3. Диспозиція: поняття, види.

Диспозиція є центральною, основною частиною юридичної норми,

Оскільки якраз і вказує, описує дозволену (можливу) або обов’язкову (необхідну) чи заборонену (неприпустиму) фізичну поведінку суб’єктів певного типу.

Диспозиція — це частина норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка суб'єктів при настанні умов, передбачених гіпотезою. Її значення у структурі права полягає у наступному:

1. вона визначає вид відносин, що регулюються правом;

2. визначає коло суб'єктів, які підпадають під дію права;

3. характеризує зміст суб'єктивного права як варіанта можливої

поведінки, що забезпечує інтереси певного суб'єкта права;

4. визначає зміст юридичного обов'язку як виду необхідної поведінки,що

вчиняється в інтересах уповноваженої сторони;

5. характеризує вид правової норми (регулятивна, уповноважуюча,

зобов'язуюча чи забороняюча).

Як правило, диспозиції класифікують за:

1. Ступенем визначеності прав і обов'язків суб'єктів:

а) визначені, що чітко визначають права та обов'язки учасників правових

відносин, точно називаючи варіант поведінки.

б) відносно-визначені, що містять загальні ознаки поведінки, у межах якої

можуть діяти суб'єкти.

в) альтернативні, що вказують на декілька правових наслідків,

припускаючи настання одного з них.

2. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:

а) уповноважуючі, що надають суб'єктам можливість на вчинення

передбачених у них позитивних дій, вказуючи на варіант їх можливої, дозволеної поведінки. Як правило, у якості варіантів дозволеної поведінки виступають слова «вправі», «може», «має право».

б) зобов'язуючі, що вміщають наказ на вчинення певних позитивних дій,

встановлюючи для суб'єктів певний варіант необхідної поведінки. У якості виразників вольової поведінки використовуються терміни «зобов'язаний», «повинен», «належить».

в) забороняючі диспозиції вміщають заборону вчинення певних

протиправних дій. Їх змістом є вимога утриматися від вчинення негативної поведінки, що визнається правопорушенням. Вказівкою на наявність забороняючої диспозиції є слова «забороняється», «не вправі», «не може», «не допускається».

3. За характером вміщених прав і обов'язків диспозиції класифікують на:

а) прості, що передбачають лише один варіант поведінки.

б) складні, що передбачають декілька варіантів поведінки.

4. За наявністю зв'язку з іншими елементами норми можуть бути:

а) умовні, які настають за наявності певних життєвих обставин, що

відображаються у гіпотезі;

б) безумовні, що не передбачають залежності прав та обов'язків суб'єктів

від настання певних життєвих обставин.

Так, норма Конституції, що закріплює право кожного на життя, не має

гіпотези. Вона не передбачає умови наявності певних ознак і характеристик «кожного», вбачаючи в ньому будь-яку людину;

в) захищені диспозиції, права та обов'язки в яких гарантовані

негативними наслідками, передбаченими санкцією норми;

г) незахищені, що не мають безпосереднього зв'язку із санкцією норми,

яка, як правило, відсутня.¹