Тема 4: Жанри та стилі наукової творчості.

1. Поняття про документ. Форми наукової документації.

2. Характерні особливості наукової мови.

3. Техніко-орфографічні правила оформлення та уніфікації елементів наукового документу.

4. Робота над стилем.

І. Публікація – оприлюднення результатів наукового дослідження за допомогоюрадіо, телебачення, преси, на носіях наукової інформації.

Брошура – друковане видання обсягом від 4 до 48 сторінок.

Книжка – друкований багатосторінковий неперіодичний твір обсягом понад 48 сторінок.

Документ в науці – матеріальний об»єкт інформації про факти, події, явища об»єктивної дійсності та розумової дійсності людей, яка закріплена і створена людиною способом зберігання і передачі у часі і просторі.

Рукопис депонований – науковий документ, створений індивідуально або у співавторстві, розрахований на обмежене коло читачів і передане на зберігання до відповідного форгану наукової інформації.

Розробка – процес і результат перетворення наукової і науково-технічної інформації, отриманої у результаті фундаментальних і прикладних досліджень у форму, придатну для впровадження у практичну діяльність.

Структурні елементи наукового документа:

1. Аспектація – відображують логіку наукового дослідження, логіку його змісту, корисно зроблена аспектація дозволяє знайти найкраще композиційне рішення.

2. Композиція – послідовне розміщення основних частин роботи, що дозволяє зробити рубрікацію – поділ документу на окремі глави, пункти, розділи, параграфи, які логічно підпорядковані і відображають логіку документу.

3. Рубрикація – поділ документу на окремі глави, пункти, розділи, параграфи, які логічно підпорядковані і відображають логіку документу.

Мова науки – розділ наукознавства, який вивчає систему понять, за допомогою яких індивідуальні знання перетворюються у колективні надбання.

Форми наукових документів:

1. Реферат - стислий виклад у письмовому вигляді змісту наукової праці (праць) чи літератури з теми. Як правило, він має науково-інформаційне призначення.

2. Наукова доповідь – публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад наукової проблеми, теми, питання, одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу.

3. Звіт про науково-дослідну діяльність – підсумковий документ, у якому викладено фактично встановлене дослідження. Він починається з анотації, включає мету дослідженя, опис методики, результати і висновки, список публікацій.

4. Наукові тези – стислі, лаконічно сформульовані основні положення доповіді, повідомлення тощо.

5. Наукова стаття – твір невеликого розміру про висвітлення дослідження важливої наукової, суспільно-політичної чи літературної теми.

6. Есе – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висвітлює особисту точку зору автора щодо конкретного питання і не претендує на вичерпне і однозначне тлумачення.

7. Аналітичні огляди – результат для логіко-сентетичного опрацювання наукових документів, що становить текст, який містить інформацію з питання чи низки питань, вилучену з деякої множини спеціально підібраних з цією метою первинних документів.

8. Дисертація – в дисертації передбачається виклад наукових результатів і висновків, отриманих особисто автором; містить нові наукові результати, висновки, факти; дисертація за вимогами ВАК має визначену структуру і правила оформлення, яких необхідно дотримуватись. Дисертація, це рукопис, який зберігається в обмеженій кількості примірників у певних бібліотечних установах.

9. Курсова (дипломна, магістерська) робота.

10. Словники.

11. Енциклопедії.

12. Наукові переклади.

13. Монографія – це наукова праця, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Є два види монографій: наукові і практичні.

14. Автореферат дисертації.

15. Патенти.

Начальні посібники (підручники) – навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

16. Бібліографічні показники.

ІІ. Характерні особливості наукової мови.

1. Формально-логічний спосіб викладення матеоріалу (наявність міркувань, смислова завершеність, цілісність і зв»язаність думок).

2. Наявність спеціальної термінології.

3. Синтаксичні особливості, що полягають у складних реченнях з чіткими синтаксичними зв»язками.

4. Стилістичні особливості, що виражають об»єктивний характер дослідження (тобто наявність таких «штампів»: добре відомо що, виникає питання, педставляється спірним твердження).

Суть цієї концепції полягає у тому_____

5. Культура наукової мови – її визначають наступні поняття: стислість або лаконічність (уникнення зайвих слів, повторень, великих міркувань), ясність (вимога доступності, переважне використання у тексті простих висловлювань і пояснення термінів), переконливість (вимога обгрунтованості положень вагомими доказами), точність.

ІІІ. Техніко-орфографічні правила оформлення та уніфікації елементів наукового документу.

1. Функціонально-лексичні засоби зв»язку.

2. Переліки.

3. Таблиці.

4. Цитати.

5. Логічна засоби зв»язку.

6. Скорочення.

7. Графіки.

8. Списки використаних джерел.

У док____ здійснюється у відповідності з державним стандартом та положеннями щодо таких робіт.

- Функціонально-лексичні засоби:

1. Послідовність розвитку думки – спочатку, передусім, по-перше, насамперед.

2. Причинно-наслідкове відношення – завдяки, тому що, внаслідок, оскільки, водночас.

3. Підсумовування – отже, таким чином, підсумовуючи.

- Логічні засоби зв»язку.

1. Займенники, прикметники, прислівники. Вони повинні щось замінювати.

2. Слова «дійсно» і «насправді» вказують, що наступний текст має слугувати доведенням; слова «з іншого боку», «проте», «навпаки», готують читача до протиставлення; «або» часто готує до пояснення.

3. Вхідні слова і __ , які вказують на ступень ___ результатів.

• Цілком імовірно, звичайно, певна річ;

• Як припустимий – як видно, певно, очевидно;

• Як можливий результат – ймовірно, мабуть, можливо;

• Обов»язковою умовою об»єктивності викладеного матеріалу є вказівка на джерело: ким висловлювана та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вираз (на повідомлення, за думки, на думку);

• Свої міркування стосовно проблеми дослідження виражають лише у множині (ми вважаємо).

= неозначено особові речення визначають напрямки аналізу, оцінюють вплив на ___ ;

= форма викладення від 3 особи (автор вважає);

= речення з пасивним станом;

Види рефератів:

1. Науковий – коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведення дослідження, огляду одного або кількох літературних джерел. Структура: гіпотеза, система доказів, результати, наукова новизна, практичне значення.

2. Інформаційний – коротке письмове викладення однієї наукової праці, що стисло висвітлює її зміст. Структура: тема, об»єкт, предмет, характер роботи, мета, резюме.

Принципи реферування:

1. Відповідність заголовка реферату точній назві того матеріалу, що реферується.

2. Лаконічність, точність мови тексту реферату.

3. Необхідність виділення ймовірних положень складного плану реферату.

4. Неприпустимість спрощення у рефераті сутності наукової публікації.

5. Використання ілюстраційного матеріалу при необхідності наочної презентації висновків дослідження.

Вимоги:

1. Повнота відображення змісту статті чи кількох праць за темою.

2. Відповідність основних тез і положень, виділених реферуючим змістові статті.

3. Визначення методики, яку автор обрав для реферування статті, використовує щоб розв»язати проблему.

4. Відповідність висновків автора поставленим завданням.

Загальна структура:

1. Заголовна частина.

2. Довідкова – кількість сторінок ілюстацій, таблиці, додатки джерел інформації у бібліографічному списку.

3. Реферативна частина – мета і завдання, предмет і об»єкт методу дослідження, основні результати, новизна результатів, теоретична і практична значимість.