ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. НОРМА ПРАВА: ПОНЯТЯ ТА ОЗНАКИ..........................................5

1.1. Поняття та сутність правових норм………………………………………….. 5

1.2. Ознаки норм права..............................................................................................8

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА.............................................................13

2.1. Загальна характеристика структури норми права..........................................13

2.2. Гіпотеза : поняття та види................................................................................16

2.3. Диспозиція : поняття та види...........................................................................18

2.4. Санкція : поняття та види.................................................................................19

РОЗДІЛ 3. ВИДИ НОРМ ПРАВА............................................................................23

3.1. Загальні критерії класифікації норм права.....................................................23

3.2. Спеціалізовані норми права : норми-засади, норми-принципи, визначально-установчі норми, норми-дефініції, норми-презумпції, норми-строки, норми-фікції та ін…...................................................................................................27

ВИСНОВКИ..............................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….33

Вступ

В умовах формування правової держави в Україні зростає значення соціальних регуляторів суспільних відносин, в яких знаходять своє відбиття загально людські потреби й цінності. Людське суспільство, як будь-яка інша складна система, не може функціонувати та успішно розвиватися без існування певних правил. Вони допомагають особі обирати з багатьох можливих варіантів поведінки той, що відповідає її меті та схвалений суспільством.

У сучасному світі в системі соціальних норм принципове значення мають норми права. Право виникло історично як результат суспільного розвитку, економічного зростання та соціальної диференціації як засіб подолання соціальних протиріч. На відміну від інших, правові норми офіційно встановлюються або санкціонуються державою, є формально визначеними в законах та підзаконних актах, є загальнообов’язковими для всіх суб’єктів, забезпечуються можливістю застосування державного примусу. В них закріплюються права і обов’язки суб’єктів.

Актуальність дослідження. Правові норми займають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виявляється в соціальній цінності права, його ознаках і функціях. Правові норми регулюють найважливіші економічні, політичні й соціальні відносини. Правові норми складаються історично. Вони об’єктивно обумовлені конкретними суспільно-економічними умовами розвитку суспільства.

Поняття норми права належать до найважливіших категорій теорії держави і права. Право складається з діючих у цьому суспільстві юридичних чи правових норм.

У сучасній юридичній літературі під нормою права розуміється загальнообов’язкове формально визначене правило соціально значущої поведінки, встановлене або санкціоноване державою, спрямоване на регулювання суспільних відносин шляхом визначення прав і обов’язків їх учасників і забезпечене можливістю застосування державного примусу.

Проблему поняття, ознак та структури норм права досліджували такі вчені, як Алексєєв С.С., Андрусяк Т., Котюк В.О., Копєйчикова В.В.., Рабінович П.М., Скакун О.Ф. та ін. Загальний огляд досліджень, присвячених вивченню даного питання, свідчить про недостатнє висвітлення даної тематики у науковій літературі.

Мета дослідження полягає в характеристиці поняття, ознак та структури норм права. Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати типологію правових норм;

2. Охарактеризувати норми права: їх поняття та ознаки;

3. Дослідити структуру норми права та види норм права.

Предмет дослідження в роботі – норми права в системі нормативного регулювання.

З метою найбільш детального і докладного висвітлення основних аспектів представленої теми, об’єктивного аналізу, які вона включає, робота розділена на три розділ. В першому розділі розглянуті такі питання як поняття, сутність та ознаки норм права. В другому розділі розкриті питання структура норми права, а саме: гіпотеза, диспозиція, санкція. В третьому розділі обґрунтовано види норм права їх класифікація.

Розділ 1. Норма права: поняття, сутність та ознаки

1. Поняття та сутність правових норм.

Правова норма є відносно самостійним явищем, що має специфічні особливості, які поглиблюють наші уявлення про право, його зміст і сутність, механізм правового впливу, юридичну відповідальність.

Будь яке правове явище розкривається і виявляє себе лише у взаємозв’язку з нормами права. Саме через норми права держава здійснює вплив на суспільство, на їх основі визначаються повноваження державних структур, завдяки нормам конкретизуються та реалізуються суб’єктивні права. Норми права є первинною клітинкою права та вихідним культурним елементом системи права.

Норми права діють у різних сферах людської діяльності в природі. Норму досить часто розуміють як правило поведінки, як умову, якої необхідно дотримуватися в процесі гри, поведінки або діяльності. Щоб розкрити поняття правових норм, потрібно виділити їхні основні ознаки і риси, за якими вони відрізняються від інших соціальних норм.

На думку професора Венгерова А. Б., норма права – це загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене або визнане державою, забезпечене можливістю державного примусу, яке регулює суспільні відносини.¹

Визначення поняття норми права, близько до визначення Венгерова А. Б., дає професор Котюк В. О. «Норма права – це офіційне, формально визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, яке встановлюється або санкціонується державою, охороняється нею від порушень, направлене на регулювання найбільш важливих суспільних відносин і охорону соціальних цінностей шляхом встановлення юридичних прав і обов’язків суб’єктів права».¹

Професор Скакун О.Ф. визначила що «норми права» - загальнообов’язкове правило поведінки, сформоване в суспільстві відповідно до визнаної в ньому справедливої міри свободи і рівності та формально визначене і забезпечене державою з мето регулювання, охорони та захисту суспільних відносин. Зазначимо, що природні права людини, якщо вони не закріплені у формах права, є також чинними правом і підлягають забезпеченню державою так само, як і інші норми права.¹

Професор Рабінович П.М. зазначає, що «правова норма» — це формально-обов'язкове правило фізичної поведінки, яке має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю.²

Оскільки норма права регулює суспільні відносини, ми повинні розглянути механізм правового регулювання крізь призму соціальної дійсності та соціальних зв’язків. Виокремлюють три рівні, на яких право діє як регулятивний засіб соціального управління.

1. Норми права регулюють суспільні відносини, а через них – поведінку кожної людини, яка виступає у певних соціальних ролях. Цей процес відбувається шляхом сприяння формуванню нових, закріплення вже існуючих або висвітлення віджилих відносин.

2. Правові норми регулюють відносини всередині суб’єкта управління, визначаючи компетенцію, структуруй функцію всіх систем управління та їх елементів.

3. Норми права діють на вищому рівні, де об’єктом управління є вся соціальна система, а етапи її розвитку займають великі проміжки часу.³

Генетично норма права з’являється в результаті «неополітичної революції» для регулювання суспільних відносин, пов’язаних із становленням

1Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. – Вид. 2-ге, доповнене / О.Ф. Скакун. – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 278с.

2.Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: навч. посібник. – Вид. 10-е, доповнене / П.М Рабінович. –Львів : Край, 2008. – 150 с.

3. Косторуба А. Норми права і правоприняючі факти в механізмі правового регулювання / А. Косторуба // Право України. – 2011. - № 3. – 203 с.

виробничої економіки, розвитком міст-держав та інших видів державності, нових форм сімейно-шлюбних відносин, духовного та соціального життя ранньокласових суспільств і т.п. І по змісту, і по формі норма права відрізняється від «мононорм» первісного суспільства. Відрізняється вона й від

норм моралі, інших соціальних норм своєю формальною визначеністю, чіткою

письмовою фіксацією та – що, можливо, найголовніше – можливістю державного примусу для забезпечення виконання. Норма права набуває своє загальнообов’язкове значення не в силу примусовості, забезпеченості можливістю державного примусу, а тому, що охоплює найбільш типові, найбільш повторювані соціальні процеси, причинно-наслідкові зв’язки, зразки поведінки. Норма права – це правило не тільки для одиничного випадку, а для всієї органічної сукупності таких однотипних випадків. І в цьому заключається її велика соціальна цінність.

З’являючись як результат осмислення колективним розумом, суспільною свідомістю реальних й соціально важливих процесів суспільного буття, норма права надає цим процесам або корисне, соціально ціннісний напрямок розвитку, або впорядковує, стабілізує ці процеси, встановлює стійкий врівноважений стан, або ж здійснює й те й інше. Тому нормативний зміст права, появлення норм права – це велике культурне надбання людства, елемент цивілізації.

З’явившись як регулятор витрат землеволодільців, як спосіб обліку результатів праці та їх розподілення, норма права розповсюдила свою дію й на політичні, соціальні структури суспільства, переплелась з державними структурами, стала одним з найважливіших початків формування і здійснення державної влади.

Норма права ще й тому створює соціально-врівноважений стан, що у кожного з індивідів формується очікування відповідної поведінки іншого члена суспільства, тобто передбачену поведінку, яка дозволяє будувати і свою поведінку, і своє ставлення до іншого члена суспільства.

І соціальна цінність норми права заключається як раз і в тому, що створюючи цю психологічну настанову індивіда, вона формує соціально стійкий суспільний стан. Іншими словами, норма права ще й тому надбання культурного розвитку людства, що, регулюючи поведінку своїх конкретних адресатів в типових випадках, вона також формує в них й очікування передбаченої, зрозумілої по поведінки інших членів суспільства, їх взаємовідношення.