36. Теория твердения известково-кремнеземистого вяжущего.

При изготовлении известково-кремнеземистых автоклавных материалов успешно применяется молотая негашеная известь, обеспечивающая получение более прочных и долговечных изделий по сравнению с изготовляемыми на гашеной извести. В качестве кремнеземистого компонента используют преимущественно кварцевый песок. Однако целесообразно применение и различных отходов промышленности (золы, шлаки, горелые породы и т.п.). На их основе получают шлакосиликатные, золо-силикатные и тому подобные автоклавные изделия.

Существует несколько теорий, объясняющих твердение вяжущих материалов. Ле Шателье считал, что в процессе твердения последовательно происходят растворение исходных компонентов, их реакция в водном растворе и выделение кристаллов в виде сростка из этого раствора, являющегося пересыщенным по отношению к новообразованиям. Михаэлис полагал, что при гидратации вяжущих образуются гели, состоящие из частичек гидросиликатов кальция коллоидных размеров, облекающих зерна цемента и связывающих их в одно целое. В дальнейшем происходит медленная перекристаллизация этих частичек с образованием более крупных кристаллов.

По А. А. Байкову, процесс гидратации вяжущих протекает в несколько периодов: I период – растворение вяжущего в воде до тех пор, пока не получится насыщенный раствор; II период – присоединение воды к вяжущему, минуя его растворение (которое невозможно в пересыщенном растворе), и получение в твердом состоянии гидрата, состоящего из тончайших частичек коллоидального строения; III период перекристаллизация – переход гелевидных продуктов реакции из коллоидального состояния в кристаллический сросток вследствие меньшей растворимости хорошо оформленных более крупных кристаллов.

37. Зимнее бетонирование. Теория твердения бетона при отрицательных температурах. Противоморозные добавки: наименование, механизм действия.

Відомо, що бетон твердіє при наявності в ньому рідкої фази - води. А при впливі на свіжовідформований бетон негативних температур в першу чергу виявляються аномальні властивості води замішування. При температу­рі нижче 0 °С вода перетворюється в лід, збільшуючись в об’ємі майже на 9%. Через це в бетоні виникає внутрішній тиск, який викликає деструкцію цементного каменю і свіжовідформований бетон з малою структурною міц­ністю частково або цілком руйнується.

Порушується і зчеплення цементного каменю з заповнювачем. Ці пору­шення при подальшому твердінні в умовах позитивних температур цілком не відновлюються, в результаті чого кінцева міцність бетону знижується. Тому, до моменту можливого замерзання рідкої фази, бетон повинен мати визначе­ну критичну міцність. Вона як правило складає 30...50% від марки бетону. Для особливо відповідальних конструкцій ця цифра досягає 70% і навіть 100% від марки бетону. Крім того, при негативних температурах гальмуються процеси гідролізу і гідратації цементу. Тому при укладанні й ущільненні потрібно, щоб температура бетонної сумі­ші була не нижча ніж плюс 5 °С.

Зимове бетонування знаходить все більш широке розповсюдження. При негативних температурах твердіння бетону забезпечується наступними мето­дами:

1. Холодним способом, тобто застосуванням з водою замішування вод­них розчинів протиморозних добавок, які понижують температуру замерзан­ня рідкої фази бетонної суміші нижче 0°С.

2. Застосуванням утеплення, яке забезпечує позитивну температуру твер­діючому бетону до досягнення ним заданої міцності.

3. Комбінація перших двох способів.

Противоморозні добавки застосовуються при температурі твердіння бе­тону нижче 0°С. До них відносяться: хлорид натрію разом з хлоридом каль­цію - ХН-ХК, нітрит натрію - НН, нітрит натрію разом з хлоридом кальцію - НН-ХК, аміачна вода.

Утеплення бетону здійснюється багатьма способами. Деякі з них: на­грівання складових бетонної суміші, теплова обробка ущільненого бетону, утеплена опалубка, електропрогрів, бетонування в тепляках