14. Охарактеризуйте основные требования к мелкому заполнителю для бетона.

Для оцiнки крупностi пicкy, поряд з даними ситового аналiзу, застосовується безрозмiрний показник-модуль крупностi – Мк. Його величина визначаєтъся як вiдношення суми повних залишкiв на ситах вiд 2,5 до 0,14 мм до всієї проби, яка прийнята за 100%:

Мк = (A2,5 + A1,25 + А0,63 + А0,315 + А0,14) : 100.

Модуль крупностi фракцiй пористих пiскiв повинен знаходитись в наcтyпних межах: Мк = 1,8...3 для конструкцiйно-теплоiзоляцiйних бетонiв i 2...2,5 - для конструкцiйних. Для теплоiзоляцiйних бетонiв Мк не нормується..

Бiльш повно властивостi пiску характеризує його питома поверхня (5...10 м²/кг), яка визначається за допомогою поверхньомiра.

15. Добавки ускорители твердения бетона. Механизм действия. Область применения.

Найбiлъш розповсюдженi добавки, за механiзмом дiї на процеси твердiння мiнеральних в'яжучих речовин, подiляютъся на 4 класи.

1 к л а с - до6авки, якi змiнюють розчинність в' яжучих речовии i не вступають з ними в xiмiчну реакцiю. Як правило, цi добавки являютъся прискорювачами або сповiльнювачами твердiння. Дія цих добавок ґрунтується на підвищенні або зниженні ними розчинності вихідного в’яжучого і кінцевих продуктів гідратації внаслідок зміни іонної сили розчину. Ці добавки являються прискорювачами або сповільнювачами твердіння.

II к л а с - добавки, якi реагують з в'яжучими речовинами i утворюють важкорозчинні або малодисоцiйованi з'єднання.

III к л а с - готові центри кристалiзацii (кристалічні затравки). Вони полегшують виділення нової фази з пересичених розчинів i тому доцiльнi насамперед тодi, коли швидкiстъ процесу кристалізації новоутворень визначає швидкість твердіння в'яжучого.

IV к л а с - органiчнi поверхнево-активнi речовини (ПАР) гiдрофiлiзуючi i гiдpoфобiзуючi (6iтyми).

Добавки ПАР, якi вводяться вневеликих концентрацiях, сповiльнюють процеси гiдpaтaцiї i твердiння цементу,

V к л а с - комлекснi добавки: cyмiшi добавок I-IV класiв або різних класів.

16. Пластифицирующие добавки. Область применения. Достоинства и недостатки гидрофобизаторов.

Пластифiкyючi (СДБ, ПАЩ-l) вводять до складу сумішей у кiлькоcтi 0,1...0,3% вiд маси цементу. Taкi добавки підвищують рухливість в результаті дії двох факторів: пептизації цементної пасти й угворення на поверхнi часток адсорбційних гідратних оболонок значної товщини. Цi добавки, підвищуючи рухливість, не збільшують загального об'єму змащення, тобто цементного тicтa в сумiшi.

Гiдрофобiзуючi добавки на першій cтaдiї адсорбуються на зернах твердих компонентів, але потiм настає основна стадія - хемосорбція або навіть хімічна реакція в об’ємі. В результаті вуглеводневі неполярні гiдрофобiзуючi частини молекул добавки виявляється міцно зафiксованими на поверхнi твердої фази. Вони значно погіршують змочуваннiстъ цементу водою, гiдрофобiзують бетон i втягують повітря.

17. Выбор материалов для бетона в зависимости от условий эксплуатации строительных конструкций.

Тяжелый бетон, применяемый для сборных и монолитных бетонных и железобетонных конструкций и деталей промышленных, жилых и общественных зданий и сооружений, должен приобретать определенную прочность в заданный срок твердения, а бетонная смесь должна быть удобной в укладке и экономичной. При использовании в незащищенных от внешней среды конструкциях к бетону предъявляются требования повышенной плотности, морозостойкости и коррозиестойкости. В зависимости от назначения и условий эксплуатации бетона в сооружении составляющие его материалы отвечают определенным требованиям.

Для приготовления тяжелых бетонов применяют портландцемент обычный, пластифицированный и гидрофобный, портландцемент с гидравлическими добавками, шлакопортландцемент.

Для затворения бетонных смесей и поливки бетона применяется вода, не содержащая вредных примесей, препятствующих нормальному твердению бетона. Нельзя применять воды болотные и сточные, а также воды, загрязненные вредными примесями, имеющие водородный показатель рН менее 4 и содержащие сульфаты более 0,27%. Морскую и другие воды, имеющие минеральные соли, можно использовать только, если общее количество солей в них не превышает 2%.

Для тяжелого бетона преимущественно идут природные пески, которые по минералогическому составу подразделяются на кварцевые, полевошпатовые, известняковые и доломитовые; наибольшее применение получили кварцевые пески.