1.1Економічний зміст природної монополії, причини, що обумовлюють

Спочатку поміркуємо над поняттям «монополія», а також визначимо, що таке природна монополія та її відносини на ринку.

Монополія, має декілька визначень:

1) це виключне право на виробництво, торгівлю, промисли тощо, яке належить одній особі, певній групі осіб або державі;

2) це великі об’єднання підприємців (картелі, синдикати, трести, концерни, консорціуми тощо), що виникають на базі зростаючої концентрації виробництва і капіталу та зосереджують у своїх руках значну частку виробництва чи продажу певного товару з метою досягнення домінуючого становища на ринку, одержання максимального прибутку.

Протягом всієї історії розвитку монополій, вони були представлені різними видами, які можна класифікувати за такими ознаками:

За причиною виникнення:

Природна - це монополія, яка існує в галузях, які мають державне значення і контроль за якими здійснюється з боку держави. В її ocнові — особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів, тут конкуренція неможлива , бо при входжені в галузь інших фірм, витрати на виготовлені продукції зростуть.

Адміністративна - монополія, яка виникає внаслідок дій державних oрганів.3 одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на виконання певного роду діяльності. 3 другого боку, це організаційні структури для державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам, асоціаціям.

Економічна монополія. Її поява зумовлена економічними причинами, вона виростає на базі закономірностей господарського розвитку. Йдеться про підриємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в ycпішному розвитку підприємства, постійному зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — базується на процесах централізації капіталів, тобто на добровільному об'єднанні або поглинанні переможцями банкрутів.

За формою об’єднання капіталу:

Картель - це об’єднання декількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають свою власність на засоби виробництва і вироблений продукт.

Синдикат - це об'єднання ряду підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на виготовлений продукт.

Трест - це об'єднання ряду підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва i виготовлений продукт.[1] 

Природні монополії - вид ринкової структури, який характеризується наявністю замкнутого виробничого циклу на основі єдиного технологічного середовища; виробленням соціально необхідного продукту (суспільних благ); економією, обумовленою зростанням масштабів виробництва, тобто істотним зниженням затрат на одиницю продукції (послуги) при значних обсягах виробництва (так званий ефект масштабу); повною відсутністю конкуренції чи значними ускладненнями її появи або застосування.

Ринок, що знаходиться у стані природної монополії - форма ринкових відносин, за яких задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги).

Згідно ст. 1 Закону України «Про природні монополії» природна монополія трактується як стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що їх виробляють суб'єкти природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги) [2].

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона відбиває ситуацію, коли попит на даний товар у кращому ступені задовольняється однієї або декількома фірмами. У її основі особливості технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція неможлива або небажана. Прикладом можуть служити енергозабезпечення, телефонні послуги, зв'язок і т.д. У цих галузях існує обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно, вони займають монопольне положення на ринку.

Розглянемо природну монополію, що виробляє один вид продукції. Основоположними поняттями щодо природної монополії є:

1) скорочення середніх витрат, зумовлене ефектом економії на масштабах виробництва та 2) принцип субадитивності. Перше з них широко відоме і полягає в тому, що витрати на виробництво одиниці продукції скорочуються разом зі збільшенням обсягів випуску. Друге менш відоме, але не менш важливе. Підприємство, у якого зростають витрати в розрахунку на одиницю продукції, може випускати певні обсяги продукції з меншими загальними витратами, аніж кілька інших компаній у тому разі, коли її функція витрат субадитивна. [3, c.32-33]

А тепер розглянемо появу природної монополії з економічної сторони. Природні монополії почали з'явля­тися тоді, коли здійснювалося активне становлення економічних відносин, що вимагало від суспільства визначення співвідношення між рівнем розвитку промисловості та ціною, яку воно було готове за це заплатити. Спочатку вва­жалось, що проблеми будуть вирішені за допомогою звичайних монополій, але ця впевненість зникла з розвитком науково-технічного прогресу. Саме Науково-технічний Прогрес довів, що зви­чайні монополії є дуже громіздкими і навіть шкідливими суб'єктами, штучне утримання яких призведе до втрат всіх суб'єктів економічних відносин. Держава повинна завжди боротись проти монополій.

Підприємства – природні монополісти є одним з головних елементів ринкової економіки. Їх призначення полягає у забезпеченні ефективного функціонування конкуренції, що дозволяє визначати особливу сутність даних утворень.

Характерними рисами природних монополій є можливість ефективно задовольняти потреби суспільства поза конкуренцією. Головною перевагою підприємств – природних монополістів полягає в економії на ефекті масштабу виробництва.  Це означає, що витрати будуть тим меншими, чим більшим буде масштаб діяльності підприємства. Тому можна стверджувати, що ці підприємства складають цілі галузі, які впливають на конкурентні ринки.

Роль держави полягає у забезпеченні допомоги природним монополіям і за­хисті від намагань побудувати неефек­тивну конкуренцію. Виходячи з даного положення, природну монополію мож­на уявити як зв'язковий елемент між суспільством і підприємствами, що пра­цюють на конкурентних ринках. Поз­бавлятися такого зв'язкового елемента державі невигідно навіть при всіх про­блемах, що існують у діяльності природ­них монополій. Уряд зацікавлений збе­рігати природні монополії, розвивати їх шляхом залучення інвестицій, а в разі потреби і допомагати

Природному монополісту не потрібно заважати, створюючи щось подібне до конкуренції; навпаки, його треба стимулювати. Наприклад, до розширення мережі залізничних шляхів, лінії електропередач, систем забезпечення газом і теплом. Вигода від цього очевидна, оскільки досягається, як зазначалось вище, економія на масштабі виробництва[4].

Отже, саме існування природних монополій можна виділити як окреме утворення, що суттєво впливає на економіку держави. Наявність природних монополій завжди забезпечує розвиток інфраструктури, що не дивлячись на будь-які економічні кризи, дозволяє ефективно впливати на економічні процеси в державі. Концентруючи в собі специфічні, притаманні тільки їм, властивості, природні монополії можуть змінювати економічне обличчя всієї держави.