
- •Міжрегіональна академія управління персоналом
- •Історія культури україни
- •Переднє слово
- •Розділ і. Культура праслов'ян що вивчає історія культури україни
- •Історична наука про цілісність української культури
- •Український народ — корінне населення україни
- •Походження українського народу
- •Релігія слов'янських племен
- •Особливості язичницьких вірувань і пантеону божеств
- •Мистецькі набутки слов'ян
- •Особливості трипільської культури
- •Особливості культурного процесу скіфського періоду
- •Черняхівська культура та її місце у культурному надбанні слов'ян
- •До питання про праслов'янську писемність
- •Контрольні питання
- •Розділ II. Культура київської русі
- •Про витоки культурного процесу київської русі
- •Вплив запровадження християнства на розвиток культури київської русі
- •Кирило та мефодій — просвітники слов'ян
- •Володимир великий у культурному розвитку
- •Ярослав мудрий і культурний розвиток київської русі
- •Найвизначніші пам'ятки київської русі
- •Характерні особливості забудови києва
- •Писемні джерела, що оповідають про русь і русичів
- •Літературні пам'ятки київської русі
- •Характерні особливості рукописної книги київської русі
- •Музичне мистецтво київської русі
- •Зв'язок культури київської русі з античністю
- •Чи були знищені культурні набутки за татаро-монгольської навали?
- •Внесок київської русі у розвиток культури
- •Контрольні питання
- •Розділ III. Культурні процеси напередодні і в добу козаччини вплив культури київської русі на життя литовського князівства
- •Перші книгодрукарі слов'ян
- •Іван федоров — першодрукар україни
- •Іконопис XIV-XV ст.
- •Поділ україни та розвиток культури
- •Братства і розвиток культури
- •Роль братських шкіл у становленні освіти
- •Полемічна література XVI ст.
- •Боротьба українців проти асиміляторських заходів, за збереження національної культури
- •Внесок києво-могилянської академії у розвиток освіти україни
- •Особливості пісенно-поетичної творчості козацької доби
- •Петро конашевич-сагайдачний — видатний діяч україни
- •Книги лаврської друкарні
- •Особливості реформаційного руху в україні
- •Передумови формування українського театру
- •Особливості архітектури козацької доби
- •Народні думи й пісні про визвольну війну
- •Культурологічна та просвітницька діяльність івана мазепи
- •Перші шкільні підручники
- •Колегії в україні
- •Контрольні питання
- •Розділ IV. Культура україни XVII-XVIII ст.
- •Феофан прокопович — видатний діяч просвітництва і культури
- •Козацькі літописи
- •Вплив української культури на розвиток культурних процесів росії
- •"Українське" бароко
- •Григорій сковорода — просвітитель, філософ, поет
- •Театральне мистецтво
- •Нові тенденції розвитку образотворчого мистецтва другої половини XVI-XVIII ст.
- •Культурно-мистецький процес україни у XVIII ст.
- •Освіта в україні у XVIII ст.
- •Архітектура й образотворче мистецтво другої половини XVIII ст.
- •Музичне життя україни xv1ii-x1x ст.
- •Зв'язок народного та професійного мистецтва другої половини XVIII — середини XIX ст.
- •Контрольні питання
- •Розділ V. Пробудження національної свІдомості Українського Народу культурний процес другої половини XIX ст.
- •Українська наука і культура початку XIX ст.
- •Організація науково-мистецьких товариств
- •Тенденції розвитку української літератури XIX ст.
- •Реформа освіти 1803-1804 pp.
- •"Театр корифеїв"
- •Реформа освіти у другій половині XIX ст.
- •Недільні школи, клубні заклади та бібліотеки в україні
- •"Просвіти" та їх роль у культурному процесі
- •Розвиток музичного мистецтва наприкінці XIX — на початку XX ст.
- •Становлення української професійної художньої школи
- •Образотворче мистецтво початку XX ст.
- •Навчальні заклади для жінок
- •Музейна справа в україні
- •Меценати та колекціонери
- •Україна напередодні 1917р.
- •Контрольні питання
- •Розділ VI. Відродження української культури в період національно-демократичної революції (1917-1920 pp.)
- •Вища школа
- •Література
- •Преса. Книгодрукування
- •Контрольні питання
- •Розділ VII. Культура України в період становлення радянської влади
- •Українізація
- •Національні меншини
- •Середня спеціальна і вища школа
- •Література
- •Образотворче мистецтво
- •Архітектура
- •Культурно-освітня робота. Ліквідація неписьменності
- •Видавництва
- •Контрольні питання
- •Розділ VIII. Українська культура у 30-ті роки
- •Вища школа
- •Література
- •Образотворче мистецтво
- •Культосвітня робота
- •Засоби масової інформації
- •Контрольні питання
- •Розділ IX. Культура України в роки війни
- •Преса. Радіо
- •Театр та кіно
- •Образотворче мистецтво
- •Контрольні питання
- •Розділ X. Культура повоєнного часу
- •Література
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Засоби масової інформації
- •Культосвітні заклади
- •Контрольні питання
- •Розділ XI. Культура україни в умовах кризи радянської системи
- •Вища освіта
- •Література
- •Архітектура та образотворче мистецтво
- •Культосвітні заклади
- •Контрольні питання
- •Розділ XII. Культура в часи перебудови та становлення незалежності України
- •Національно-культурне відродження
- •Вища і середня спеціальна освіта
- •Література
- •Засоби масової інформації
- •Культурний внесок діаспори
Вища і середня спеціальна освіта
З метою тіснішого зв'язку з середньою освітою Міністерство народної освіти та Міністерство вищої і середньої спеціальної освіти були злиті в одне — Міністерство освіти України, яке з 1999 p. носить назву Міністерство освіти і науки України. Базовою формою навчання стала стаціонарна форма. Скасовано вечірню і значно скорочено заочну форми навчання. Здійснюється реорганізація вищої і середньої спеціальної освіти з тим, щоб наблизити її до нинішніх вимог Української держави, а також умов перебудови соціально-економічного життя. Поступово відбувається перехід на триступеневу підготовку: бакалавр, спеціаліст, магістр. Поряд з державними створено навчальні заклади, що базуються на інших формах власності. Вищі навчальні заклади стають автономними у своїй діяльності. Державні вузи практикують платну форму навчання.
До досягнень у перебудові галузі освіти варто зарахувати відновлення діяльності Києво-Могилянської та Острозької академій, відкриття в Києві Національної академії управління, Академії фінансистів у Донецьку, Дипломатичної академії в Києві, Міжрегіональної Академії управління персоналом, низки нових університетів. В Україні здійснено велику роботу з акредитації вузів, переходу їх на українську мову викладання.
НАУКА
Як і в попередні періоди, наука України у 8 0-ті та на початку 90-х років перебувала у тяжкому стані. Попри видимі зміни в суспільно-політичному житті країни Академія наук України залишалась осередком застою, де зберігалися командно-адміністративні методи керівництва, відомчі інтереси переважали над загальнодержавними, а бюрократизація пронизала всі ланки наукових закладів. Це стримувало науковий процес, ефективність наукових досліджень. За вказівками партії наукові установи займалися переважно прикладними дослідженнями, що призвело до значного скорочення фундаментальних напрацювань, падіння їх престижу.
До негативних явищ у науці слід також віднести те, що прикладні розробки, на які було витрачено величезні коштів, майже на 90 % не мали практичного застосування. Серйозною проблемою і вадою науки в Україні дотепер є те, що вона традиційно поділена на академічну, вузівську та галузеву, навіть створення Міністерства науки і технологій України з метою координації і піднесення ефективності наукових досліджень не дало бажаних результатів. Згодом це міністерство було ліквідовано.
Незважаючи на те що в Україні на 1994 p. загальна чисельність науковців становила близько 300 тис. чоловік, що вдвічі більше, ніж у деяких західних країнах, ефективність наукових досліджень була набагато нижчою, ніж у Західній Європі чи Америці.
Поступово перебудовується робота Академії наук, змінюються пріоритети, відбувається перегрупування наукових сил, посилюється увага до фундаментальних досліджень. В 1994 p. Академію наук України проголошено Національною. В її системі створено низку нових суспільствознавчих наукових інститутів: Інститут української археології ім. М. Грушевського (з філіями у Дніпропетровську і Львові), Інститут української мови, Інститут сходознавства ім. А. Кримського, Інститут світової економіки і міжнародних відносин, Інститут соціологічних досліджень, Інститут народознавства ім. І. Крип'якевича та ін.
Значною подією в науковому житті України стало створення в 1990 p. Української наукової асоціації (У НА), яка, на думку засновників, мала сприяти відродженню української науки і виведенню її на світовий рівень. Згодом було засновано Академію наук вищої школи, низку галузевих академій, як державних, так і громадських організацій науковців. При Київському університеті ім. св. Володимира було відкрито навчальний і науковий заклад — Інститут українознавства. Міцнішає співробітництво з науковцями української діаспори, інтелектуальні сили яких спрямовані на розвиток і утвердження української науки. Деякі з них включилися безпосередньо у державне і культурне будівництво в Україні, серед них В. Гаврилишин, Б. Кравченко, Й. Пріцак, Т. Гунчак та ін.
Відчутні зміни відбулися в галузі гуманітарних наук. Спираючись на досягнення світової науки, активізується тематика досліджень, розпочалася робота з підготовки фундаментальних праць з історії українського народу, культури, літератури. В Україні створено національну систему атестації наукових кадрів.