5. Компетенція органів регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати: 1) захист економічних інтересів України та законних інте­ресів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; 2) створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями вико­ристання доходів і здійснення інвестицій; 3) заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Держава та її органи не мають права безпосередньо втруча­тися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяль­ності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюєть­ся згідно із законами України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Нацбанк України, Мінекономрозвитку, Державна митна служба та інші органи відповідно до їхньої компетенції, ви­значеної ст. 9 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність”, а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких в галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 на­званого Закону та ст. 35 Закону від 21 травня 1997 р. „Про місцеве самоврядування”.

Найвишим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради належать: 1) прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності; 2) затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України; 3) розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 4) укладання міжнародних договорів України відповідно до законів про міжнародні договори та приведення чинного законодавства України у відповідність з прави­лами, встановленими цими договорами; 5) встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної іяльності на території України відповідно до ст. 24, 25 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність”; 6) затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких забороняється згідно із ст. 16, 17 вказного Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність”; 6) прийняття рішень про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань шляхом встановлення повної/часткової заборони (повного/часткового ембарго) на торгівлю; позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму.

Кабінет Міністрів України, зокрема: 1) вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної по­літики України відповідно до законів України; 2) здійснює координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоеко­номічної діяльності; координує роботу торговельних представ­ництв України в іноземних державах; 3) приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами; 4) проводить переговори і укладає міжурядові договори з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори, забезпечує виконання міжнародних договорів з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів, та залучає до їх виконання інші суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах; 5) відповідно до своєї компетенції, визначеної законами, вносить на розгляд Верховної Ради пропозиції про систему міністерств, державних комітетів і відомств – органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів, які він має згідно із законами України; 6)забезпечує складання платіжного балансу, зведеного ва­лютного плану України; 7) здійснює заходи щодо забезпечення раціонального використання коштів Державного валютного фонду України.

Нацбанк України: 1) здійснює зберігання і використання золотовалютного ре­зерву України та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України; 2) представляє інтереси України у відносинах з центральни­ми банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди; 3) регулює курс національної валюти України до грошових одиниць інших держав; 4) здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних дер­жавних кредитах і позиках, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного ва­лютного фонду у розпорядження Нацбан­ку; 5) здійснює інші функції відповідно до законів України. Нацбанк може делегувати виконання по­кладених на нього функцій банку для зовнішньоекономіч­ної діяльності України.

Мінекономрозвитку: 1) забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної полі­тики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяль­ності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України; 2) здійснює контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів та умов міжнародних договорів України; 3) проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами; 4) виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011 р. № 634.

Державна митна служба України здійснює митний конт­роль в Україні згідно із законами. Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності ан­тимонопольного законодавства. Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює опера­тивне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства; приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсидіційних або спеціальних розслідувань та застосування відпові­дно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів; приймає рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань у межах компетенції, визначеної законами України.

Закон „Про зовнішньоекономічну діяльність” відносить до органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю: 1) місцеві ради та їх виконавчі і розпорядчі органи; 2) територіальні підрозділи (відділення) органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих рад та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається названим Законом та Законом „Про місцеве самоврядування в Україні”. Так, згідно зі ст. 35 останнього, до відання виконавчих органів сільських, селищ­них, міських рад у сфері зовнішньоекономічної діяльності на­лежать: 1) власні (самоврядні) повноваження: а) укладення і забезпечення виконання у встановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і на­дання послуг; б) сприяння зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності; в) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної інфраструктури та інших об’єктів; залучення іноземних інвес­тицій для створення робочих місць; 2) делеговані повноваження: а) організація та контроль прикордонної і прибережної тор­гівлі; б) створення умов для належного функціонування митних органів, сприяння їх діяльності; в) забезпечення на відповідній території в межах наданих повноважень реалізації міжнародних зобов’язань України. Нормативні акти місцевих рад та їх вико­навчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбаче­них законами України. Місцеві ради та їх виконавчі органи діють як суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності лише че­рез створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи.

Місцева державна адміністрація відповідно до ст. 26 Закону від 9 квітня 1999 р. „Про місцеві державні адмініст­рації” наділена такими повноваженнями в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин: 1) забезпечує виконання зобов’язань за міжнародними до­говорами України на відповідній території; 2) сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, еко­логічної безпеки, охорони здоров’я, науки, освіти, культури, туризму, фізкультури і спорту; 3) укладає договори з іноземними партнерами про співро­бітництво в межах компетенції, визначеної законодавством; 4) сприяє зовнішньоекономічним зв’язкам підприємств, установ та організацій, розташованих на її території, незалежно від форм власності; 5) сприяє розвитку експортної бази і збільшенню вироб­ництва продукції на експорт; 6) організовує прикордонну і прибережну торгівлю; 7) сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб, створенню умов для їх належного функціонування; 8) вносить у встановленому порядку до відповідних органів пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвит­ку економічного потенціалу відповідної території.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підроз­діли (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка ви­значається законами та положеннями про ці органи. Зазначені органи територіального регулювання зовнішньо­економічної діяльності створюються за погодженням з відпо­відними місцевими радами та в межах загального ліміту бюд­жетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих рад, за винятком випадків, коли такі дії перед­бачені або випливають із законів України.