5. Джерела та основні риси права країн Стародавнього Сходу.

Джерела права

До основних джерел права у країнах Стародавнього Сходу підносилися:

звичаї, які були тісно пов’язані з міфічними приписами та релегійними нормами;

закони;

правові збірники;

судові рішення правителів;

адміністративні розпорядження вищих посадових осіб;

збірники релігійно-моральних та правових приписів (наприклад, у Індії - дхармашастри);

міжнародні договори.

Право власності

•Передусім приватна власність у країнах Стародавнього Сходу ни никла на рухоме майно.

•Досить рано з’явилася приватна власність на рабів.

•Щодо такого об’єкту права власності, як земля, переважала общинна земельна власність. Поступово розвинулися державна (двірцева) та храмова земельна власність, а згодом і приватнії

•До об’єктів власності належали: раби, худоба, зерно, знаряд-/ін праці, коштовності та ін.

Зобов’язальне право

Праву країн Стародавнього Сходу були відомі такі види до-і опорів, як договір купівлі-продажу, дарування, міни, перевезення, оренди, зберігання тощо.

Об’єктами здійснюваних угод виступали різноманітні товари, земля, раби.

Під час продажу землі потрібно було дотримуватись особливих формальностей.

Найбільшу і найстараннішу правову розробку у країнах Стародавнього Сходу отримав договір позики.

Наприкінці рабовласницького періоду набрав поширення договір >собистого найму, а найманих робітників почали використо-' вуваті У землеробстві, ремісництві, торгівлі.

Шлюбно-сімейне право

Характерною рисою шлюбно-сімейних відносин у країнах Стародавнього Сходу була наявність великої патріархальної сім’ї і майже необмеженою владою її глави.

Ще однією рисою сімейних відносин було багатоженство.

Хоч форми шлюбу були різні, часто він був неприхованим продажем дівчини. Шлюбний договір укладали батьки моло-ДИХ.

Жінка у сім’ї займала підпорядковане становище та часто ми на досить обмежені майнові права.

Розірвання шлюбу міг вимагати, як правило, лише чоловік.

Злочини і покарання

Злочинам і покаранням у праві країн Стародавнього Сходу приділялася особлива увага.

У давньосхідному праві можна помітити зародки пошгш злочину.

Були відомі вже поняття крайньої необхідності, необхідної оборони, а також у деяких збірниках розрізнялися злочини навмисні, випадкові та вчинені через незнання.

Як правило, перелік злочинів і проступків був досить великим.

Розрізнялися злочини державного характеру (змова, заколот, видача державної таємниці), злочини проти особи (вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, образа), злочини проти власності (крадіжка, грабіж, знищення чужого майна), військові злочини (перехід на бік ворога, порушення військової дисципліни, спізнення на місце збору), релігійні злочини (чаклунство, виготовлення зілля, вбивство священних тварин), злочини проти сім’ї (подружня зрада дружини, статеві зносини з близькими родичами).

Широко застосовувалася кара на смерть. Крім того, здійснювалися: спалювання, утоплення, посадження на кіл, розрізання на частини, відрубування ноги, руки, відрізання язика, носа, обернення в рабство, конфіскація майна, заслання, виключення з варни, стягнення штрафів та ін.

Практикувалося і таврування злочинців.

Зберігалися пережитки родового ладу. Зокрема, передбачалися можливість самосуду і принцип колективної відповідальності общини.

Діяв принцип таліону - „око за око, зуб за зуб”.

Судовий процес

У країнах Стародавнього Сходу застосовувався обвинувально-змагальний процес, який починався за ініціативою потерпілого.

Сторони особисто повинні були з’явитися на судовий розгляд і довести свої вимоги.

Поширеними видами доказів були: показання свідків, судові клятви, письмові документи, ордадії тощо.

Пізніше з’явилися елементи розшукового процесу. Це проявилося у тому, що держава почала відігравати все активнішу роль у виявленні та затриманні злочинця, використовуючи з цією метою спеціальних агентів, а головним доказом стало особисте зізнання обвинуваченого. Звичайно, з метоіо його отримання широко почали вживатися тортури.