Лекція 4. Громадська думка як специфічний соціальний інститут.

План

1. Сутність громадської думки як соціального інституту

2. Функції громадської думки як соціального інституту

3. Якості громадської думки як соціального інституту

Громадська думка може розглядатися через категорії «діяльність» і «соціальний інститут». У першому випадку під громадською думкою в широкому змісті розуміється колективна, зацікавлена, ціннісна, оцінна і практична діяльність суб'єктів, а також результат цієї діяльності.

В другому випадку громадська думка розглядається як соціальна сила, яка через механізми суспільного впливу, передачу норм, цінностей, традицій бере участь у регулюванні громадських відносин. Отже, громадську думку можна визначити як специфічний соціальний інститут, що має свої функції.

Соціальний інститут - це стійкі, організовані, загальновизнані форми взаємин людей, що встановлюються для виконання однієї з функцій суспільства. Стійкі - значить існуючі досить довгостроково, у постійній, стандартній формі. Організовані – це значить, що існують у виді визначеної організації, стійкої групи, оформлені, мають межі. Загальновизнані - значить прийняті в згоді з більшістю.

Кожному інституту відповідає свій набір правил поведінки і ролей для виконання відповідної соціальної функції.

Приклади соціальних інститутів: родина, освіта, армія, міліція, банки, право, громадська думка і т.д.

Соціальний інститут - це організована система зв'язків і соціальних норм, що поєднує значимі суспільні цінності і процедури, що задовольняють основним потребам суспільства. Соціальний інститут виникає і функціонує, виконуючи ту чи іншу соціальну потребу. Кожен соціальний інститут має як специфічні особливості, так і загальні ознаки з іншими інститутами.

Функція в рамках соціології розуміється як: 1) роль, що виконує той чи інший елемент соціальної системи в її організації як цілого; 2) залежність між різними соціальними процесами, що виражається у функціональних взаємозв'язках перемінних; 3) соціальна дія, що стала стандартизованою, регульованою визначеними нормами і соціальними інститутами. Універсальні функції соціального інституту наступні.

1.Регулятивна функція забезпечує регулювання поводження за допомогою норм, правил, соціального контролю, стимулює бажане поводження й усуває небажане.

2.Функція відтворення забезпечує наступність культурних норм між поколіннями.

3. Інтегративна функція забезпечує стабільність суспільства завдяки інтеграції людей, об'єднання їхньої дії, бажання, відносини.

4. Комунікативна функція забезпечує взаємовідносини людей, їхнє спілкування, взаємозв'язки завдяки визначеній організації їхньої спільної життєдіяльності.

Соціальний інститут - визначена організація діяльності і соціальних відносин. Це визначений набір доцільно орієнтованих стандартів поведінки людей у визначених ситуаціях. Він характеризується наявністю мети, конкретних функцій, набором соціальних позицій і ролей, а також визначеною системою заохочення (чи покарання). Соціальні інститути забезпечують стійкість соціальних зв'язків і відносин у суспільстві. У залежності від видів (політичних, економічних, культурних і т.д.) інститутів визначаються і їхні функції.

Можна виділити наступні специфічні функції громадської думки, як соціального інституту:

• адаптуюча (включаючи функції соціалізації і виховну). Забезпечує можливість прищеплювати індивідам норми, цінності, правила поведінки в умовах, що змінюються;

• консультативна. Громадська думка може давати ради, рекомендації іншим соціальним інститутам на вибір способів вирішення тих чи інших проблем; контрольна. Контролює діяльність органів влади і управління з питань, що торкають інтереси суб'єктів громадської думки;

• захисна. Громадська думка «бере під опіку» або окремих облич, або офіційні інститути;

• директивна. Через референдум чи шляхом прямого тиску, наказує способи проведення політики в питаннях, що цікавить громадську думку.

• Елітоутворююча функція забезпечує можливість громадської думки брати участь у формуванні політичної й управлінської еліти.

Громадська думка, реалізуючи сукупність функцій, діє у всіх сферах життя суспільства. Найбільш значимими характеристиками громадської думки є такі як поширеність, інтенсивність, стабільність.

Ступінь поширеності залежить від суб'єкта громадської думки, тобто від тієї соціальної спільності, що ініціює цю громадська думка і залежить від актуальності, гостроти проблеми.

Стабільність громадської думки визначають суспільні потреби й інтереси. Інтенсивність – пов’язана зі ступенем вираження оцінки (від гостроти проблеми).

Можна затверджувати, що громадська думка - складне соціальне явище, яка цілком може бути віднесена до системних об'єктів. Вона, в основному, відповідає більшості ознак і критеріїв, прийнятих у системному аналізі: цілісність; наявність різних типів внутрішніх зв'язків; ієрархічність структури; наявність мети і доцільний характер існування; самоорганізація; функціонування і розвиток.

Отже, громадську думку слід розглядати як цілісне явище, здатне інституалізуватися, має мету - задоволення визначених потреб і інтересів. Вона не з'являється зненацька і так само раптом не зникає, тобто має свій цикл розвитку. Громадська думка має свою внутрішню структуру й ієрархічну побудову, функціонує як соціальний інститут.

Контрольні запитання.

1. В чому полягає сутність громадської думки як соціального інституту?

2. Які основні функції громадської думки ?

3. В чому полягає системність громадської думки?

Література [3-5; 22-25 ]