5.4. Оцінка ефективності дивідендної політики

До показників оцінки ефективності дивідендної політики на­лежать:

• чистий прибуток, що припадає на одну акцію - розраховуєть­ся шдяхом ділення суми чистого прибутку, який належить власникам простих акцій, на кількість простих акцій;

• дивіденди на одну просту акцію - розраховується шляхом ділення суми оголошених дивідендів на кількість простих акцій;

• коефіцієнт цінності (ціни) акцій - розраховується шляхом ділення ринкової ціни однієї акції на дивіденд на одну просту акцію;

• рентабельність акції - визначаться у відсотках і розрахо­вується як обернено пропорційна величина до коефіцієнта цінності акцій;

• коефіцієнт дивідендних виплат - розраховується як відно-

68

Лекція 5. Дивідентна політика підприємств

шення суми дивідендів до суми чистого прибутку;

• відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію - показує, скільки річного прибутку на одну акцію по­трібно, щоб окупилися кошти, вкладені в акцію;

• відношення ринкового курсу акцій до показника чистого гро­шового потоку на одну акцію - характеризує взаємозв'язок між ринковим курсом і чистим грошовим потоком підпри­ємства.

У спеціалізованих виданнях періодичної літератури (відомчих журналах, інформаційних вісниках тощо) публікуються, як пра­вило, такі показники: частка чистого прибутку, спрямованого на виплату дивідендів на привілейовані акції, чистий прибуток на одну просту акцію, дивіденди на одну просту акцію по акціонер­них товариствах, акції яких котуються на фондових біржах

Дивідендна політика повинна забезпечити зростання ринкової ціни корпоративних прав. Для оцінки ефективності дивідендної політики використовується класичний підхід: курс акцій прямо-пропорційний дивідендам і обернено пропорційний процентній ставці за альтернативними вкладеннями.

У традиційному розумінні рішення власників про виплату диві­дендів чи реінвестування у виробництво всієї суми прибутку зале­жить від рентабельності власного капіталу і від ставки зовнішніх доходів за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів.

69

Лекція 6.

Фінансування підприємства за рахунок позичкового капіталу

1. Склад позичкового капіталу підприємства.

2. Фінансування підприємства за рахунок фінансових кре­дитів.

3. Фінансування підприємства шляхом випуску облігацій.

4. Комерційні кредити

6.1. Склад позичкового капіталу підприємства

Для фінансування своєї фінансово-господарської діяльності підприємство залучає власний та позичковий капітали. Позичко­вий капітал може формуватися за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел та відображається у балансі у складі зобов'язань.

Відповідно до П(С)БО 11 «Зобов'язання» зобов'язання - це за­боргованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшен­ня ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

Заборгованість підприємства визнається зобов'язаннями, якщо їхня оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигід внаслідок їх погашення.

Згідно з П(С)БО 2 довгострокові зобов'язання - це зобо­в'язання, що будуть погашені протягом терміну, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує опе­раційний цикл, якщо він довший за 12 календарних місяців.

До довгострокових зобов'язань підприємства відносяться:

♦ кредити банків та інші кредити, термін погашення яких дов­ший за 12 місяців;

70

Лекція б. Фінансування підприємства за рахунок позичкового капіталу

• довгострокові зобов'язання за емітованими облігаціями;

• довгострокові векселі видані;

• довгострокові зобов'язання з фінансової оренди та оренди інших майнових комплексів;

• інші довгострокові зобов'язання (відстрочені виплати по­датків, фінансова допомога, що надається за умов повернен­ня тощо).

Поточні (короткострокові) зобов'язання - зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців після дати складання балансу.

До поточних зобов'язань відносяться:

• короткострокові кредити банків;

• поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями (частина довгострокової заборгованості, яку необхідно опла­тити протягом 12 календарних місяців з дати складання ба­лансу);

• векселя видані;

• кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, яка не забезпечена векселями;

• поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів;

• поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, включа­ючи податки з працівників підприємства;

• поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування;

• поточні зобов'язання за розрахунками з оплаті праці;

• поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками;

• поточні зобов'язання за внутрішніми розрахунками (забор­гованість підприємства пов'язаним сторонам і кредиторська заборгованість за внутрішньовідомчими розрахунками);

• інші поточні зобов'язання.

До складу позичкового капіталу відносять зобов'язання, що ві­дображаються в розділі «Доходи майбутніх періодів».

71

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Доходи майбутніх періодів - джерело коштів, отриманих у звітному періоді або попередніх періодах, але тих, що відносяться до доходів майбутніх періодів. Вони враховуються при визначені прибутку тих періодів, до яких відносяться.

До таких доходів належать отримані авансові платежі за здані в оренду основні засоби, передплата періодичних і довідкових ви­дань, виручка від продажу квитків для проїзду в транспорті, квит­ків на театрально-розважальні програми, абонементна плата за користування засобами зв'язку тощо.