Лекція 10.

Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин

1. Основні засади зовнішньоекономічної діяльності під­приємств.

2. Державне регулювання фінансових відносин у зовніш­ньоекономічній діяльності суб'єктів господарювання.

3. Фінансово-розрахункові умови експортно-імпортних до­говорів (контрактів).

4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторго­вельних операцій

10.1. Основні засади зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність господарю­ючих суб'єктів України та іноземних суб'єктів господарської діяль­ності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Надання підприємствам права самостійно виходити на світо­вий ринок, встановлювати прямі зв'язки з іноземними партнерами створює умови для зростання ефективності їх функціонування на­самперед через появу нових фінансових і технічних можливостей, більш швидкого оновлення матеріально-технічної бази виробниц­тва, збільшення його експортного потенціалу завдяки підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності. Це відкриває перед підприємствами нові можливості розширити ринок збуту продук­ції, збільшити кількість робочих місць, та як наслідок - підвищити прибутковість фінансово-господарської діяльності.

Зовнішньоекономічні відносини охоплюють усі операції, пов'я­зані з оборотом товарів, робіт, послуг, капіталів. Ця діяльність мо­же бути фінансовою, інвестиційною чи операційною.

120

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

До експортних операцій підприємств належать продаж товарів іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. Реекспорт товарів означає продаж іноземним суб'єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт товарів - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезен­ням або без ввезення цих товарів та територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Зовнішньоекономічна діяльність може бути побудована у фор­мі зустрічної торгівлі між резидентами та нерезидентами: бартерні операції, кліринг, паралельні угоди, попередні та зворотні закупи, промислова кооперація.

До основних завдань фінансиста в процесі здійснення підпри­ємством зовнішньоекономічних операцій належать:

• вибір найприйнятніших форм розрахунків та їх організація;

• здійснення операцій із придбання та продажу валюти на ва­лютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському ва­лютному ринку;

• оптимізація фінансових відносин із посередниками (бро­керами, агентами, консигнаторами тощо), страховиками та транспортно-експедиторськими організаціями при здій­сненні зовнішньоекономічних операцій;

• фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

• визначення умов здійснення товарообмінних операцій, ін­шої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між підприємством та іноземними суб'єктами господарської діяльності;

• податкове планування при здійсненні зовнішньоекономіч­них операцій;

121

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

• оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідними за регулювання та контроль зовнішньоеконо­мічних операцій;

• управління ризиками в сфері зовнішньоекономічних відносин.

Фахівці, які здійснюють управління фінансами зовнішньоеко­номічної діяльності суб'єктів господарювання, повинні знати чин­ні законодавчі акти, що регулюють цю діяльність, операції з іно­земною валютою, а також митну справу.

Зовнішньоекономічні відносини між підприємствами буду­ються на договірних засадах, фіксуючи всі взаємні зобов'язання в контрактах і передбачають матеріальну відповідальність за якість продукції, строки поставки, упаковку, своєчасність оплати та ін. У разі порушення умов контракту винна сторона сплачує штрафи і відшкодовує прямі збитки потерпілій стороні за рахунок своїх ва­лютних коштів, що також породжує специфічні форми внутріш­ньогосподарського фінансового (а також валютного) контролю за операціями на зовнішньому ринку.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - це належним чином оформлена угода двох (або кількох) суб'єктів підприємни­цької діяльності - резидентів різних країн, спрямована на вста­новлення (зміну, припинення) їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

У ході укладання зовнішньоекономічних договорів (контрак­тів) дуже важливо домовитися, правом якої держави визначаються права та обов'язки сторін. У Законі України «Про зовнішньоеконо­мічну діяльність» зафіксовано, що права та обов'язки зовнішньо­економічних договорів (контрактів) визначаються правом країни, обраної сторонами при укладанні контракту. Якщо ж погодження щодо цього питання в контракті немає, в експортно-імпортних контрактах застосовується право країни, в якій заснована і діє сторона-експортер (за іншими контрактами закон визначає на цей випадок використання права країни-кредитора - у договорі креди­тування, перевізника - у договорі перевезення тощо

Якщо суб'єкти підприємницької діяльності або їхні іноземні партнери внаслідок порушення законодавства України чи умов

122

Лекція 10. Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних ...

зовнішньоекономічних контрактів завдали збитків, спричинили втрату вигоди або моральну шкоду іншій стороні або державі, вин­на сторона несе матеріальну відповідальність. Крім цього, закон передбачає спеціальні санкції до суб'єктів зовнішньоекономічних відносин (вітчизняних та іноземних), які застосовуються в разі порушення чинного законодавства в цій сфері. Зокрема, запровад­жується індивідуальний режим ліцензування до порушників анти-монопольних заходів і заходів проти недобросовісної конкуренції, застосовуються штрафні санкції до порушників правил розрахун­ків за експортно-імпортними операціями, правил декларування валютних цінностей за кордоном тощо.

При укладанні суб'єктами підприємницької діяльності різних форм власності зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються «Міжнародні прави­ла інтерпретації комерційних термінів», підготовлені Міжна­родною торговою палатою у 1953 р. (Правила ІНКОТЕРМС). На даний часі діють правила ІНКОТЕРМС у редакції 1990 р., якими передбачено 13 умов поставки, умовно розбитих на чотири групи (Е, Е, С, О).

У систематизованому вигляді параметри окремих груп умов поставки можна охарактеризувати таким чином:

• група Е: витрати і ризики переходять ^,0 покупця відразу піс­ля передачі продавцем товару в розпорядження покупця на своєму підприємстві (складі);

• група Р: витрати і ризики переходять до покупця після пере­дачі товарів перевізнику чи в порту відвантаження (покупець несе витрати з перевезення);

• група О. продавець несе витрати до пункту призначення, од­нак ризики переходять до покупця після передачі товару пе­ревізнику;

• група £>: продавець повинен нести всі витрати і ризики доти, доки товар не буде доставлено в країну чи узгоджене місце призначення.

123

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ