211

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ПІНЦАК Вадим Іванович

УДК 327(477): 323. 174 (478)

ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ ВРЕГУЛЮВАННЯ

ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата політичних наук

Науковий керівник

доктор історичних наук, професор

Фісанов Володимир Петрович

Чернівці – 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП		6
РОЗДІЛ 1.	СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ	112
1.1.	Теоретико-концептуальні аспекти дослідження Придністровського конфлікту	112
1.2.	Джерельна база дослідження	221
РОЗДІЛ 2.	ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНИ ЩОДО ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ (ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ)	439
2.1.	Військово-політичний перебіг подій 1992 року у Республіці Молдова	439
2.2.	Загроза втягнення України до Придністровського конфлікту	557
РОЗДІЛ 3.	ФОРМУВАННЯ ПОЗИЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЗБРОЙНОЇ ЕСКАЛАЦІЇ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ	991
3.1.	Трансформація позиції України щодо придністровської проблеми впродовж 1991 – 1992 років	991
3.2.	Українська громада Придністров’я та її реакція на позицію України	1111
РОЗДІЛ 4.	РОЛЬ УКРАЇНИ У ПРОЦЕСІ ВРЕГУЛЮВАННЯ ПРИДНІСТРОВСЬКОГО КОНФЛІКТУ	4127 1
4.1.	Український чинник у переговорному процесі (1996 – 2004 рр.)	1127
4.2.	Інструменти впливу України на Придністров’я: сучасні реалії та невикористані можливості	1148
ВИСНОВКИ		1169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177

Перелік умовних скорочень

БЮТ – Блок Юліїї Тимошенко

ВВІР – Відділ віз і реєстрацій

ГКЧП – Государственный комитет по чрезвычайному положению (рос.) ДКНС – Державний комітет з надзвичайного стану

ЖСК – Жіночий страйковий комітет

ЗМІ – Засоби масової інформації

КПУ – Комуністична партія України

ММК – Молдавський металургійний комбінат

МНС – Міністерство з надзвичайних ситуацій

МАРСР – Молдавська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

МРСР – Молдавська Радянська Соціалістична Республіка

МАУП – Міжрегіональна Академія управління персоналом

НГУ – Національна гвардія України

НРУ – Народний рух України

НФМ – Народний фронт Молдови

НГУ – Національна гвардія України

НО – Народне ополчення

ОРТК – Об’єднана рада трудових колективів

ОМОН – Отряд милиции особого назначения (рос.) – Загін міліції особливого призначення (ЗМОП – укр.).

ОКК – Об’єднана контрольна комісія

ОГРВ – Оперативна група російських військ

ПМР – Придністровська Молдавська Республіка

ПДУ – Придністровський державний університет

ППО – Протиповітряна оборона

РОВД (РВВС-укр.) – Районний відділ внутрішніх справ

РМ – Республіка Молдова

РФ – Російська Федерація

РГП – Республіканська гвардія Придністров’я

СДПУ (о) – Соціал-демократична партія України (об’єднана)

СОТ – Світова організація торгівлі

СУП – Спілка українців Придністров’я

СНД – Співдружність незалежних держав

ТОУК – Товариство об’єднаних українських канадців

ТРЗ – Територіально-рятувальні загони

УРП – Українська республіканська партія

УНСО – Українська національна самооборона

УВС – Управління внутрішніх справ

ЦВК – Центральна виборча комісія

ЧКВ – Чорноморське козаче військо

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розпад СРСР і національно-державне самовизначення його суб’єктів – явище глобального історичного характеру, яке суттєво вплинуло на всю систему міжнародних відносин, розстановку сил на міжнародній арені. Нині тривають безпрецедентні за своєю інтенсивністю та масштабами глобальні трансформації, які безпосередньо зумовлюють розвиток країн Центральної і Східної Європи (ЦСЄ). Становлення нових держав у цьому регіоні водночас супроводжується посиленням відцентрових тенденцій, що пов’язані, як правило, із взаємозалежними етнополітичними процесами. Загострення центр-периферійних відносин нерідко переростає у довготривалі конфлікти, які загрожують їхній національній безпеці.

Один із них – Придністровський конфлікт, який виник на сході Республіки Молдова, поблизу кордонів України. Геополітичне розташування Придністров’я перетворює його у важливий елемент системи регіональної безпеки, оскільки зачіпає інтереси багатьох країн. Тут зосереджені значні промислові ресурси, проходять стратегічно важливі транспортні, енергетичні та торгівельні шляхи сполучення, які є невід’ємною складовою економічного розвитку ЦСЄ. До того ж, у Придністров’ї проживає чисельна українська громада, що зумовлює його соціокультурну близькість з Україною. Отже, існування цього конфлікту у регіоні є однією з серйозних загроз як безпеці країн Східної Європи, так і національній безпеці України.

Значної уваги заслуговує і військовий аспект проблеми, оскільки збройна ескалація Придністровського конфлікту у 1992 році спричинила появу чинників і явищ, які становили загрозу державним інтересам України. Існуюча нині ситуація «холодної війни» між Республікою Молдова і Придністров’ям та події у Кавказькому регіоні вказують на можливість рецидиву збройної ескалації конфлікту навіть у більш гострій формі. Виходячи з цього, умови та процес формування політики України щодо врегулювання конфлікту станом на 1992 рік є своєрідним «експериментальним полем» для виявлення здобутків і прорахунків, що значно полегшить пошук найбільш оптимальної моделі поведінки країни у майбутньому. Тому, розробляючи концепцію врегулювання Придністровського конфлікту, варто опиратися не тільки на міжнародний, але й на власний досвід.

Тема дисертаційного дослідження актуальна й тому, що нині, не зважаючи на значну кількість політичної публіцистики та низку наукових розвідок, присвячених питанням Придністровського конфлікту, ступінь наукової розробки проблеми формування політики України щодо його врегулювання можна оцінити як недостатній в емпіричному і теоретико-методологічному аспектах.

Актуальність теми дослідження зумовлюється також можливістю практичного застосування одержаних результатів, особливо при стратегічному плануванні політики України щодо Придністровського конфлікту як в умовах його можливої ескалації, так і на етапі політичного врегулювання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної науково-дослідної програми кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича «Проблеми історії, політології та міжнародних відносин у сучасному світі» – 01.07U 00 1235.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у здійсненні комплексного наукового аналізу позиції України щодо врегулювання Придністровського конфлікту впродовж 1991 – 2004 рр. Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання роботи:

- з’ясувати стан наукової розробки проблеми;

- визначити структуру Придністровського конфлікту;

- проаналізувати військово-політичні аспекти перебігу подій 1992 року у Республіці Молдова та ступінь їхньої загрози національній безпеці України;

- визначити ефективність дій України щодо врегулювання Придністровського конфлікту в період його збройної ескалації;

- охарактеризувати роль України у переговорному процесі впродовж 1996 – 2004 рр.;

- виявити інструменти впливу України на Придністров’я і надати рекомендації щодо їхнього ефективного застосування у контексті захисту українських національних інтересів та врегулювання Придністровського конфлікту.

Об’єкт дисертаційного дослідження – Придністровський конфлікт як регіональна проблема у системі сучасних міжнародних відносин.

Предмет дисертаційного дослідження – позиція України у процесі врегулювання Придністровського конфлікту.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1991 по 2004 рр. Нижня межа зумовлена проголошенням незалежності України та зародженням її зовнішньої політики. Верхня межа зумовлена президентськими виборами 2004 року в Україні, внаслідок яких до влади прийшли нові політичні сили, які вплинули на визначення пріоритетів зовнішньої політики в цілому та щодо процесу врегулювання Придністровського конфлікту зокрема. Водночас для повного розкриття обставин та еволюції позиції України у процесі врегулювання Придністровського конфлікту, автор частково виходить за визначені хронологічні рамки.

Географічні межі дослідження мають три виміри: перший стосується території Республіки Молдова (разом із Придністров’ям), другий – території України, третій включає оглядове звернення до територій країн-учасників переговорного процесу, зокрема, Румунії та Російської Федерації.

Методологічна основа дисертаційного дослідження базується на принципах наукової об’єктивності та проблемного викладу матеріалу, які реалізуються в роботі через застосування загальнонаукових та спеціальних політологічних методів. В основу дисертації покладено ключові засади структурно-функціонального аналізу, що дозволило визначити сутність і характер Придністровського конфлікту та місце України у його структурі. Дотримуючись проблемного принципу викладу матеріалу при вивченні передумов, основних етапів становлення та принципових засад позиції України щодо Придністровського конфлікту, автор використав методи індукції, дедукції, прямого і зовнішнього спостереження та порівняльного аналізу. При дослідженні окремих аспектів теми були використані метод вивчення документів і метод побудови сценаріїв, а також статистичний і ретроспективний методи. Творче поєднання системного, хронологічного і прогностичного підходів дало змогу комплексно та всебічно дослідити позицію України у процесі врегулювання Придністровського конфлікту.

Наукова новизна полягає у постановці проблеми, яка зводиться до необхідності вироблення чіткої та аналітично обґрунтованої державної політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту. У межах проведеного дослідження одержані результати, які окреслюють його наукову новизну:

- завдяки узагальненню попереднього наукового досвіду, виявлено недостатній рівень наукового забезпечення формування політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту;

- на підставі результатів структурно-функціонального аналізу Придністровського конфлікту автором визначено, що у його структурі Україна відіграє роль «країни – опосередкованого учасника» з урахуванням того, що на період збройної ескалації їй були притаманні ознаки «втягнутої сторони».

- на підставі аналізу збройної ескалації конфлікту 1992 року істотно уточнено ступінь загрози втягнення України до нього;

- запропоновано першочергові кроки з нейтралізації загрози втягнення України до конфлікту в умовах можливої збройної ескалації;

- обгрунтовано, що національні інтереси України у Республіці Молдова станом на 1992 рік були захищеними частково;

- вперше доведено, що еволюція дій України у процесі врегулювання Придністровського конфлікту тривала за умов відсутності чітко визначеної державної концепції врегулювання Придністровського конфлікту, що призвело до появи низки прорахунків та недоліків у захисті національних інтересів;

- виходячи з аналізу політичного, соціально-економічного та культурного життя Придністров’я запропоновано інструменти посилення українського впливу на регіон, які водночас слід вважати частиною інструментарію політики України щодо врегулювання Придністровського конфлікту.

Практичне значення одержаних результатів визначається науковою новизною і полягає у можливості їхнього застосування у науково-дослідних, навчальних і прикладних цілях. Матеріали та результати дослідження можуть використовуватися при подальшому дослідженні проблем регіональної безпеки країн ЦСЄ та ролі України у процесі врегулювання Придністровського конфлікту.

Сформульовані у дисертації положення та висновки можуть становити цінність при викладанні профорієнтованих дисциплін для студентів спеціальностей «Міжнародні відносини», «Політологія», «Всесвітня історія», а також при підготовці підручників, навчальних посібників, аналітичних доповідей. Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі історії нового та новітнього часу факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, де автором розроблено два спеціальні курси: «Придністровські землі у XVI – XIX ст.» та «Придністровський конфлікт: причини, еволюція та проблеми врегулювання», опубліковано конспект лекцій до них.

Одержані результати мають характер практичних рекомендацій для інформаційно-аналітичного забезпечення врегулювання Придністровського конфлікту і можуть бути використані відповідними аналітичними підрозділами Міністерства закордонних справ, а також іншими органами державної влади України, діяльність яких пов’язана з формуванням зовнішньої політики країни.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Базові ідеї та окремі положення дисертації висвітлені у доповідях автора на міжнародних конференціях: «Україна-Румунія: результати і перспективи транскордонного співробітництва в контексті євроінтеграційних процесів» (Чернівці, 17-18 квітня 2007 р.); «Українська діаспора: історичні пошуки, еміграційні явища, культурно-мистецькі набутки, функціонування наукових установ» (Ніжин, 30-31 травня 2007 р.); «1992 год: борьба за независимость и отражение военной агрессии Республики Молдова против Приднестровской Молдавской Республики» (Придністров’я, м. Бендери, 20-21 травня 2007 р.); «Україна-Румунія-Молдова: історичні, політичні та культурні аспекти взаємин у контексті сучасних європейських процесів» (Чернівці, 18-19 вересня 2007 р.); «Буковина: історичні та етнокультурні студії». IV Міжнародна наукова конференція «Кайндлівські читання» (Чернівці, 16-17 травня 2007 р.).

Публікації. Теоретичні положення, основні результати та практичні пропозиції дисертаційного дослідження знайшли відображення у десяти публікаціях, чотири з яких надруковані у фахових виданнях, які включені до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Поставлені мета і завдання визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, списку використаних джерел (337 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 176 сторінок основного тексту.

РОЗДІЛ 1. СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ