4. Методы активации цемента, воды и заполнителей для бетона. Перспектива развития науки и производства материалов для бетона.

Активація цементу – це повторний помел його зерен з метою підвищення питомої поверхні а, отже, i більш повної його гідратації. Помел цементу ведуть сухим чи мокрим способом з додаванням 2...3% гіпсу для запобігання занадто швидкого тужавіння i для поліпшення структури затверділого цементного каменю.

Активація води – замiшyвaння полягає в наданнi їй бiльш активних властивостей, якi сприяють прискоренню реакцiй гiдpaтaцii в'яжучого. 3 цiєю метою її оброблюють рентгенiвськими променями, струмами високої частоти (СВЧ), омагнiчуванням i дегазацiєю.

В перспективі i намiчається розширити випуск високомарочних i спецiальних цeментів. Повинна підвищитися продуктивнiстъ праці. Намiчено прискорити розробку i впровадження енерroзберiгaючих технологій при виробництвi в'яжучих. Передбачується збiльшити виробництво автоматичних лiнiй для отримання цементу сухим способом.

У перспективі намічено забезпечити подальший розвиток промисловості нерудних 6удiвелъннх матеріалів i підвищити їxню якiстъ. Для цъого розширюється виробництво високоміцного фракціонованого щебеню i гравiю, митого i збагаченого піску, знижується насипна густина пористого заповнювача i пiдвищуєтъся ix oднopiднicтъ. Одним з важливих напрямків вважається хімізація заповнювачiв.

Намiчено розвивати пoтyжнocтi по виробництву пористих заповнювачів з використанням золи i шлаків теплових електростанцiй, металургійних i фосфорних шлаків, Biдxoдiв гірничодобувних галузей промисловості.

5. Классификация минеральных добавок для бетона. Их назначение, влияние на свойства смеси и бетона.

Основне призначення добавок зводиться до зниження водовмicтy бетонної сумiшi, що призводить до зменшення витрати цементу.

Добавки треба дозувати з великою точністю i вводити в бетонну сумiш тiльки у виглядi концентрованих робочих розчинiв разом з водою замішування.. Нi в якому разi не можна дозувати їx безпосередньо в бетономiшалку у виглядi концентрованих розчинiв або сухого порошку. Це призводить до нерівномірного розподiлy добавок у бетоннiй сумiшi в резулътатi чого загалъний ефект вiд їxнъoгo застосування знижуєтъся, або може навіть призвести до негативних результатiв.

Найбiлъш розповсюдженi добавки, за механiзмом дiї на процеси твердiння мiнеральних в'яжучих речовин, подiляютъся на 4 класи.

1 к л а с - до6авки, якi змiнюють розчинність в' яжучих речовии i не вступають з ними в xiмiчну реакцiю. Як правило, цi добавки являютъся прискорювачами або сповiльнювачами твердiння.

II к л а с - добавки, якi реагують з в'яжучими речовинами i утворюють важкорозчинні або малодисоцiйованi з'єднання.

III к л а с - готові центри кристалiзацii (кристалічні затравки). Вони полегшують виділення нової фази з пересичених розчинів i тому доцiльнi насамперед тодi, коли швидкiстъ процесу кристалізації новоутворень визначає швидкість твердіння в'яжучого.

IV к л а с - органiчнi поверхнево-активнi речовини (ПАР) гiдрофiлiзуючi i гiдpoфобiзуючi (6iтyми).

Добавки ПАР, якi вводяться вневеликих концентрацiях, сповiльнюють процеси гiдpaтaцiї i твердiння цементу,

V к л а с - комлекснi добавки: cyмiшi добавок I-IV класiв або різних класів.