Розділ 2. Структура норми права

1. Загальна характеристика структури норми права.

Однією з характерних ознак норми права є наявність особливої внутрішньої будови, тобто, структури норми права.

«Структура правової норми – це її внутрішня побудова, яка характеризується наявністю в ній відносно автономних, але нерозривно пов’язаних одна з одною складових частин, що різняться за функціональною роллю».

Структури у правовій нормі склалися історично, поступово та представляють велику соціальну цінність. Їх походження йде з давніх часів, з суспільств привласнюючої економіки і навіть з тих часів, коли людина ще як біологічне створіння, як й інші біологічні види, навчилася пов’язувати свою поведінку з результатами цієї поведінки, свої реакції на ті чи інші умови життєдіяльності закріплювати в колективному досвіді, в колективній свідомості по критеріям «прийнятно-неприйнятно».¹

Мононорми первісного суспільства будувались по цій схемі, і лише згодом «сприйнятно - несприйнятно» переросло у відносини по критеріям «можна-неможна» (право), «добре-погано», «добро-зло» (мораль).

З позиції філософії структура – це відносно самостійна і стійка єдність елементів, їх відносин і цілісності об’єкта, які забезпечують тотожність самому собі. Структура нерозривно зв’язана із системою. Характеристика об’єкта з позицій системи і структури дає суть системно структурного аналізу.

Філософське поняття структури потрібно ув’язати із специфікою правових явищ, з їх природою, змістом, соціальним призначенням і місцем в системі права.

Аналіз норми за структурою сприяє з’ясуванню смислу правила поведінки, що в ній міститься, а це, в свою чергу, допомагає правильній

1. Олійник А.Ю. Теорія держави і права : навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 205 с.

реалізації норми, зміцненню законності й правопорядку, тобто досягненню того, заради чого існує право.

Структура норми залежить від її характеру. До визначення структури можна підійти по-різному, залежно від того, яка це норма – норма-принцип, норма-дефініція, норма-правило поведінки, регулятивна норма чи охоронна норма, які є різновидами норми-правила поведінки.

Структура норми права визначається як сукупність чітко визначених елементів, які у процесі взаємодії забезпечують функціональну самостійність норми.

Структура норми:

• це ідеальна логічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми;

• це модель можливої поведінки, яка сформувалася у процесі суспільного розвитку;

• це засіб пізнання та використання правової дійсності;

• це об’єктивований результат відображення у правовій нормі певного суспільного відношення з точки зору особливостей його типу, виду, суб’єктів, об’єктів, поширеності і повторюваності;

• це система взаємопов’язаних елементів , що взаємодіють між собою;

• це категорія, що залежить від законодавця з точки зору формування структурних елементів та їх залежності від системи юридичних фактів;

• це єдність ідеальної та реальної структури;

• це динамічна категорія, що забезпечує прояв різноманітних властивостей структурних елементів залежно від зміни фактичних обставин, різновиду суб’єктів та мети регулювання,

• це категорія, що забезпечує стійкість правових норм як єдиного державно-владного засобу підпорядкування відносин у межах суспільства¹

Найбільш актуальною є проблема структури норми-правила поведінки.

_{1.О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко. Теорія держави і права. Академічний курс./ Підручник. К.: Юрінком Інтерн, 2006.- 368-369 с.}

Нормами, що містять безпосередні правила поведінки для конкретних (але не індивідуалізованих) суб’єктів в реальному суспільному житті є:

1. норми- дозвілля

2. норми-приписи (зобов’язування);

3. норми-заборони.

В теорії права докладно обґрунтовано дві різні концепції структури норми: двоелементна (двочленна, дволанкова) та триелементна (тричленна, три ланкова).

Найпоширенішою є ідея про трьохелементарну побудову правової норми.

Ця позиція випливає х того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов’язків суб’єктів; по-друге, вона повинна визначати умови. За яких суб’єкти можуть реалізувати ці права та обов’язки, і , по-третє, - мусить закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

Відповідно до вищенаведеного кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези, санкції. Варто підкреслити, що незважаючи на те, що існують різні концепції структури, вони незмінно використовують у своїй побудові названі частини (елементи).¹

У міжнародних договорах відображені гіпотеза і диспозиція правових норм, а санкція має абсолютно

Таблиця 1

Гіпотеза (припущення) частина норми яка вказує за яких обставин норма вступає в дію. Відповідає на питання: Де? Коли? У якому випадку? При яких обставинах.

Диспозиція (розпорядження) частина норми у якій формулюється саме правило поведінки, права і обов’язки

Санкція (стягнення) частина норми, яка встановлює заходи (вид та обсяг) державного примусу,застосовувані у разі її порушенні.

_{1. А. М. Колодій, В.В. Копєйчикова, С. Л. Лисенков. Теорія держави і права: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2004.- С 181}