6. Створення системи гарантування депозитів

В останні роки в Україні розробляється проект закону «Про гаранту­вання вкладів фізичних осіб». Цілі створення системи гарантування (стра­хування) депозитів:

• захист економічних інтересів вкладників банків;

• підтримка стабільності банківської системи;

• стимулювання заощаджень, необхідних для інвестицій у реальний сектор економіки.

У світовій практиці діють дві системи гарантування депозитів:

- американська система (державна система, використовує різні засо­би вирішення проблемних ситуацій у банківській сфері, виконує наглядові функції, фінансове підтримується державою, більшість банків країни є учасниками цієї системи);

- німецька система (недержавна система, характерна обмеженістю або відсутністю формування страхового фонду, діє за принципом доб­ровільної участі банків у системі).

У країнах Європейської співдружності реалізується програма запро­вадження уніфікованих засобів гарантування депозитів. Директивою ЄС від 30 травня 1994 р. «Про програму гарантування депозитів» передбачені такі положення:

- кожна країна, яка є членом ЄС, повинна мати одну або декілька програм гарантування депозитів;

- участь у програмі гарантування депозитів є обов'язковою для всіх кредитних інститутів;

- кредитні інститути, які не є членами програми гарантування депо­зитів, не мають права приймати депозити;

- мінімальний рівень покриття встановлений у розмірі 20 000 ЕКЮ на одного вкладника;

- програма гарантування депозитів вступає в дію, коли депозити стають недоступними.

В Україні банки до прийняття закону про страхування (гаранту­вання) депозитів зобов'язані по депозитах фізичних осіб (у розмірі 15 %) створювати обов'язкові резерви шляхом придбання облігацій внутрішньої державної позики з подальшим їх блокуванням у Депозитарії НБУ.

5. Кредитно-розрахункове обслуговування уряду

5.1. Касове виконання державного бюджету

Центральні банки, виступаючи в ролі банкіра й радника уряду з фінансових питань, як правило, ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід доводить, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і здійсненні касового виконання державного бюджету.

В Україні згідно із Законом «Про банки й банківську діяльність» ка­сове виконання державного бюджету організовує Національний банк Ук­раїни.

До середини 1993 р. в Україні діяла банківська система виконання державного бюджету, що перейшла у спадок від СРСР із його цен­тралізованою економікою та однорівневою банківською системою. Вико­нання державного бюджету трутувалося на принципі авансування витрат на кредитній основі. З другої половини 1993 р. фінансування витрат державного бюджету стало здійснюватись у межах доходів, що реально надійшли до державного бюджету, а також за рахунок кредитів, наданих Національним банком Міністерству фінансів.

Щоб поліпшити управління державними фінансами. Президент Ук­раїни у 1995 р. підписав Указ «Про державне казначейство». Основні зав­дання цього відомства: організація виконання державного бюджету і дер­жавних позабюджетних фондів, контроль за використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності.

У 1997 р. Кабінет Міністрів і Національний банк України прийняли спільну постанову, яка передбачає поетапне запровадження в Україні ка­значейської системи виконання державного бюджету. На першому етапі, починаючи з 1997 р., поступово запроваджується касове виконання дер­жавного бюджету через територіальні органи Державного казначейства за видатками. На другому етапі передбачається поступове запровадження ка­сового виконання державного бюджету через казначейську систему за до­ходами. (Проблема створення бюджетного банка)

Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посили­ти контроль за їх рухом і використанням Кабінет Міністрів і Національний банк України визначають коло комерційних банків, уповноважених здій­снювати касове виконання державного бюджету і державних позабюджет­них фондів. З Національним банком і уповноваженими комерційними бан­ками головне управління Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій.

Через уповноважені банки кошти державного бюджету акумулюють­ся на централізованому доходному рахунку Головного управління Держав­ного казначейства України в ОПЕРУ Національного банку. Потім, згідно з розподілом бюджетних коштів, який здійснюють головні розпорядники (міністерства, відомства). Головне управління Казначейства переказує кошти своїм територіальним управлінням, щоб забезпечити фінансування видатків державного бюджету. Фінансування та оплату витрат розпоряд­ників коштів (бюджетних установ і організацій) здійснюють безпосередньо територіальні управління Казначейства з єдиного казначейського рахунку, відкритого в уповноваженому комерційному банку.