2. Аналіз проектних параметрів і експлуатаційних показників еу базового судна

Наводяться проектні технічні параметри СЕУ. Визначаються переваги та недоліки СЕУ. Аналізуються витрати палива, надійність енергетичного обладнання, його режими роботи та інші експлуатаційні показники.

Інформаційною базою для виконання цього розділу можуть виступати параметри енергетичної установки, одержані як за матеріалами технічного проекту чи експлуатаційної документації судна, так і статистична інформація, що узагальнює досвід проектування, побудови й експлуатації седен даного типу.

У цьому розділі можуть бути виділені наступні підрозділи:

2.1. Основні технічні дані по СЕУ.

2.2. Ефективність використання енергії в елементах пропульсивного комплексу.

2.3. Ефективність використання енергії в елементах допоміжних комплексів: еленктростанції, паровиробній та опріснювальній установках, холодильному обладнанні тощо.

2.4. Можливі напрями удосконалення СЕУ (при модернізації проекту).

3. Вибір і обґрунтування основних проектних рішень та складу теплової схеми сеу

У першій частині цього розділу на підставі розглянутих у розд. 2 переваг та недоліків СЕУ вибираються та обґрунтовуються основні проектні рішення щодо нової енергетичної установки (ЕУ), яка розробляється дипломником. Це стосується в першу чергу пропульсивної установки (ПУ), складу суднової електростанції (СЕС) та паровиробної установки.

При виборі пропульсивної установки, якщо марка головного двигуна (ГД) і фірма-розробник не передбачені завданням на дипломне проектування, студент робить це самостійно та обґрунтовує свій вибір.

Після конкретизації марки ГД визначається, наскільки буде відрізнятися специфікаційна потужність від номінальної та яким чином будуть задані координати точки налаштування.

Специфікаційна потужність (максимальна потужність встановленого двигуна) зазвичай задається проектантом та, при необхідності, погоджується з замовником (судновласником). Ця потужність може прийматися студентом на 7…14 процентів нижче від номінальної потужності ГД [35]. Це потребує відповідного обґрунтування.

Для двигуна, який передбачається для конкретного судна, у процесі його виготовлення визначається марка турбокомпресора з певними розмірами його проточних частин, встановлюється відповідний газорозподіл тощо. Отже, для цього необхідні координати точки на полі вибору робочих параметрів двигуна. Такою є точка налаштування, яка згідно рекомендаціям, наприклад фірми MAN, обирається близько до "штормової" гвинтової характеристики двигуна, значення потужності у цій точці нижче від специфікаційної на 0…15 % [35].

При виборі передачі потужності від ГД до гребного гвинта враховується призначення судна, його режими плавання, тип, потужність і кількість ГД, масогабаритні, виробничі вимоги та економічні показники судна.

Наступним етапом є вибір типу рушія – гвинта фіксованого чи регульованого кроку, дейдвудних ущільнень й дейдвудних підшипників. Аналізується, яке було технічне рішення щодо цих елементів на базовому судні, та розглядаються сучасні тенденції і в результаті аналізу приймаються рішення.

При формуванні СЕС в першу чергу вибирається рід струму та його напруга, обґрунтовується попередня кількість дизель-генераторів (ДГ), розглядається можливість застосування валогенератора і/або утилізаційного турбогенератора та приймається рішення щодо складу СЕС.

При виборі паровиробної установки розглядаються питання щодо кількості допоміжних котлів (ДК), їх параметрів і типу. Поряд з цим, розглядаються різні за конструкцією утилізаційні котли (УК)та приймаються відповідні рішення.

У другій частині цього розділу визначається склад теплової схеми СЕУ, на якій позначаються діапазони температур робочих тіл у характерних точках. Значна увага приділяється схемному рішенню стосовно опріснювальної установки. При цьому основним режимом є режим повного ходу, або інший, найбільш тривалий для роботи судна. Стисло описується робота СЕУ за цією схемою.

Графічний матеріал до розд. 3 подається на аркуші формату А1 – "Теплова схема СЕУ" у кольорі.