2. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності

Згідно ст. 378 ГК України суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності є суб’єкти господарювання, зазначені в пунктах 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу – господарські організації та громадяни–підприємці, а також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юридичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Ст. 3 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність” конкретизує цей перелік. Згідно їй суб’єктами зовніш­ньоекономічної діяльності в Україні є:

1) фізичні особи – громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України. При чому, фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо­мічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат­ності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають за­значене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із законодавством України, а фізичні особи, які не мають пос­тійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб’єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є;

2) юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності. При чому, юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеко­номічну діяльність відповідно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи;

3) об’єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно із законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким законами не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

5) спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

6) інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно із законами України.

При цьому всі зазначені суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми влас­ності та інших ознак. Згідно ч. 3 ст. 378 ГК України держава гарантує однаковий захист усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності України ма­ють право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав. Іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстра­ція цих представництв здійснюється Мінекономрозвитку України (щодо банків – Нацбанком) в порядку, встановленому ст. 5 Закону „Про зовнішньоекономічну діяльність” та Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою на­казом Мінзовнішекономторгу від 18 січня 1996 р. № 30.

Так, іноземний суб’єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до Мінекономрозвитку такі документи: 1) заяву з проханням про реєстрацію представництва, що складається у довільній формі, в якій необхідно вказати: назву фірми, країну її місцезнаходження та адресу фірми, сферу її діяльності; місто, в якому відкривається представництво, із зазначенням його майбутньої адреси, ціль відкриття та сферу діяльності представництва, а також іншу інфор­мацію; 2) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни, де іноземний суб’єкт господарської діяльності має офіційно зареєстровану контору; 3) довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок цього суб’єкта; 4) довіреність на здійснення представницьких функцій, оформлену згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору іноземного суб’єкта. Всі документи мають бути нотаріально засвід­чені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у кон­сульських установах, які представляють Україну, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і су­проводжуватися перекладом українською мовою, який заві­ряється печаткою офіційного перекладача. Документи надаються Мінекономрозвитку не пізніше 6 місяців з дати їх видачі в країні місцезнаходження фірми. За реєстрацію представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності з них стягується плата у розмірі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (2500 доларів США). У випадку, коли на відкриття представництва законодав­ство країни місцезнаходження іноземного суб’єкта господарської діяльності вимагає особливого дозволу державних установ цієї країни, копія такого дозволу, належним чином засвідчена, має бути додана до заяви. За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності або про відмову в його реєстрації. У разі відмови зареєструвати представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності або неприйняття рішення з цього питання у встановлений шістдесятиденний строк цей суб’єкт може оскаржити таку відмову в судових органах України. У разі реєстрації представництва іноземного суб’єкта гос­подарської діяльності заявнику видається Свідоцтво про реє­страцію встановленого зразка з відповідним номером, дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Мінекономрозвитку України. У Реєстрі зазначається: реєстраційний номер представниц­тва, дата реєстрації, назва та адреса іноземного суб’єкта госпо­дарської діяльності, який реєструє представництво, адреса пред­ставництва, сфера діяльності фірми та інші дані. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяль­ності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації.

У Свідоцтві про реєстрацію представництва повинні бути вказані: офіційна назва іноземного суб’єкта господарської діяльності; кількість іноземних громадян – службовців іноземного суб’єкта господарської діяльності, які є співробітниками пред­ставництва; реєстраційний номер представництва; місцезнаходження представництва та його філій. Свідоцтво є підставою для: а) звернення у відповідні органи України для реєстрації паспортів та отримання віз іноземними співробітниками представництв, звернення за дозволом на працевлаштування в Україні іноземних співробіт­ників представництва на період його функціонування; б) відкриття поточних рахунків у банках України; в) безмитного провозу майна та устаткування, які тимчасово ввозяться на територію України і необхідні для обладнання офісу та функціонування представництва; г) реєстрації та отримання в органах ДАІ МВС України відпо­відних номерних знаків для автомобільного транспорту, що є власністю представництва. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності зобов’язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та в органах статистики. При зміні назви, юридичного статусу, юридичної адреси, або проголошення іноземного суб’єкта господарської діяль­ності неплатоспроможним або банкрутом, його представницт­во, що діє на території України, зобов’язане повідомити про це Мінекономрозвитку України у семиденний строк. Представництво зобов’язане повідомляти Мінекономрозвитку у місячний термін про зміни у керівництві представ­ництва, місцезнаходженні представництва, складі іноземних співробітників.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності не є юри­дичною особою і не займається самостійно комерційною діяль­ністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб’єкта, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб’єк­та господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов’язані з виконанням представницьких послуг тільки в інтересах іноземного суб’єкта, зазначено­го у свідоцтві.

Діяльність представництва іноземного суб’єкта господарсь­кої діяльності в Україні припиняється: 1) у разі ліквідації цього іноземного суб’єкта господарської діяльності; 2) у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо представництво відкрите на підставі такої угоди, і це прямо передбачено положеннями угоди; 3) за рішенням іноземного суб’єкта господарської діяльності, який відкрив представництво; 4) у разі невиконання іноземним суб’єктом господарської діяльності або представництвом положень зазначеної Інструкції та/або вимог чинного законодавства України (у цьому випадку діяльність представництва припиняється в судовому порядку). У разі припинення діяльності представництва іноземного суб’єкта господарської діяльності Мінекономрозвитку прий­має рішення про скасування запису у Реєстрі представництв та вилучення свідоцтва про реєстрацію, про що повідомляєть­ся через засоби масової інформації.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб’єктів господарської діяльності на території Украї­ни регулюється законами України щодо порядку здійснення іно­земними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов’язана з іноземними інвес­тиціями, вона регулюється відповідними законами України.