15

Сторінка

Природні небезпеки та їх

осередки ураження

1. Поняття осередку ураження, класифікація природних небезпек.

2. Тектонічні стихійні лиха. Землетруси.

3. Топологічні стихійні лиха.

   1. Процеси карстоутворення.

   2. Зсуви ґрунту.

   3. Підтоплення територій.

   4. Повені.

4. Метеорологічні небезпечні явища.

5. Лісові пожежі.

П оняття осередку ураження,

класифікація природних небезпек

Відомо, що небезпеки впливають на людину у вигляді факторів: уражаючих, небезпечних і шкідливих. Поділ цей досить умовний і характеризує силу дії цих факторів на людину.

В свою чергу, сила дії небезпечного фактору залежить від ступеню наближення людини до центру осередку ураження.

При наближенні людини до центра осередку ураження небезпека зростає і наслідки для людини будуть більш ваговими, суттєвими.

Умовно це можна показати так:

А – епіцентр осередку ураження

А

Уражаючий вплив фактору

Шкідливий вплив

Небезпечний вплив

Тому для реалізації принципу захисту відстанню важливо знати і вміти прогнозувати розміри осередків ураження від різних небезпек.

Осередком ураження будемо називати територію, на якій під впливом уражаючих факторів небезпеки сталося ураження людей, сільськогосподарських тварин, рослин, руйнування будівель, споруд, комунально-енергетичних мереж, а також (або) порушення нормальної життєдіяльності людей.

За біологічними чинниками розрізняють епідемії, епізоотії і епіфітотії, тобто масові інфекційні захворювання відповідно серед людей, тварин і рослин.

За фізичними чинниками до природних небезпек відносять стихійні лиха – це результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки і довкілля.

За причиною виникнення стихійна лиха поділяють на:

• тектонічні (пов’язані з процесами, які відбуваються в надрах землі). Це землетруси, виверження вулканів.

• топологічні (пов’язані з процесами, що відбуваються на поверхні землі). До них належать повені, зсуви, селі.

• метеорологічні (пов’язані з процесами, що відбуваються на поверхні землі). – Спека, зливи, ураган, град, смерч тощо.

Т ектонічні стихійні лиха.

Землетруси.

Землетруси – найбільш грізне явище природи, займають 1 місце в світі серед усіх природних явищ за економічними збитками та кількістю загиблих. Спрогнозувати місце і час виникнення землетрусу з високою ймовірністю досить важко.

Землетрус – це поштовхи у земній корі чи верхній частині мантії, що викликають коливання земної поверхні, спричиняючи при цьому руйнування будівель і споруд. Люди травмуються і гинуть від падаючих уламків конструкцій споруд.

Причина землетрусів – рух літосферних плит, який зумовлений тепловими процесами всередині Землі, зміною активності Сонця і наслідками діяльності людини (будівництво штучних водосховищ, розробка корисних копалин, видобування нафти і газу, підземні ядерні випробування тощо).

Точка в глибині Землі, звідки виходять сейсмічні хвилі, називається гіпоцентром землетрусу, а її проекція на поверхню землі – епіцентром землетрусу. Сейсмічні хвилі поділяються на об’ємні (розповсюджуються від гіпоцентру до поверхні землі) і поверхневі – від епіцентру вздовж земної поверхні у вигляді кола.

Прилади, що реєструють коливання ґрунту, називають сейсмографами. За їх допомогою можна визначити координати осередку і амплітуду коливань грунту.

Основний параметр землетрусу – його магнітуда. Магнітуда – це величина зміщення грунту.

поверхневі (поперечні)

епіцентр

гіпоцентр

об’ємні хвилі (повздовжні)

Вона визначається як десятинний логарифм від максимальної амплітуди (в мікронах), виміряної на відстані 100 км від епіцентру:

М = lg a

Таким чином, для одного й того ж землетрусу магнітуда коливань однакова.

Магнітуда змінюється від 0 до 8,8 балів. Запропонована у 1935 році американським професором Ч.Ріхтером. Нині цей показник відомий як шкала Ріхтера і використовується для характеристики даного землетрусу і порівняння між собою землетрусів, що виникли у різний час і в різних місцях за їх величиною.

Для якісної оцінки наслідків землетрусу на різних відстанях від епіцентру введено поняття інтенсивності землетрусу. Інтенсивність землетрусу характеризується ступенем збитків і руйнувань у певному місці, регіоні, характером зміни земної поверхні і даними про відчуття, яких зазнали люди.

Для оцінки інтенсивності землетрусу в усіх Європейських державах 1964 р. введена 12-бальна міжнародна шкала MSK-64 (абревіатура від прізвищ трьох учених, які її запропонували – С.Медведєва із СРСР, В.Шпонхойєра з НДР і В.Карніка з ЧРСР). За цією шкалою за 1 бал прийнятий слабкий підземний поштовх, 2 бали – в 10разів сильніший, 3 бали – в 100 разів сильніший, 4 бали – в 1000 разів і т.д.

За цією шкалою землетруси умовно поділяються на:

– слабкі (1-3 бали)	Відчувається на верхніх поверхах будинків, помічається багатьма людьми
– помірні (4-5 балів)	Всі відчувають; дзеленчить посуд, розгойдуються люстри, соваються предмети, вночі люди прокидаються
– сильні (6 балів)	Легкі пошкодження будівель, тонкі тріщини в штукатурці
– дуже сильні (7 балів)	Тріщини у стінах, відколювання штукатурки, обвалювання карнизів, руйнування димових труб
– руйнівні (8 балів)	Падіння карнизів, димових труб, часткове обвалювання стін, важко встояти на ногах
– спустошливі (9 балів)	Обвалювання стін, перекриттів будівель
– знищувальні (10 балів)	Повне руйнування будівель, тріщини в ґрунті до 1м
– катастрофічні (11-12 балів)	Численні тріщини та рови на земній поверхні, обвали в горах, значні зміни рельєфу місцевості

Ступінь руйнування будівель і споруд при землетрусі залежить від конструктивної схеми будівлі. Найбільш стійкими є будівлі і споруди з монолітного залізобетону, а також виробничі будівлі з крановим обладнанням. Менш стійкими є житлові крупнопанельні будинки, дерев’яні і тимчасові споруди.

Осередок ураження при землетрусі являє собою територію у формі кола, на якій сталося руйнування будинків, споруд, комунально-енергетичних мереж і ураження людей. Внаслідок руйнування на території осередку ураження утворюються завали, виникають пожежі, можливі вибухи, радіоактивне та хімічне зараження довкілля, тобто вторинні осередки ураження.

Територію осередку ураження при землетрусах умовно поділяють на 4 зони:

• зона повних руйнувань (11 12 балів). В цій зоні у будівель і споруд зберігаються лише підвальні і цокольні поверхи. Відновленню будівля не підлягає.

• зона сильних руйнувань (9 10 балів). В цій зоні будівлі мають зруйновані міжповерхові перекриття, несучі стіни можуть зберегтися, але знаходяться в стані нестійкої рівноваги. Відновленню така будівля теж не підлягає.

• зона середніх руйнувань (7-8 балів). Руйнуються вбудовані елементи (перегородки, двері, вікна), деформується покрівля, падають карнизи. Відновлення можливе після капітального ремонту.

• зона слабких руйнувань (5-6 балів). Пошкоджуються вікна, деформуються двері, вилітають шибки, з’являються тріщини в стінах, відпадає штукатурка.

Якщо відома магнітуда землетрусу М, інтенсивність I можна визначити за формулою:

, бал.

Інтенсивність землетрусу на об’єкті А, розташованого на відстані R від епіцентру, знаходиться за формулою:

Найбільш сейсмонебезпечними областями в Україні є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська області та Автономна Республіка Крим.

Закарпатська, наприклад, сейсмоактивна зона характеризується проявом землетрусів, що відбуваються у верхніх частинах земної кори (6 12 км) з інтенсивністю в епіцентрі 6-7 балів.

Унікальною на Європейському континенті є сейсмоактивна зона Вранча, розташована на ділянці стикування Румунії і Східних (Українських) Карпат. Там землетруси глибокофокусні (гіпоцентр знаходиться на глибині 80 160 км, тобто у мантії). Такі землетруси особливо небезпечні, бо мають в епіцентрі 8-9 балів (Румунія, Болгарія, Молдова) і поширюються на великі відстані, слабо затухають.

На південному Узбережжі Криму теж сейсмонебезпечна зона, за останні 200 років тут зареєстровано близько 200 землетрусів інтенсивністю 4-7 балів. Глибина їх осередку близько 20-40 км. Останній руйнівний землетрус стався в Криму 1927 року – 8 балів.

Попередити і спрогнозувати час і місце епіцентру землетрусу точно неможливо. Прогноз справджується на 80%.

Як відомо, небезпеку несуть землетруси силою більше 5 балів.

Площа території, що підпадає під землетрус такої сили, в Україні становить 120 тис. км² з населенням майже 11млн. чол. Рівень небезпеки від землетрусів у цих регіонах підвищується внаслідок розміщення тут майже 300 хімічних і пожежонебезпечних об’єктів, густої мережі газо і нафтопроводів (вторинні осередки ураження).

Топологічні стихійні лиха.