний контроль.

Від імені держави більшість заходів у сфері регулювання і конт­ролю зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів підприємництва здійснюють Міністерство економіки України, Державний митний Комітет України, Державна податкова адміністрація України, На­ціональний банк України та їх органи на місцях.

Окремі види зовнішньоекономічних контрактів підлягають ре­єстрації і централізованому обліку в Міністерстві економіки Украї­ни. Це здійснюється з метою досягнення збалансованості держав­ного бюджету і контролю за додержанням порядку розрахунків у іноземній валюті. Дане обмеження стосується:

• товарів вітчизняного виробництва, щодо яких міжнарод­ними угодами України передбачено добровільні обмеження експорту з метою запобігання демпінгу;

• товарів, щодо яких здійснюються антидемпінгові процедури;

• товарів, експорт яких здійснюється через бартерні операції;

124

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

• товарів, відносини реекспорту яких регулюються чинним за­конодавством України та міжнародними договорами України;

• деяких інших товарів.

Мито - це податковий платіж, який стягується державними ор­ганами за ввіз на митну територію або вивіз за межі держави через .митний кордон товарів, цінностей і майна, тому воно обов'язково мас враховуватися при розрахунках економічної доцільності екс­портно-імпортних операцій.

Нарахування ввізного (імпортного) мита на товари та інші пред­мети, що ввозяться на митну територію України, здійснюється від­повідно до Закону України «Про єдиний митний тариф».

Єдиний митний тариф України - це систематизоване зведен­ня ставок мита, яким окладають товари та інші предмети, що ім­портуються в Україну.

Розрізняють такі види мита в залежності від методу встанов­лення ставок.

Адвалерне мито передбачає встановлення митних ставок у процентах до митної вартості товарів.

Специфічне мито передбачає встановлення митних ставок у твердому грошовому розмірі на фізичну одиницю товару (штуку, метр, тону, декалітр тощо).

У комбінованому миті поєднується принцип адвалерного та специфічного мита.

Законодавством передбачається, що в разі очевидної невідповід­ності заявленої митної вартості реальній ринковій кон'юнктурі або в разі неможливості перевірки її обчислення митні органи мають право визначити митну ціну імпортних товарів на основі цін на ідентичні або подібні товари в основних країнах - експортерах та­ких товарів.

Вивізне мито обчислюється митним органом і сплачується в на­ціональній валюті як і ввізне мито. При визначенні митної вартості експортованої продукції валюта ціни контракту перераховується в національну валюту України за поточним курсом НБУ на день подання митної декларації.

125

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Вивізне мито повинно бути сплачено до отримання виручки від реалізації продукції. Для запобігання можливих фінансових труднощів при сплаті мита виробниками, згідно із законодавством експортери мають право здійснювати митний платіж шляхом ви­дачі простого векселя з відстроченням платежу на термін виконан­ня експортного контракту, але не більш як на 90 календарних днів із моменту подання митної декларації.

З метою стимулювання експорту в Україні встановлена нульова ставка податку на додану вартість на експортну продукцію, за ви­нятком експорту продукції, яка, згідно із законодавством, звільне­на від ПДВ на внутрішньому ринку України.

У сфері зовнішньоекономічних відносин важливими питанням для підприємств є валютне регулювання та валютний контроль, що визначається законодавчими та нормативними актами Кабі­нету Міністрів України, Верховною Радою, Національним банком України.

У системі валютного регулювання та валютного контролю ре­гулюються такі питання:

• право власності на валютні цінності і право проведення опе­рацій з ними;

• порядок використання надходжень в іноземній валюті;

• право купівлі та продажу іноземної валюти на українському міжбанківському валютному ринку;

• порядок організації розрахунків у іноземній валюті;

• зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та ін­шого майна, яке перебуває за межами України;

• цивільно-правова, адміністративна і кримінальна відпові­дальність за порушення валютного законодавства.

Суб'єкти підприємницької діяльності в Україні мають право бути власниками валютних цінностей, включаючи такі, що перебувають за межами України, крім законодавчо заборонених випадків.

Операції з іноземною валютою підприємства мають право здій­снювати через комерційні банки, які мають дозвіл (ліцензію) НБУ.

126

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

За своїм вибором підприємство має право відкрити валютний ра­хунок в одному з уповноважених банків. Із поточного рахунку в іно­земній валюті за дорученням його володаря уповноважений банк:

• переказує кошти на користь нерезидентів за межі України згідно із зовнішньоекономічними угодами;

• виплачує готівкою на оплату праці працівникам-нерезиден-там, які працюють в Україні за договорами (контрактами);

• виплачує готівкою або платіжними документами працівни­кам на службові відрядження при виїзді за кордон, на пред­ставницькі витрати за кордоном тощо;

• переказує кошти одержувачам, які перебувають на території України (якщо є індивідуальна ліцензія НБУ на проведення таких операцій);

• здійснює інші операції, які не суперечать законодавству України.

У процесі організації зовнішньоекономічної діяльності, при складанні планів фінансові служби повинні враховувати той факт, що на території України запроваджено обов'язковий розподіл ви­ручки в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності між підприємством та Державним валютним фондом України і місце­вими валютними фондами. Обов'язковому розподілу підлягає ви­ручка в іноземній валюті від зовнішньоекономічної діяльності всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які мають постійне місцезнаходження на території України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності зобов'язані прода­вати на користь держави частину від загальної суми виручки в іно­земній валюті, одержаної ними в результаті зовнішньоекономічної діяльності, за стабільними нормативами, що встановлюються Вер­ховною Радою України. Обов'язковий розподіл виручки в інозем­ній валюті здійснюється банківськими установами протягом, як правило, кількох наступних днів з моменту надходження коштів.

З середини 2002 р. діє порядок, згідно з яким 50% надходжень в іноземній валюті першої групи «Класифікатора іноземних валют

127

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Національного банку України» підлягають обов'язковому продажу на користь резидентів - юридичних осіб через уповноважені бан­ки та кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України.

Такий порядок використання валютної виручки зумовлений, зокрема, необхідністю формування державних валютних резервів та накопичення валюти для її використання у пріоритетних на­прямках.

Законодавством України визначено, що в розрахунках між рези­дентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта (1 група Класифікато­ра іноземних валют НБУ), яка перераховується лише через упов­новажені банки.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами у ме­жах торговельного обороту без участі уповноваженого банку або у валюті України без одержання індивідуальної ліцензії НБУ тягне за собою накладання штрафу на резидента в розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

У разі відсутності іноземної валюти на рахунках підприємств та необхідності фінансового забезпечення зовнішньоекономічних операцій підприємства можуть доручити банку придбати на їх ко­ристь відповідний обсяг валюти. Для придбання валюти підпри­ємству необхідно підготувати стандартний пакет документів:

• заявку на купівлю валюти;

• контракт чи кредитний договір;

• довідку з державної податкової адміністрації;

• інші документи, визначені НБУ, державною податковою ад­міністрацією чи відповідним банком.

Резиденти, які купують іноземну валюту через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезиден­тами, повинні здійснювати перерахування таких сум протягом

128

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

5 робочих днів із моменту зарахування цих сум на валютні рахун­ки резидентів. У разі порушення вказаного терміну перерахуван­ня коштів придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникну­ти за такою операцією, щоквартально направляються до Держав­ного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати за­боргованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календар­них днів із дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підпи­сання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Переви­щення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах від­строчення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції, що ім­портується, потребують індивідуальної ліцензії НБУ.

Товари, що імпортуються за бартерним договором, підляга­ють ввезенню на митну територію України в строки, зазначені в такому договорі, але не пізніше 90 календарних днів з дати митно­го оформлення товарів, що фактично експортовані за бартерним договором, а в разі експорту за бартерним договором робіт і по­слуг - з дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг.

Порушення вказаних термінів розрахунків тягне за собою стяг­нення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми не­додержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

129

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Порушенням валютного законодавства є також невиконання резидентами вимог щодо порядку та термінів декларування валют­них цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, і тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється НБУ.

Несвоєчасне подання, приховування або переказування вста­новленої НБУ звітності про валютні операції тягне за собою накла­дання штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян. Рішення про застосування санкцій приймає начальник (заступник начальника) відповідної податкової адміністрації.