73. Звід законів Російської імперії. Загальна характеристика.

74. Зміни в державному ладі Росії після Лютневої революції 1917 року.

75. Жовтневий переворот у Петрограді в жовтні 1917 р. ІІ Всеросійський з’їзд Рад та його нормативно-правові акти.У лютому 1917 р., коли у Росії розпочалася друга буржуазна рево люція, чисельність більшовицької партії не перевищувала, згідно і уточненими даними, 20 тис. чоловік. Партія була буквально нашпиго­вана провокаторами, лідери її не були широко відомими. Коли в квіт­ні 1917 р. Ленін висунув гасло «жодної підтримки Тимчасовому уря­ду», це зустріло непорозуміння в самій партії. Загострення внутріш­ньополітичної кризи в країні стимулювало радикалізацію суспільства. На VI з'їзді РСДРП(б) (літо 1917 р.) були представлені уже 240 тис. більшовиків. Цікаво, що з 171 делегата 150 мали досвід арені ту, а 110 - ув'язнення, ще 10 - каторги. Коли в листопаді 1917 р. ця партія узяла владу, вона, як показали вибори до Установчих зборів, корисі'у-валася підтримкою лише 20% населення Росії. В національних окраї­нах її вплив був ще меншим - скажімо, на Україні 10% симпатиків.

Серед перших декретів контрольованого більшовиками 2-го Все­російського з'їзду Рад 1917 р.— «Декрет про мир» і «Декрет про зем­лю». Перший містив заклик до негайного миру без анексій і контри­буцій, відмову від практики таємних міждержавних угод. По суті, цей односторонній крок був зрадою союзників по Антанті, які вступили у війну влітку 1914 р. тому, що в Австро-Сербському конфлікті Росія підтримувала Сербію. «Декрет про землю» був створений на основі 242 селянських наказів. Понад 150 мільйонів десятин поміщицької ти церковної землі оголошувалися всенародною власністю і без викупу передавалися у безплатне користування селян. Власне, це була есе­рівська вимога, оскільки В. Ленін у квітні 1917 р. наполягав на дер­жавному землекористуванні та створенні великих державних вироб­ництв у сільському господарстві. Було сформовано чисто більшови­цький уряд, який у грудні того ж року поповнився за рахунок лівих есерів (7 членів цієї партії очолили наркомати землеробства, юстиції, пошти і телеграфу, місцевого самоуправління, державного майна).

312

До середини лютого 1918 р. радянська влада була встановлена в *>7 губернських центрах та інших великих містах, у 17 випадках це иідбувалося внаслідок збройних повстань. 1 листопада було припине­нії видачу заробітної плати чиновникам, які не виходили на роботу, Ґнійкотуючи самозваний Раднарком. 7 грудня 1917 р. на пропозицію Ф. Дчержинського було створено ВЧК- Всеросійську надзвичайну комісію по боротьбі із саботажем і контрреволюцією.

В кінці листопада для керівництва народним господарством країни іїула створена Вища Рада Народного господарства (ВРНГ), перед икою постало завдання підготувати перехід від робітничого контролю по безпосереднього управління господарством на основі націоналізації промисловості, транспорту, банків. До березня 1918 р. в 31 губернії було націоналізовано 836 найпотужніших підприємств.

І Іа виборах до Установчих зборів (грудень - початок січня) меншо-ники і есери зібрали 62% голосів. Ці збори відмовилися затвердити декрети ленінського уряду і уже 6 січня були розігнані військовою силою. Раднарком чітко продемонстрував свою відразу до «буржуаз­ної» демократії. Ц

Навесні 1917 р. Ленін в «Чергових завданнях Радянської владі») сформулював нові цілі «пролетарської держави». До них були відне^ сені: організація обліку і контролю на виробництві, підвищення тру* чової дисципліни і організація змагання в промисловості, соціалістин* на кооперація селянства. Показово, що в діяльності сільських Рад Ленін закликав «поголівно притягати бідноту до практичної участі и управлінні».

В найближчі місяці комбіди (комітети бідноти) фактично замінять сільські ради на контрольованій комуністичною владою території. (Н повною відмінністю радянської влади від буржуазної демократії, принаймні теоретично, був принцип недопущення у політику нетру-іЬп/іих. Ради так і називалися - робітничих, селянських і солдатських депутатів. Комбідівський переворот на селі означав відсторонення від управління і трудящих- селян, якщо вони (навіть після земельної ре­форми!) не потрапляли у категорію бідняків. Навесні 1918 р. основна мпса селян (понад 60%) були середняками, ще 5% становили заможні, і. и». куркулі.

13 травня ВЦВК та РНК надали народному комісарові по продо­вольству Цюрупі надзвичайні повноваження. Вводилася продрозклад-к<і, згідно з якою селяни мусили здавати державі за твердими цінами усі «надлишки» продовольства. За приховування хліба застосовува-нисн найжорстокіші заходи. Це було оголошення війни селянству. За офіційними радянськими джерелами, у цій війні загинув кожний

313

п'ятий боєць продовольчих загонів. У червні 1918 р. були запрова джені вже згадані комбіди, члени яких допомагали вилучати хліб \ заможних сільчан. 20 відсотків конфіскованого становила винагороди для цих добровільних помічників.

Влітку 1918 р. добровільний принцип комплектування Червоної Армії був замінений загальною військовою повинністю. Це дозволило довести армію на кінець 1918 р. до одного мільйона чоловік. Було створено центральний апарат управління військовими силами - Реио люційну Військову Раду, введена посада головкома та польовий штаб, створено військові школи і академії для підготовки кадрів. Тим самим більшовики прощалися з колишніми власними догмами про те, що регулярна армія виступає інструментом антинародної експлуататор­ської держави.

VIII з'їзд РКП(б) у березні 1919 р. прийняв нову програму партії. Це була програма побудови соціалістичного суспільства. З'їзд поста­вив, питання про перехід до «союзу з середнім селянством при опорі на бідноту і з збереженням в цьому союзі керівної ролі пролетаріату», Вказувалося, що партія «повинна керувати роботою Рад, але не під­міняти їх». З'їзд рішуче висловився проти створення федерації само­стійних комуністичних партій, наполягаючи на збереженні централі ю-ваної РКП(б) з єдиним ЦК. По суті з такою постановкою питання визначалися орієнтири у національно-державному будівництві - уні­тарна Росія з єдиним урядом без огляду на інтереси і прагнення насе­лення національних окраїн. 1 червня 1919 р. вийшов Декрет ВЦВК про об'єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Біло­русії. Поворот комуністичних лідерів до російського шовінізму, фак­тична відмова від раніше декларованого принципу вільного самови­значення (аж до відокремлення!) націй пояснюються просто - росія­ни становили основу Червоної Армії. Так, у військах Київського і Харківського військових округів, що охоплювали всю Україну, ро­сіяни складали відповідно 57,1 та 62,3%, а українці - 32,5 і 25,3%. На одного україномовного комуніста в Україні припадало 8 російсь­комовних.

За 1914-1922 рр. населення Радянської Росії скоротилося на 13 міль­йонів чоловік, з них 2 млн були емігранти. Збитки від іноземної ін­тервенції перевищили 39 млрд крб. Потрощена промисловість лежала в руїнах, чисельно зменшився робітничий клас. Селянство систематич­но піднімалося на антикомуністичні заколоти, викликані постійними реквізиціями продовольства.

Корінний поворот у політиці радянської держави здійснив X з'їзд РКП(б) в березні 1921 р. Резолюція «Про заміну розверстки подаї-

314

ком» означала відмову від здійснюваної протягом трьох років політи­ки шинного комунізму. Остання зводилася до:

а) продрозкладки. Для кожного селянського господарства, общи­ни, повіту доводили кількість зерна, м'яса, молока, картоплі, яку в обов'язковому порядку треба було здати державі. Лише після цього селяни одержували товари промисловості в обмеженому асортименті. Чрочуміло, що про еквівалентний обмін не йшлося, заможніші селяни, нк правило, взагалі не отримували нічого;

б) карткової системи для населення міст. За картками для третьої кністорії (приватні власники, інтелігенція) денна норма хліба стано-пила аж 50 г, робітники забезпечувалися дещо краще;

и) трудової повинності, проголошеної Конституцією РРФСР в липні 1918 р. Залучені до неї розчищали колії від снігу, рубали ліс і ід. під наглядом загонів кінної міліції, регулярної армії і ВЧК. На­приклад, у 1920 р. на лісозаготівлях працювали близько 10 млн чол. І Іричому таке примусове залучення до праці поширювалося і на робіт­ників. Підприємства і галузі оголошувалися на воєнному становищі, після чого з них неможливо було звільнитися чи відлучитися у своїх погребах;

г) глобальної ліквідації товарно-грошових відносин - заборона ринкової торгівлі, безплатне житло, відміна плати за транспорт тощо. Пізніші покоління істориків КПРС будуть пояснювати цю політику і'міадними політико-економічними умовами громадянської війни. Насправді це була перша, дещо наївна, але надзвичайно жорстока спроба загнати населення країни у комунізм в максимально стислі строки.

Провал цієї спроби був, хоча й з тривалим запізненням у часі, усиідомлений ленінським керівництвом країни. Нова економічна по-'іітика (НЕП) встановлювала тверді розміри продовольчого податку, надлишки продукції можна було вільно реалізувати на ринку. М містах уцілілим «представникам експлуататорських класів» дозво­лили оренду дрібних і середніх підприємств, приватну практику в ме­дицині та юриспруденції тощо. Уряд широко пропагував залучення іноземного капіталу у вигляді концесій на розробку природних ба-і її гств. З іншого боку, рішуче оголошувалося, що командні висоти в економіці (банки, великі заводи і фабрики, залізничний і водний транспорт) держава зберігає за собою. Дуже симптоматичною була підмова від «сухого закону» в 1925 р. Більшовицькі депутати російсь­кої державної Думи списали відра чорнил, проклинаючи «п'яний бю­джет». З початком світової війни царський уряд заборонив виробни-ціио спирту, горілчаних виробів. Сталін оголосив, що горілчана моно-

315

полія дасть кошти для соціалістичного виробництва, під цим при водом сухий закон було скасовано.

Поступка націоналам у державному будівництві була здійснена ч;і наполяганням В. Леніна. Сталінському плану «автономізації» вмира ючий вождь протиставив свою ідею союзу рівноправних республік, ЗО грудня 1922 р. був створений СРСР. У 1923 р. XII з'їзд оголоси» про початок політики «коренізації».

Лібералізація в економіці і національному питанні майже не чи-чепила політичного життя. Партія кадетів була поставлена пом законом уже в листопаді 1917 р., далі настала черга лівих есерів (після заколоту в липні 1918 р.) та анархістів. Розгром меншовиків навесні 1921р. (заарештовано 2 тис. чоловік, включаючи ЦК) завершим справу. З самої більшовицької партії за 1917-1922 рр. було «вичи­щено» 219 500 чоловік (в 1922 р. РКП(б) налічувала 401 тис. чле­нів.- Авт.).

Поворот до НЕПу сприяв швидкій відбудові народного господарс­тва. Щорічний приріст сільськогосподарської продукції (у цінових по­казниках) в 1921-1928 рр. становив 10%. Після грошової реформи 1924 р. червінець став однією з найміцніших валют світу. Натомість \ тисячах ресторанів гуляли нові доморощені буржуйчики, сотні тисяч безробітних реєструвалися на біржах праці, а на судові процеси усе частіше виносилися справи високопоставлених комуністів, винних у мільйонних розтратах. Здавалося, усе вернулося «на круги своя».

І все-таки перша червоногвардійська атака на капітал не пройшла без сліду. Вона мала колосальний вплив не лише на майбутню долю СРСР, але й на суспільний розвиток, державне і правове будівництво практично усіх країн світу.