Глава 15. Обов'язок матері, батька утримувати дитину та його виконання (статті 180-197);

Глава 16. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання (статті 198-201);

Глава 17. Обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання (статті 202-206)

А також Глава 22. «Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів» ст. 265-274 //Розділ V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів

(Зміст їх розглянуто далі).

Розмір аліментів

При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги матеріальний та сімейний стан платника та одержувача аліментів. Якщо позов пред'явлений не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів визначається з урахуванням обов'язку всіх зобов'язаних осіб надавати утримання. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягає стягненню, не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд може визначити строк, протягом якого будуть стягуватися аліменти.

Розмір аліментів може бути змінений, крім того особа може бути звільнена від їх сплати. Якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Колізійне регулювання права на утримання

Стаття 67*. Зобов’язання щодо утримання

*стосується осіб, які не попадають під регулювання ст. 66 (батьки та діти) та ст. 68 (родичі та інші члени сім'ї).

Зобов'язання щодо утримання, які виникають із сімейних відносин, (крім випадків*), регулюються правом держави, у якій має місце проживання особа, яка має право на утримання.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одер­жати згідно з ч. 1 цієї статті – право їхнього спільного особистого закону.

Якщо особа, яка має право на утримання, не може його одер­жати за правом, визначеним ч. 1,2, право держави, у якій особа, яка зобов'язана надати утримання, має місце проживання.

Утримання родичів та інших членів сім'ї

Правове регулювання таких відносин передбачено законо­давством далеко не всіх країн.

Тому стаття 68 ЗУ про М/н ПрПр встановлює, що вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім бать­ків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, тако­го зобов'язання про утримання не існує. Інакше кажучи, вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї може збути задоволена лише у випадку, якщо за правом країни місця проживання особи, від якої вимагають утримання, таке утримання передбачене.

Ст. 68:

Вимога про утримання родичів та інших членів сім'ї (крім батьків та дітей) не може бути задоволена, якщо відповідно до права місця проживання особи, яка зобов'язана надати утримання, такого зобов'язання про утримання не існує.

СКУ: Глава 22. Обов'язок по утриманню інших членів сім'ї та родичів (ст. 265-274)

ст. 265 СК встановлює обов'язок баби, діда утримувати своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з по­важних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно по­внолітні внуки, правнуки (ст. 266) зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть на­давати матеріальну допомогу.

У ст. 267 СК передбачено обов'язок по утриманню братів та се­стер. Повнолітні брати, сестри зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх братів та сестер, які потребують матеріальної допо­моги і якщо вони не мають батьків, чоловіка, дружини або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні брати та сестри можуть надавати матеріаль­ну допомогу

До згаданих відносин включаються і відносини мачухи, вітчима та падчерки, пасинка. Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати ма­лолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм на­лежного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу. Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов'язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком, зокрема, у разі:

1) нетривалого проживання з їхнім матір'ю, батьком;

2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

Падчерка, пасинок можуть мати обов'язок утримувати мачуху, вітчима (ст. 270 СК), якщо вони потребу­ють матеріальної допомоги і якщо вони надавали падчерці, пасин­кові систематичну матеріальну допомогу не менш як п'ять років, за умови, що падчерка, пасинок можуть надавати матеріальну до­помогу і якщо у мачухи, вітчима немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або якщо ці особи з поваж­них причин не можуть надавати їм належного утримання.

Обов'язок утримувати дитину можуть мати інші особи. Так, у ст. 269 СК вказано, що особи, у сім'ї яких виховувалася дитина, зобов'язані надавати їй матеріальну допомогу, якщо у неї немає батьків, баби, діда, повнолітніх братів та сестер, за умови, що ці особи можуть надавати матеріальну допомогу.

Крім того, особа може мати обов'язок утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття. Якщо особа до досягнення повноліття проживала з родичами або іншими особами однією сім'єю, вона зобов'язана утримувати непрацездатних роди­чів та інших осіб, з якими проживала не менш як п'ять років, за умови, що ця особа може надавати матеріальну допомогу. Цей обов'язок виникає, якщо у того, хто потребує матеріальної допомо­ги, немає дружини, чоловіка, повнолітніх дочки, сина, братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм на­лежного утримання.

Міжнародні конвенції, що регулюють питання утримання

Нью-Йоркська Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 р. (ЗУ «Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів з кордоном» від 20.07.2006 р., набула чинності для України 19.10.2006).

Конвенція визначає спрощену процедуру стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї.

Відповідно до Закону Міністерство юстиції України видало Наказ №121/5 від 29.12.2006 «Про затвер­дження Інструкції про виконання в Україні Конвенції про стягнен­ня аліментів за кордоном».

Інструкція встановлює:

• порядок звер­нення із заявою про стягнення аліментів з відповідача, який про­живає за кордоном;

• порядок звернення із заявою про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на тери­торії іншої держави; порядок опрацювання заяв, що надходять від іноземних заявників, про стягнення аліментів та про визнання і виконання рішення іноземного суду про стягнення аліментів з осіб, які проживають в Україні;

• порядок надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Конвенції;

• функ­ції Міністерства юстиції та його територіальних управлінь юстиції при виконанні Конвенції.

Усі звернення про стягнення аліментів на дитину або утримання на іншого члена сім'ї та інші документи на виконання Конвенції в Україні надсилаються для передачі за кордон чи з-за кордону через Мінюст. України, на який, відповідно до Закону 20.07.2006 р., покладаються відповідні обов’язки.

Питання про стягнення аліментів на своє утримання або на користь іншої особи, порушується ф.о. або належним чином уповноваженим представником відповідної особи, або юридичною особою, що має право порушувати питання про стягнення аліментів на дитину або іншу особу в установлених законодавством випадках.

Звернення трьох видів:

1) Звернення про вирішення питання про стягнення аліментів на підставі Конвенції оформлю­ється позивачем письмово в довільній формі. Заява чи додатки до неї повинні містити таку інформацію та документи:

а) повне ім'я відповідача (боржника), дату народження, громадянство та, на­скільки це відомо позивачу, його місця проживання протягом останніх п'яти років, рід занять і місце роботи, фотокартку (за на­явності);

б) відомості про фінансові та сімейні обставини відповіда­ча, у тому числі інформацію про належне йому майно;

в) відомості про фінансові та сімейні обставини позивача (заявника), у тому числі довідку про доходи; г) засвідчену копію документа, що під­тверджує ступінь родинних зв'язків між відповідачем та особою, на користь якої вимагаються аліменти (наприклад, свідоцтва про народження, рішення суду про встановлення батьківства тощо);

ґ) фотокартку позивача;

д) будь-яку іншу інформацію, що може сприяти встановленню місцезнаходження відповідача (боржника) чи виконанню клопотання, або яка визначена відповідною Договір­ною Стороною як необхідна;

е) нотаріально засвідчене доручення, яке уповноважує Орган, що приймає, відповідної Договірної Сто­рони діяти від імені позивача, або інформацію про будь-яку іншу особу, уповноважену діяти від імені позивача.

Міністерство юстиції надсилає заяву приймаючому Органу відповідної Договірної Сторо­ни протягом місяця від дня її надходження. Мінюст. України письмово повідомляє позивача про хід та результати розгляду заяви.

2) Звернення про визнання і виконання рішення суду України про стягнення аліментів на території іншої Договірної Сторони. Пода­ється позивачем або уповноваженою на це особою письмово в до­вільній формі. До звернення додається клопотання про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на підставі Конвенції про стягнення аліментів за кордоном згідно з додатком 2 до Інструкції. В Інструкції наводяться вимоги до інформації, яка по­винна міститися у клопотанні, перелік документів, які додаються до нього. Клопотання надсилається Мінюст України приймаючому Ор­гану Договірної Сторони протягом одного місяця від дня його надходження.

3)Звернення іноземного позивача з позовною заявою про стягнення аліментів (про зміну розміру аліментів) з відповідача, що проживає в Україні, здійсню­ється через передаючий Орган Договірної Сторони. Питання про стягнення аліментів або про визнання і виконання рішення про стягнення аліментів на користь особи, що проживає за кордоном, в Україні вирішується з урахуванням Цивільного процесуального кодексу України та Закону про МПрП. У разі, якщо у відносинах між Україною та відповідною Договірною Стороною діє міжнародний договір, що містить спеціальні норми міжнародного приватного права (колізійні норми) або процесуальні норми, застосовуються норми такого міжнародного договору України.

Виконання рішень судів на території України здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом справ на підставі Нью Йоркської Конвенції.

Для того щоб сторони (позивач і відповідач) могли з'явитися чи бути представленими, суд, що розглядає справу, повідомляє Міністерству юстиції України та відповідачу про дату та місце проведення судового розгляду. При цьому судом вживаються заходи щодо оформлення повідомлення про дату та місце проведення судового розгляду з урахуванням глави 7 Цивільного процесуального кодексу та відповідно до вимог міжнародних договорів.

Доручення судів про надання міжнародної правової допомоги у зв'язку з розглядом питань про стягнення аліментів на підставі Конвенції надсилаються через Міністерство юстиції України.

При цьому відповідно до ст. 7 Конвенції застосовуються такі правила:

а) суд, у провадженні якого перебуває позов про стяг­нення аліментів, може надіслати судові доручення для отримання додаткових доказів через органи, визначені відповідно до ст. 2 Конвенції, або до суду чи компетентного органу іншої Договірної Сторони;

б) якщо судове доручення не виконано протягом чотирьох місяців з моменту одержання органом, який здійснює виконання, причини такого невиконання або затримки у виконан­ні повідомляються органу, який склав доручення, а також Міні­стерству юстиції України;

в) виконання судових доручень не тягне відшкодування або сплати будь-яких витрат, якими б вони не були.

Відповідно до підпункту «е» ст. 7 Конвенції у виконанні судового доручення може бути відмовлено, якщо:

1) не встановлено досто­вірності судового доручення;

2) Договірна Сторона, на території якої судове доручення підлягає виконанню, вважає, що це може зашко­дити її суверенітету чи безпеці.

Гаазька Конвенція про визнання і ви­конання рішень стосовно зобов'язань з утримання 1973 р. (ЗУ «Про приєднання до Конвенції від 14.09.2006 p.).

Предметом конвенції є рішення, по­становлені судовим чи адміністративним органом Договірної Держави стосовно зобов'язань про утримання, які виникають з:

• сі­мейних відносин,

• материнства, батьківства,

• шлюбу чи родинних зв'язків по чоловіку чи дружині,

зокрема зобов'язань з утриман­ня позашлюбної дитини між:

1) одержувачем аліментів і платником аліментів;

2) платником аліментів і державним органом, який стягує кошти, що мають бути виплачені одержувачу аліментів.

Конвенція регулює угоди, укладені цим органом або в присутності представника цього органу стосовно зобов'язань з утримання між зазначеними сторонами.

Конвенція містить умови визнання та виконання рішень.

У визнанні чи виконанні рішення м/б відмовлено у випадках коли:

• визнання чи виконання рішення явно не сумісне з публічним порядком запитуваної Держави;

• рішення було прийнято в результаті обману у зв'язку з процесуальними питаннями;

• провадження в спорі між тими самими сторонами сто­совно того самого предмета вже здійснюється органом запитуваної Держави й це провадження було відкрито раніше;

• рішення є несумісним з рішенням, вже постановленим між тими самими сторонами й стосовного того самого предмета в запи­туваній Державі або в іншій Державі, за умови, що це останнє рі­шення відповідає умовам, необхідним для його визнання й вико­нання в запитуваній Державі.

Конвенція передбачає, що процедура визнання та виконання рішення регулюється законодавством запитуваної Держави (держави походження), якщо Конвенцією не передбачене інше.

Орган Держави походження вважається таким, що має юрисдик­цію для цілей цієї Конвенції:

1. якщо платник аліментів чи одержувач аліментів проживали в Державі походження на момент відкриття проваджен­ня у справі;

2. якщо платник аліментів чи одержувач аліментів – грома­дяни Держави походження на момент відкриття провадження у справі;

3. якщо відповідач прийняв юрисдикцію цього органу під час розгляду справи по суті.

На 21-й Сесії Гаазької конференції з МЧП (листопад 2007 р.) прийнято

Конвенцію про міжнародне аліметування дітей та інші форми сімейного аліментування та Протокол про право, що застосовується до аліментних зобов'язань