55

Класичний приватний університет

Інститут інформаційних та соціальних технологій

Кафедра соціології та соціальної роботи

Катаєв Станіслав Львович

Конспект лекцій

з курсу

««СОЦІОЛОГІЯ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ»

для спеціальності 8.030201- Журналістика

Запоріжжя

2012 р.

УДК

Ухвалено до друку вченою радою

Класичного приватного університету

протокол № 5 від 25 січня 2012 р.

Рецензенти:

Д.Н. Ядранський, доктор соціологічних наук, зав. каф. соціології та соціальної роботи (Класичний приватний університет);

В.І. Бочелюк, доктор психологічних наук, зав. каф. практичної психології. (Класичний приватний університет).

Катаєв С.Л.

Соціологія громадської думки : конспект лекцій з курсу /

С.Л.Катаєв – Запоріжжя: КПУ, 2012. – 55 с.

Конспект лекцій розкриває основний зміст соціології громадської думки, знайомить з історією громадської думки, з основами методики соціологічних досліджень, ознайомлює із функціями громадської думки та методами впливу на громадську думку. Розкриває значення ЗМІ в формуванні та транслюванні громадської думки.

Розраховано на студентів спеціальності «Журналістика», освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр».

Катаєв С.Л., 2012

Класичний приватний університет, 2012

ЗМІСТ

Лекція 1. Історичні аспекти виникнення і розвитку громадської думки.

Лекція 2. Об'єкт і суб'єкт громадської думки

Лекція 3. Громадська думка в структурі громадської свідомості

Лекція 4. Громадська думка як специфічний соціальний інститут

Лекція5. Структура громадської думки

Лекція 6. Базові характеристики громадської думки в економічній і

соціальної сферах життя суспільства

Лекція 7. Види соціологічних досліджень громадської думки

Лекція 8. Роль ЗМІ у формуванні громадської думки

Перелік питань з дисципліни

Навчальне - методична література

Лекція 1. Історичні аспекти виникнення і розвитку громадської думки

План

1.Визначення соціології громадської думки

2.Основні етапи історії громадської думки

3. Роль громадської думки у радянські часи.

У демократичному суспільстві керування державою, прийняття важливих для суспільства рішень повинне здійснюватися з опорою на громадську думку, що вивчається соціологією. Без соціологічних досліджень громадська думка не зможе виконувати властиві їй функції контролю, консультування. Соціологія надає громадській думці інституціональний статус, завдяки чому вона стає інститутом громадянського суспільства.

Соціологія громадської думки — спеціальна соціологічна теорія, що вивчає закономірності виникнення, формування і функціонування громадської думки.

Соціологія в перекладі на російську мову означає «наука про суспільство». Ключовим поняттям соціології є «співтовариство», тобто група, колектив, нація і т.п. Співтовариства бувають різного рівня і типу, наприклад, родина, людство в цілому. Соціологія вивчає різні проблеми, зв'язані зі співтовариством, тобто соціальні проблеми. Соціологія - це наука про соціальну структуру, соціальну взаємодію, соціальні відносини, соціальну дію, соціальну поведінку, соціальні взаємозв’язки, соціальні перетворення. Соціологія також вивчає відносини людей до різних проблем суспільства, досліджує громадську думку.

Соціологія громадської думки, як наука, має визначену структуру. У залежності від змісту соціологія складається з трьох частин 1. Загальна соціологія. 2. Історія соціології і сучасні соціологічні теорії. Роботи із соціології минулих років - це не архів, а важливе джерело наукових знань, інформація про важливі суспільні проблеми. Різні соціологічні теорії сучасності дозволяють по-різному тлумачити проблеми, знаходити нові грані, аспекти досліджуваних явищ. Якщо раніш існувала єдино вірна, непогрішна марксистсько-ленінська соціологія, то зараз немає істини в останній інстанції. Різні теорії конкурують між собою, прагнучи точніше і повніше відбити реальність. 3.Методика соціологічних досліджень. У цій частині розглядаються методи та засоби проведення соціологічних досліджень.

У залежності від типу співтовариства, що вивчає соціологія, наука поділяється на макросоціологію і мікросоціологію. Макросоціологія вивчає суспільство в цілому, великі суспільні групи, такі як клас, нація, народ і т.п. Мікросоціологія вивчає невеликі співтовариства, такі як родина, трудовий колектив, студентська група, спортивна команда. У залежності від рівня розгляду соціальних проблем соціологія поділяється на: 1. соціальну теорію, що розглядає найбільш загальні соціальні закономірності. 2. Теорію середнього рівня. Тут теоретично розглядаються окремі соціальні процеси, наприклад, соціальний розвиток колективу; окремі соціальні і демографічні групи, наприклад, молодь, робітники; окремі соціальні явища, проблеми, наприклад, злочинність, страйки. Теорію середнього рівня, що вивчає окремо узяту проблему, явище, процес називають галузевою соціологією. Існують десятки галузевих соціологій, наприклад, соціологія молоді, соціологія злочинності, соціологія міста і т.д. 3. Емпіричну і прикладну соціологію. Тут розглядаються конкретні проблеми окремих співтовариств. Ці проблеми вивчаються емпіричним, тобто дослідницьким шляхом, за допомогою опитувань, спостережень і інших методів. Прикладна означає необхідна, корисна для вирішення конкретних проблем економіки, політики, культури. Прикладна соціологія служить базою для створення соціальних технологій, тобто спеціальних розробок, у яких містяться рекомендації про те, як надходити, що робити, що говорити в конкретних проблемних ситуаціях.

Соціологія вивчає соціальну динаміку, тобто форми, способи розвитку суспільства.

Роль соціології в суспільстві полягає в наступному.

1. Соціологія сприяє демократичній трансформації суспільства завдяки вивченню громадської думки.

2. Соціологія сприяє більш глибокому усвідомленню суті суспільних процесів, що дозволяє свідомо підходити до соціальній діяльності.

3. Соціологія підвищує рівень раціональності соціальної діяльності на всіх рівнях соціальної організації.

Соціологія дозволяє розуміти процеси, що відбуваються в суспільстві. Важливою ознакою сучасного суспільства є усвідомлення цілей і наслідків своєї діяльності, розуміння сутності і властивостей суспільства, що дозволяє свідомо відноситися до своєї діяльності. Це відрізняє сучасне суспільство від традиційного, у рамках якого соціальні процеси є спонтанними і неусвідомленими.

Таким чином, соціологія громадської думки - це наука, що прагне вивчати всебічно соціальні взаємозв'язки громадської думки з різними сторонами суспільного життя. Знання соціології громадської думки дозволяє більш раціонально враховувати думки та поведінку людей у різних проблемних ситуаціях життєдіяльності суспільства.

Громадська думка - це складне багатомірне і мінливе явище може існувати через індивідуальну думку і носить інтегративний характер, виражаючи колективний розум і волю. У силу яких причин зародився в історії людства феномен громадської думки? Яким воно ввійшло в наше життя? Історичну реконструкцію первісного типу громадської думки варто співвіднести з першими об'єднаннями колективів людей, що в історії називаються праобщинами. Провідною характеристикою цього періоду є встановлення соціального (над біологічним, тваринним егоїзмом) пріоритету в людині, у громадських відносинах. Щоб вижити і продовжити рід, потрібні були організованість, дисципліна, справедливий розподіл общинної праці. Усе, що цьому заважало, придушувалося силою такого регулятора соціального життя, як громадська думка. Звичайно, це була ще «стадна» думка і виявлялася вона в сфері матеріальних потреб з подальшим поділом праці, з усвідомленням своїх інтересів, учинків. Громадська думка виступає як спосіб самоврядування громад.

З появою родових громад (первіснообщинний лад), великих зрушень в розвитку продуктивних сил і, як наслідок, зі зміною в організації суспільства громадська думка починає здобувати відносну самостійність як соціальний феномен, що включає вже в себе інтелектуальну, емоційну і вольову сторони громадської свідомості. Гранично проста ієрархія управління родовими відносинами виражалася в простому і демократичному самоврядуванні, на вершині якого знаходилася громадська думка. Громадська думка формує і затверджує традиції, норми, звичаї, форми заохочення і покарання. Громадська думка в цей період носить оцінний характер. Саме в цей період закладалися корені механізму дії громадської думки й у наш час.

Рабовласництво з розквітом культури і розподілом суспільства на класи породжує і нові якості громадської думки. Консервативна за своєю суттю, вона відстоювала збереження родоплемінних відносин, боролася з усіма новими паростками прогресу. І одних економічних, організаційних важелів для її опанування було недостатнє.

У цей період з'являються перші маніпулятори громадської думки - духовно-ідеологічні. Поступово зміцнюючи, здобуваючи гнучкість і організованість впливу, вона народжує особливий шар ідеологів, здатних пояснити і показати правильність безроздільного панування меншості над більшістю. З'являються і нові структурні компоненти громадської думки: відносно самостійна ідеологія і громадська психологія.

У середні століття зберігається панування правлячої еліти. Однак і думка «низів» також розширюється й активізується. З одного боку, вона буяє ілюзіями і сліпою вірою в те, що «усе від бога», з іншого боку - створює свої, народні традиції, звичаї, культуру. Наприкінці середніх століть громадська думка відіграє значну роль і в церковних реформах.

Капіталізм із його сплеском у духовній культурі (книговидання, поява газет, розквіт наук, мистецтва), вільний дух буржуазних революцій дає видимість того, що громадська думка от-от займе те чільне місце, що вона займало на зорі виникнення людства. З'являється ідеологія, мораль, у якій приватний інтерес (як основа підприємницької діяльності) проголошується як вища мета і головний мотив людського життя. Соціальна нерівність закріплюється не тільки в ідеології, але й у праві. Настає період маніпулятивної пропаганди з використанням соціально-психологічних, пропагандистських і комунікативних механізмів.

Було б невірним вважати, що громадська думка «низів», залишалася незмінною і цілком залежною. Через профспілки, політичні партії, через активні дії суб'єктів громадська думка мас, народу стає усе більш вагомою і значущою. І сьогодні можна говорити, що громадська думка в більшості розвинутих капіталістичних країн існує як соціальний інститут.

У XIX столітті почалося теоретичне осмислення і вивчення громадської думки. Тут у числі перших дослідників називають французького соціолога Габриеля Тарда (1843-1904 р.). Він вважав, що громадська думка породжується публікою, яка виникає, як соціальна спільність, при капіталізмі. Це спільність, з дуже рухливими і неясними границями, виростає з особливостей масових духовно-психологічних процесів. Існують різні види публіки, що мають деякі загальні інтереси і згоду по найбільш важливих питаннях. Зв'язок підтримується через засоби масової інформації. Взаємодіючи, публіка формує громадську думку (Тард Г. Громадська думка і юрба. М., 1905).

У середині XIX століття громадська думка аналізується не тільки соціологами, але і, наприклад, юристами. Можна відзначити роботу німецького юриста Франца Гольцендорфа (1829-1889 р.) «Громадська думка» (Спб., 1899). Він, підтримуючи ідею без- особистості громадської думки, все-таки розуміє, що її народження зв'язане з визначеними станами населення.

На початку XX століття з'являється цікава робота російського соціолога Веніаміна Михайловича Хвостова (1868- 1920 р.) за назвою «Громадська думка і політичні партії» (М., 1906). В.М.Хвостів зв'язує зародження громадської думки з інтересами визначених соціальних груп. Він розглядає питання про взаємини громадської думки і політичних партій.

Таким чином, поступово накопичувався досвід осмислення такого явища, як громадська думка.

Радянська школа вивчення громадської думки почала формуватися тільки в середині 60-х років. З цього часу починається усебічне вивчення громадської думки. Серед основних робіт варто назвати роботи Уледова А.К. «Громадська думка радянського суспільства» (М., 1963); Грушина Б.А. «Мир мнений і мнения о мире» (М., 1967). У цей же час активізуються і прикладні дослідження громадської думки.

У наступні роки з'являються роботи, що доповнюють гносеологічний аналіз громадської думки соціологічним (наприклад. Коробейників B.C. Піраміда думок. Громадська думка: природа і функції. М., 1981).

У 90-і роки XX ст.. з'являється значна кількість досліджень, присвячених як аналізу емпіричних досліджень громадської думки, так і теоретико-методологічному аналізу гносеологічної і соціологічної сутності цього феномена. Найбільш цікавими і комплексними є роботи Гаври Д.П. «Формування громадської думки: ціннісний аспект» (Спб., 1995); «Громадська думка як соціологічна категорія і як соціальний інститут» (Спб., 1995).

Сам термін «громадська думка» (public opinion) з'явився в Англії в XVI столітті, а з XVII століття стає загальноприйнятим. У Короткому словнику з соціології громадська думка визначається як «стан масової свідомості, що укладає в собі сховане чи явне відношення різних соціальних спільнот до проблем, подій і фактах дійсності» (М., 1988. С. 199). Фіксуючи особливості громадської думки як специфічного способу відображення дійсності, це визначення є гносеологічним підходом до аналізу явища. Однак, громадська думка - не тільки духовний феномен. Це визначені дії людей з перетворення цієї дійсності. Отже, громадську думку варто розглядати як «спільну зацікавлено ціннісну оцінну і практичну діяльність соціальних суб'єктів, результат, що випливає з їх дій (діяльностей),»; як специфічний соціальний інститут, «здатний функціонувати у всіх сферах життя суспільства». Подібний підхід є соціологічним і, доповнюючи гносеологічний аналіз, дозволяє розглядати громадську думку у всіх аспектах її буття.

Контрольні запитання.

1.В чому полягає сутність соціології громадської думки?

2.Яка роль громадської думки в первісному суспільстві, за часів феодалізму і капіталізму?

3. Яка роль громадської думки у радянські часи?

4. Які основні праці з дослідження громадської думки?

Література [1-2; 13-15 ]