15.Особливості муніципальної системи України.

У системі місцевого самоврядування України є окремі елементи наявних у світі моделей, що дає підстави віднести її до змішаної моделі муніципального управління. З англо-американської запозичено відносно високий ступінь автономії органів місцевого самоврядування щодо держави, функціонування органів місцевого самоврядування в межах своєї компетенції, закріпленої в КУ й ЗУ. З континентальної моделі – поєднання місцевого самоврядування і прямого державного управління на місцях. Як і в іберійській моделі здійснюється узгодження з ПУ кандидатури першого заступника Київського міського голови, який відповідальний за організацію діяльності виконавчих органів. Від радянської залишилися основні представницькі та виконавчі органи – ради та їх виконавчі комітети.

16.Правове регулювання та особливості функціонування органів місцевого самоврядування в зарубіжних країнах.

У конституціях країн так званої розвинутої демократії цим питанням приділяється значно менше уваги, але це зазвичай не відбивається на рівні розвитку цього інституту.Конституція Республіки Угорщина визначає місцеве самоврядування як форму незалежного демократичного управління місцевими громадськими справами, здійснення місцевої влади в інтересах населення (ст. 41). У Польщі місцеве самоврядування визначається як основна форма організації громадського життя на місцях1. У Конституції Російської Федерації закріплено, що місцеве самоврядування забезпечує самостійне вирішення населенням питань місцевого значення, володіння, користування й розпоряджання муніципальною власністю (ст. 130).Зокрема, цілями місцевого самоврядування є: а) забезпечення демократичного й підзвітного врядування місцевих громад; б) забезпечення стабільного надання послуг громадам; в)сприяння соціально-економічному розвиткові; г) сприяння створенню безпечного й здорового навколишнього середовища; ґ) заохочення громад і громадських організацій до участі у справах місцевого самоврядування (ст. 152)'.Важливим є питання конституційного визначення кола суб'єктів місцевого самоврядування, що безпосередньо пов'язано з формами здійснення місцевого самоврядування. Визнаним на міжнародному рівні є правило, згідно з яким громадяни беруть участь в управлінні місцевими справами як через обрані ними органи місцевого самоврядування, так і безпосередньо - шляхом референдуму, загальних зборів га інших форм свого волевиявлення.Світова практика свідчить про наявність різних підходів до закріплення на конституційному рівні переліку суб'єктів місцевого самоврядування. Конституції майже всіх країн, які приділяють увагу місцевому самоврядуванню, вказують його сферу відання, але детальність регулювання цих питань суттєво відрізняється. В ч. 2 ст. 722 Конституції Французької Республіки встановлено, що територіальні колективи можуть приймати рішення з усіх питань у межах своєї компетенції, вирішення яких найкраще може відбуватися на їхньому рівні. Конституція Федеративної Республіки Німеччина встановлює, що громадам має бути надано право регулювати в рамках закону під свою відповідальність усі справи місцевої спільноти (ч. 2 ст. 28). Згідно зі ст. 42 Конституції Республіки Словенія муніципалітети мають право на власні доходи. Ті муніципалітети, які не мають достатньо коштів і не спроможні покрити всі витрати для виконання своїх повноважень, можуть одержати від держави фінансову допомогу відповідно до принципів і критеріїв, передбачених законом.