
- •Питання другого предметно-модульного контролю.
- •Буржуазні реформи 60-70-х років. Селянська реформа 1861 р. В Україні.
- •Столипінська політична реакція.
- •Російська революція 1905-1907 рр. І Україна.
- •Доба Української Центральної Ради (березень 1917 – квітень 1918 р.)
- •Форми боротьби:
- •Особливості радянського партизанського руку 1943-1944 рр.
- •Внесок українського народі в Перемогу.
- •Підсумки відбудовного періоду в промисловості України.
- •Дисиденський рух.
- •Україна в період загострення кризи рядянської системи (сер. 60-х – початок 80-х років)
- •Україна в період „перебудови”.
- •Дуже важливим і остаточним кроком затвердження суверенітету та незалежності України було прийняття Конституції.
- •Формування багатопартійної системи.
- •I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 р.):
- •II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 р.):
- •III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 р.):
- •Конституційний процес в Україні. Конституція 1996 р.
Форми боротьби:
диверсії на комунікаціях ворога, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів (рейкова війна);
розгром ворожих штабів, гарнізонів, комендатур тощо;
збір розвідувальних даних;
розповсюдження листівок, газет із закликами до боротьби проти окупантів;
визволення військовополонених та порятунок людей від вивезення на каторжні роботи до Німеччини;
рейди в тил ворога.
Особливості радянського партизанського руку 1943-1944 рр.
Активізація антифашистської боротьби на окупованих територіях у зв'язку з наступом радянських військ.
Узгодження дій партизанів з операціями Червоної армії.
Зростання чисельності партизанських загонів (в Україні діяло понад ЗО великих з'єднань та понад 80 окремих загонів).
Глибокі рейди в тил ворога з метою зірвати плани гітлерівців із перетворення України на «випалену пустелю», визволення окремих районів тощо (Карпатський рейд С. Ковпака, рейди П. Вершигори, Я. Мельника та ін.).
Зміцнення зв'язків між керівним центром та окремими загонами (забезпечення партизан зброєю, продовольством, медикаментами з Центру).
– Національний рух Опору (ідеологія, організація та політика ОУН-УПА);
Певну роль в боротьбі проти окупантів відігравали і загони Української повстанської армії (УПА). Ідейною натхненницею УПА виступила Організація українських націоналістів (ОУН). Заснована у 1929 р. на території Західної України, ця організація проголосила метою незалежність і соборність України. Для її досягнення ОУН практикувала терор – спочатку до представників польської влади, а з 1939 р. – і до радянських діячів. В 1941 р. в ОУН стався розкол: більш помірковану фракцію очолив А. Мельник, більш радикальну, що виступала за негайне проголошення незалежності України – С. Бандера. Характерні риси діяльності ОУН-УПА:
-ОУН-УПА з початку своєї діяльності визначила головну мету своєї боротьби – створення УССД (Укр. Соборної Суверен. Держави);
-Лідери ОУН були впевнені, що без військової організації захистити українську державність буде неможливо. Слід зазначети. Що УПА мали чітко виражену територіальну структуру. Яка була поділена на УПА-Захід (Галичина, Буковина, Закарпаття, Закерзоння), УПА-Південь (Поділля), УПА-Північ (Волинь і Полісся), УПА-Схід (Київ., Чернігів., півн. райони Житомирської області).
-ОУН-УПА утворила ще й своє політичне керівництво – Українську Головну Визвольну Раду (11 червня 1944 р.), яка прийняла Універсал, Платформу, Статут УГВР.
-УПА являлося багатонаціональним військовим формуванням.
До головних наслідків діяльності ОУН-УПА: необхідно віднести знищення великої кількості живої сили і техніки противника на окупованих територіях і піднесення національної свідомості та патріотизму українського населення. Український народ зі зброєю в руках довів усьому світові своє бажання жити мирно на своїй землі.
– основні бойові операції у звільненні України від фашистських загарбників (дати їх проведення);
Одним з його результатів контрнаступу став початок визволення України – 18 грудня 1942 р. були визволенні перші селища у Ворошиловградській (Луганській) області.
Наступним етапом визволення України стала Курська битва (5 липня – 23 серпня1943). Контрнаступ включав дві стратегічні наступальні операції: Орловську ( 12 липня-18 серпня) та Бєлгородсько-Харківську (3-23 серпня). Внаслідок її завершення виникли умови для масштабного наступу на півдні. 23 серпня 1943 р. було звільнено Харків.
Кульмінацією битви за Україну стала операція по звільненню Києва, яка проводилася у вересні – листопаді 1943 р.
Останній етап визволення України пов’язаний із масштабним наступом радянських військ на Правобережжі та в Західній Україні у січні – жовтні 1944 р. (Корсунь-Шевченківська (24.01 – 17.02.1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13.07 – 29.08.1944 р.) і Карпатсько-Ужгородська (9.08 – 28.10. 1944 р.) операції).