31. Особливості функціонування органів самоорганізації населення.

Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення таких завдань: а) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів Украї­ни; б) задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння в наданні їм відповідних пос­луг; в) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм. Право­вий статус органів самоорганізації населення визначається КУ (ч. 6 ст. 140), ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» (статгі 1, 5, 14, 16, 26, 38, 80), ЗУ«Про органи самоорганізації населення»', статутами те­риторіальних громад, локальними підзаконними нормативними актами органів місцевого самоврядування, положеннями про ор­гани самоорганізації населення.Органи самоорганізації населення створюються за ініціати­вою жителів. Процедура їх створення включає декілька стадій: а) ініціювання створення органу самоорганізації населення; б) на­дання місцевою радою дозволу на створення такого органу, в) об­рання органу самоорганізації населення; г) його легалізація.До основних напрямків діяльності органів самоорганізації на­селення належать: а) представницька функція (представництва ін­тересів жителів, що обрали ці органи, в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, уста­новах); б) організаційно-розпорядча функція (виконання рішень з боку органів місцевого самоврядування.

32.Організаційно-правові моделі муніципального управління.Місцеве самоврядування є різновидом соціального управління, в основу якого покладено спільне вирішення учасниками суспіль­них відносин суспільних справ. У переважній більшості країн організаційно-правові моделі муніципального управління вибудовуються з дотриманням при­нципу оптимальної децентралізації влади. Світова практика місцевого самоврядування знає різноманіт­ні організаційно-правові моделі муніципального управління. Так, у найбільш відомими є три форми організації муніципального управління: а) «мер - рада»; б) «рада - менеджер»; в) «комісійне управління».У ФРН, аналізуючи організаційно-правові моделі муніципаль­ного управління виділяють:1. Магістратний тип (Гессен, великі мста Шлезвіг-Гольштей-на та Бременхафен). Громадяни обирають на прямих виборах представницький орган, який вибирає для адміністративного уп­равління колегіальний орган (магістрат), що складається з бурго­містра та завідувачів відділів (штатних та сумісників). Магістрат приймає рішення більшістю голосів, у разі рівності голос бурго­містра є вирішальним.2. Тип із посиленим бургомістром (Рейнланд-Пфальц, Саар-ланд, громади Шлезвіг-Гольштейна до 10000 мешканців). Гро­мадяни обирають муніципальну раду як вищий орган місцевого самоврядування. 3. Північнонімецький тип самоуправління (Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія). Громадяни обирають муніципальну раду, яка із свого складу вибирає голову - бургомістра. 4. Південнонімецький тип самоуправління (Баден-Вюрттен-берг, Баварія). Громадяни обирають муніципальну раду та вод­ночас прямими виборами обирають бургомістра, який є головою муніципальної ради та керівником адміністрації. Муніципальна рада обирає завідувачів відділів, які підпорядковуються бурго­містру.5. Комунальний устрій нових земель. Громадяни прямими виб­орами обирають муніципальну раду, яка, у свою чергу, обирає го­лову, або правління, або президію.

33. Системно-структурна організація місцевого самоврядування в Україні.Місцеве самоврядування розглядається як певна соціальна сис­тема, елементний склад якої в науковій літературі визначається порізному. Система місцевого самоврядування та­кож визначається як сукупність місцевих співтовариств жителів, муніципальних утворень, їх внутрішніх суб'єктів і інститутів, які взаємодіють між собою та із зовнішнім середовищем у процесі здійснення самоврядних функцій. Основою для визначення системно-структурної організації міс­цевого самоврядування є Конституція України, в якій закріплено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною грома­дою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Конституційні приписи деталізовано в ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» і встановлено, що систе­ма місцевого самоврядування містить:• територіальну громаду;• сільську, селищну, міську раду;• сільського, селищного, міського голову;• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;• органи самоорганізації населення.

34. Критерії побудови оптимальної структури органів місцевого самоврядування.Стабільність конституційного ладу в Україні значною мірою залежить від стану розвитку місцевого самоврядування і збалансо­ваності повноважень сільських, селищних, міських голів, місцевих рад і їх виконавчих органів. Специфіка діяльності місцевих рад як представницьких органів • місцевого самоврядування полягає в тому, що вони не здійснюють •оперативного управління різними галузями місцевої економіки. Депутати, представляючи інтереси виборців, шляхом голосування встановлюють істину. До системи критеріїв побудови оптимальної структури органів місцевого са­моврядування можна віднести:1) системно-структурні: а) кількість рівнів управління, б) кіль­кість органів на кожному з рівнів управління; в) кількість струк­турних підрозділів в органах управління; г) кількість службовців,підпорядкованих одному керівнику);2) процедурного характеру: а) швидкість реагування системи управління (залежить від кількості рівнів управління, загального обсяіу робіт; кількості керівників на відповідному рівні); б) своє­часність розв'язання завдання; в) інформаційне навантаження (мінімізація внутрішнього документообігу); г) норма керованості;3) нормативного забезпечення: а) наявність положень про структурні підрозділи; б) наявність посадових інструкцій; в)обсяг регламентованих управлінських робіт;4) компетентності персоналу: а) досвід роботи за спеціальніс­тю; б) досвід роботи на посаді (коефіцієнт спеціалізації); в) досвід роботи в установі; г) організація підвищення кваліфікації; ґ) оцін­ка ділових якостей персоналу.