8. Правовий режим іноземних інвестицій

Значна кількість видів зовнішньоеконо­мічної діяльності здійснюється шляхом залучення іноземних інвестицій. Відносини, пов’язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюються ГК України (ст. 390 – 400), Законом „Про режим іноземного інвестування” від 19 березня 1996 р., іншими законодавчими актами та чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою. Згідно ст. 400 ГК у разі якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що передбачено законодавством України про іноземні інвестиції, застосовуються правила міжнародного договору.

Іноземними інвесторами визнаються такі суб’єкти, що здійснюють інвестиційну діяльність на території України: юридичні особи, утворені за законодавством іншим, ніж законодавство України; іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України; міжнародні урядові та неурядові організації; інші держави; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

Ст. 391 ГК визначає види іноземних інвестицій. Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції на території України у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Нацбанком України, будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.Заборона або обмеження будь-яких видів іноземних інвестицій може здійснюватися виключно законом.

Іноземні інвестори мають право здійснювати всі зазначені види інвестицій у таких формах: 1) участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами, або придбання частки в діючих господарських організаціях; 2) створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств; 3) придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів; 4) придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України; 5) господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції; 6) придбання інших майнових прав; 7) в інших формах, не заборонених законом. Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іноземних інвестицій може провадитися лише законом. Відносини, що виникають у зв’язку з придбанням іноземним інвестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземній конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України. При цьому перерахунок сум в іноземній валюті у гривні провадиться за курсом, встановленим Нацбанком.

На території України щодо іноземних інвестицій встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, за винятками, передбаченими ГК, іншими законами та чинними міжнародними договорами України. Відносини щодо оподаткування іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями регулюються податковим законодавством України. У державних програмах залучення іноземних інвестицій у пріоритетні галузі економіки та соціальну сферу може бути передбачено встановлення додаткових пільг для суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у цих сферах. Законом може бути обмежено або заборонено діяльність іноземних інвесторів та підприємств з іноземними інвестиціями в окремих галузях народного господарства або в межах окремих територій України виходячи з інтересів національної безпеки.

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нині діє Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затверджене поста­новою Кабінету Міністрів від 7 серпня 1996 р. № 928. Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства про іноземне інвестування. Відмову у державній реєстрації може бути оскаржено у судовому порядку. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених законодавством для іноземних інвесторів і підприємств з іноземними інвестиціями. 

Діяльність суб’єктів господарювання з іноземними інвестиціями в Україні регламентується ГК України, зокрема ст. 396. На території України можуть створюватися і діяти суб’єкти господарювання з іноземними інвестиціями, які здійснюють свою діяльність у формах підприємства з іноземними інвестиціями (ст. 116 ГК), іноземного підприємства (ст. 117 ГК), інших формах, не заборонених законом. Порядок утворення підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств регулюється названим Кодексом, іншими законами, прийнятими відповідно до нього. Особливості створення банківських, страхових та інших фінансових установ за участі іноземного інвестора визначаються відповідними законами.

З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземного інвестування встановлюються такі гарантії для іноземних інвесторів: 1) застосування державних гарантій захисту іноземних інвестицій у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції; 2) гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб; 3) компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам; 4) гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності; 5) гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій; 6) інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності. У разі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу іноземного інвестора у випадках і в порядку, визначених законом, застосовуються державні гарантії, які визначаються законодавством, що діяло на момент вкладення інвестицій. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права реквізувати іноземні інвестиції, крім випадків здійснення рятувальних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій. Зазначена реквізиція може бути здійснена лише на підставі рішення органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів, і в порядку, встановленому законом. Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків, завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Збитки іноземних інвесторів повинні бути відшкодовані за поточними ринковими цінами або на основі обґрунтованих оцінок, підтверджених незалежним аудитором (аудиторською організацією). Компенсація, яка виплачується іноземному інвестору в порядку відшкодування збитків, повинна бути адекватною, ефективною та визначеною на момент виконання рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації за цим рішенням має бути негайно виплачена у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до валютного законодавства. Законом може бути передбачено нарахування відсотків на суму компенсації. Компенсація збитків іноземним інвесторам здійснюється в порядку, встановленому законом. 

Ст. 398 ГК встановлює гарантії переказу та використання доходів від іноземних інвестицій. Іноземним інвесторам після сплати ними податків, зборів (обов’язкових платежів) гарантується безперешкодний негайний переказ за кордон їхніх доходів, прибутків та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних підставах від здійснення інвестицій. Порядок переказу за кордон зазначених коштів встановлюється Нацбанком України. Доход іноземного інвестора або інші кошти, одержані в Україні у гривнях або іноземній валюті від здійснення інвестицій, можуть реінвестуватися в Україні в порядку, встановленому законодавством.

У разі припинення інвестиційної діяльності на території України іноземний інвестор має право на повернення своїх інвестицій не пізніше шести місяців після припинення цієї діяльності, а також доходів за цими інвестиціями у грошовій або товарній формі, якщо інше не встановлено законом або угодою сторін.

З А К О Н   У К Р А Ї Н И  

Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 р. 

( Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 29, ст. 377 )  

{ Вводиться в дію Постановою ВР N 960-XII ( 960-12 ) від 16.04.91, ВВР, 1991, N 29, ст. 378 }  

{ Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2139-XII ( 2139-12 ) від 19.02.92, ВВР, 1992, N 20, ст.276 Постановами ВР

    N 2330-XII ( 2330-12 ) від 12.05.92, ВВР, 1992, N 31, ст.442

    N 2489-XII ( 2489-12 ) від 23.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.534 Декретами

    N 6-92 від 09.12.92, ВВР, 1993, N 5, ст. 33 -

    втратив чинність на підставі Закону

    N 3898-XII ( 3898-12 ) від 01.02.94, ВВР, 1994, N 20, ст.120

    N 4-93 від 11.01.93, ВВР, 1993, N 12, ст.107

    N 6-93 від 12.01.93, ВВР, 1993, N 12, ст.109

    N 15-93 від 19.02.93, ВВР, 1993, N 17, ст.184

    N 25-93 від 17.03.93, ВВР, 1993, N 19, ст.209 Законами

    N 3898-XII ( 3898-12 ) від 01.02.94, ВВР, 1994, N 20, ст.120

    N 68/95-ВР від 15.02.95, ВВР, 1995, N 11, ст. 66

    N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР, 1995, N 13, ст. 85

    N 82/95-ВР від 02.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 90

    N 90/95-ВР від 14.03.95, ВВР, 1995, N 14, ст. 93 }  

{ Офіційне тлумачення до Закону див. в Рішенні Конституційного Суду N 16-рп/98 ( v016p710-98 ) від 26.11.98 }  

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98, ВВР, 1999, N 7, ст.49 N 1182-XIV ( 1182-14 ) від 21.10.99, ВВР, 1999, N 51, ст.447 N 1595-III ( 1595-14 ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.186 N 1807-III ( 1807-14 ) від 08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318 N 2953-III ( 2953-14 ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121 N 3047-III ( 3047-14 ) від 07.02.2002, ВВР, 2002, N 29, ст.194 N 362-IV ( 362-15 ) від 25.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст. 62 N 762-IV ( 762-15 ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 30, ст.247 N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 37, ст.300 N 1294-IV ( 1294-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 13, ст.181 N 1315-IV ( 1315-15 ) від 20.11.2003, ВВР, 2004, N 14, ст.197 N 2157-IV ( 2157-15 ) від 04.11.2004, ВВР, 2005, N 3, ст.78 N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 N 3078-IV ( 3078-15 ) від 15.11.2005, ВВР, 2006, N 5-6, ст.74 N 3268-IV ( 3268-15 ) від 22.12.2005, ВВР, 2006, N 15, ст.129 N 139-V ( 139-16 ) від 14.09.2006, ВВР, 2006, N 43, ст.419 N 358-V ( 358-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 2, ст.15 N 360-V ( 360-16 ) від 16.11.2006, ВВР, 2007, N 3, ст.29 N 253-VI ( 253-17 ) від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 23, ст.216 N 923-VI ( 923-17 ) від 04.02.2009, ВВР, 2009, N 27, ст.349 }  

{ Щодо визнання неконституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 15-рп/2009 ( v015p710-09 ) від 23.06.2009 }  

{ Із змінами, внесеними згідно із Законами N 2388-VI ( 2388-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 37, ст.496 N 2856-VI ( 2856-17 ) від 23.12.2010, ВВР, 2011, N 29, ст.272 N 3610-VI ( 3610-17 ) від 07.07.2011, ВВР, 2012, N 7, ст.53 N 4436-VI ( 4436-17 ) від 23.02.2012, ВВР, 2012, N 42, ст.527 N 4496-VI ( 4496-17 ) від 13.03.2012 N 5060-VI ( 5060-17 ) від 05.07.2012 }  

{ У назві та тексті Закону слова "Українська Радянська Соціалістична Республіка", "Українська РСР", "Уряд", "Рада Міністрів Української РСР", "Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків Української РСР", "Державне управління митного контролю Української РСР" та "судовому або арбітражному" в усіх відмінках замінено відповідно словами "Україна", "Кабінет Міністрів України", "Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України", "Державна митна служба України" та "судовому" у відповідних відмінках згідно із Законом N 335-XIV ( 335-14 ) від 22.12.98 }  

{ У тексті Закону слова "Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі" в усіх відмінках замінено словами "Міністерство економіки" у відповідному відмінку згідно із Законом N 1595-III ( 1595-14 ) від 23.03.2000 }  

{ У тексті Закону слова "Міністерство економіки України" в усіх відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики" у відповідному відмінку згідно із Законом N 860-IV ( 860-15 ) від 22.05.2003 }  

     Верховна Рада України,

     виходячи з положень Конституції (Основного Закону) України ( 888-09, 254к/96-ВР ), Декларації про державний суверенітет України ( 55-12 ), Закону України "Про економічну самостійність Української РСР" ( 142-12 ) та загальновизнаних міжнародних норм і правил,

     враховуючи, що однією з засад реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні та регулюванні зовнішньоекономічних відносин,

     беручи до уваги зобов’язання, взяті Україною в рамках міжнародних договорів України та інших угод, { Абзац четвертий преамбули із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-IV ( 2157-15 ) від 04.11.2004 }

     бажаючи всебічного розвитку економічних відносин з іншими державами на взаємовигідній основі,

     маючи на меті запровадити правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв’язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг,

     прийняла Закон про нижченаведене: