ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Предмет і методи вивчення історії держави і права.

Історія держави і права зарубіжних країн - це наука, яка вивчає загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права різних країн в процесі їх конкретно-історичного розвитку.

Методи історії держави і права - це ті засоби та прийоми дослідження конкретно-історичних державно-правових явищ, які складають предмет історії держави і права.

Види методів:

Діалектичний - допомагає розглядати всі державно-правові явища у взаємозв’язку між собою та крізь призму присутніх їм протиріч. Застосування цього методу дозволяє всебічно та комплексно підходити до вивчення того або іншого державно-правового процесу.

Історичний - передбачає конкретне історичне дослідження того або іншого державно-правового явища або процесу. Сутність методу в тому, що вивчаються всі умови, фактори та причини, які передували досліджуваній історико-правовій події.

Системно-структурний - застосовується при дослідженні складних динамічних систем, що складаються з великої кількості елементів. Для історії держави і права важливий тим, що дозволяє з’ясувати структуру будь-якого складного історико-правового явища.

Порівняльно-історичний - орієнтує на вивчення конкретних державно-правових процесів шляхом порівняння їх окремих якостей з показниками інших однотипних та одночасних явищ (синхронне порівняння), або шляхом порівняння з показниками явищ різних часових етапів розвитку (діахронне порівняння). Приклад синхронного порівняння: Французька і Північноамериканська буржуазні революції. Приклад діахронного порівняння: реформи Сер-вія Туллія (Стародавній Рим) і реформи Генріха 2 (Середньовічна Англія)

Статистичний - застосовується при дослідженні кількісних сторін історичного процесу, коли об’єкту дослідження властиві масові числові показники. Виражається статистичний метод у різного роду показниках, індексах, таблицях та графіках

2. Періодизація і джерела історії держави та права зарубіжних країн.

До джерел історії держави і права зарубіжних країн належать:

• пам'ятки права певної епохи чи країни-закони, кодекси, конститу

ції, інші офіційні документи (ЗакониХаммурапі (XVIII ст. до Р. X.);

Закони XII таблиць (V ст. до Р. X.); Закони Ману (І І ст. до Р. X. — І ст.)

тощо);

• історичні трактати, археологічні дані, що певною мірою роз

кривають процеси виникнення та розвитку держави і права;

• конкретні наукові, публіцистичні дослідження вчених Англії,

Німеччини, Франції, Росії та інших країн, присвячені загальним

чи окремим проблемам держави та права різних країн світу.

Історія держави і права зарубіжних країн вивчає виникнення та розвиток державно-правових інститутів певних країн хронологічно в межах чотирьох основних періодів:

1) Стародавнього світу (IV тис. до Р. X. - V ст.);

2) Середніх віків (V ст. - середина XVII ст.);

3) Нового часу (середина XVII - початок XX століть);

4) Новітнього часу (ХХ-ХХІ століття).

3. Причини встановлення і суть східної деспотії.

Східна деспотія була породжена порівняно низьким рівнем розвитку суспільства, скутістю особистості при наявності міцної сільської громади з нерозвиненістю товарно-грошових відносин і пануванням релігійної ідеології, а також необхідністю керувати великими масами населення, що проживало на великих територіях, і проводити великі громадські роботи.

Східна деспотія характеризується найвищим рівнем централізації влади, вся повнота якої зосереджувалася в одній особі (фараона, імператора). Глава держави володіючи, як світської (законодавчої, виконавчої, військової, судової), так і релігійної владою. Особистість глави держави обожнювався, його воля і влада мали релігійний, сакральний характер і були незаперечності. Веління глави держави здійснювалися за допомогою громіздкого, складного марудного бюрократичного апарату.

Людина цінувався невисоко, навіть будучи формально вільним, він був «рабом порядку», релігії, традицій. Східна деспотія - наслідок раннього стану суспільства і, зокрема, панування общинних відносин. Східна деспотія могла зосередити сили народу на вирішенні найважливіших завдань - створення іригаційних систем, веденні військових дій. Але вона ж гальмувала розкріпачення особистості, часом деформувала суспільні цілі і була однією з причин «застійного» характеру розвитку країн Стародавнього Сходу.