Використання середніх величин

Цей спосіб дозволяє дати узагальнюючу характеристику ряду показників діяльності підприємств і його підрозділів.

У процесі аналізу використовуються наступні середні:

середня арифметична проста;

середня арифметична зважена;

середня геометрична;

середня квадратична.

Розрахунок середньої зваженої на прикладі розрахунку середньої ціни приведений нижче.

На підприємстві вироблено 100 т продукту А вищого сорту за ціною 1 тис. грн. за тону і 200 т продукту першого сорту за ціною 0,9 тис. грн. за тону. Розрахувати середню оптову ціну ( ).

= (100 × 1 + 200 × 0,9) / (100 + 200) = 0,933 (тис. грн./т).

Середня зважена застосовується при розрахунку середнього тарифного розряду, середнього віку устаткування й інших показників. Середня геометрична застосовується при визначенні середніх темпів зростання обсягу виробництва за ряд років, темпів інфляції, середня квадратична –– для оцінки ризиків і т. ін.

Усунення впливу інфляційних факторів

Для усунення впливу інфляційних факторів необхідно виконати перерахування звітних показників, що порівнюються з базисними, на основі індексів цін.

Наприклад, індекс цін на дату складання звіту у порівнянні з базисною датою склав 1,25. Для приведення відповідного звітного показника в порівнянний вид з базисним необхідно його величину розділити на індекс цін. Якщо звітна сума обсягу продажів склала 2500 тис. грн., то в базисних цінах вона складе 2500 / 1,25 = 2000 тис. грн.

Прийом розширення факторних моделей

Прийом розширення факторних систем полягає в тому, що чисельник і знаменник у формулі визначення будь-якого показника помножується на одне або декілька чисел, і, як відомо, в цьому випадку величина показника, що досліджується, не змінюється. Прийом розширення дозволяє значно розширити діапазон дослідження показника, що розглядається. Введення в факторну модель нових факторів дозволяє одержати ряд нових показників, що приводить до більш глибокого аналізу і виявлення резервів.

Як приклад можна привести розширення наступної факторної моделі.

Рентабельність капіталу (Р_к) розраховується за формулою:

_{Рк = П/К (2.2)}

де П –– сума прибутку;

К –– вартість капіталу.

Якщо в дану модель ввести показник "обсяг продажу" (Vпр), одержимо:

, (2.3)

де – рентабельність продажу (Р_пр);

– коефіцієнт оборотності капіталу (К_ок).

Використовуючи прийом ланцюгових підстановок (порівнюючі, наприклад, дані звітного року з даними попереднього року) формули розрахунку впливу цих факторів на рентабельність капіталу будуть мати наступний вигляд:

∆Рк_пр = Рпр_з х Кок_п – Рпр_п х Кок_п (2.4)

∆Рк_об = Рпр_з х Кок_з – Рпр_з х Кок_п (2.5)

де ∆Рк_пр; ∆Рк_об – вплив зміни рентабельності продажу і коефіцієнта оборотності капіталу на рентабельність капіталу, відповідно;

підстрочні індекси з, п характеризують дані звітного і попереднього періодів.

Прийом подовження факторних моделей

Прийом подовження факторних моделей передбачає заміну одного або декількох факторів сумою показників, що є складовими частинами цих факторів. Наприклад, витрати на одиницю продукції (вод) розраховуються відношенням загальної суми витрат (В) на обсяг випуску продукції (V).

. (2.6)

Якщо витрати розкласти на окремі складові: фонд оплати праці (ФОП), матеріальні витрати (МВ), амортизацію (А) і інші накладні витрати (НВ), то факторна модель буде мати вигляд:

_(2.7)

де –– зарплатомісткість продукції;

–– матеріаломісткість продукції;

–– фондомісткість (капіталомісткість) продукції;

–– рівень накладних витрат.