Залежно від кратності зменшення зображення при зйомці й кількості кадрів фш розділяють на:

мікрофіші	кратність зменшення від 18 до 24, кількість кадрів від 60 до 90
супермікрофіші	кратність зменшення від 50 до 60, кількість кадрів від 200 до 300)
ультрамікрофіші	кратність зменшення від 100 до 150, кількість кадрів до 3200

Інформаційне поле ФШ складається з поля заголовка і растрового поля. Зверху розміщається зчитаний людиною заголовок, що відбиває зміст документа. Запис мікрозображень у растровому полі проводять послідовно в горизонтальному й вертикальному напрямках; у рядку – зліва або направо, у графі (колонці) – зверху вниз

Мікрокарта (МК) – носій інформації на фотоплівці, що вставляються в апертурну чи клясерну карту. Мікрокарта – це документ, аналогічний мікрофіші, виготовлений на непрозорій основі (на відрізку фотографічного чи звичайного паперу, а також на металевій основі). Читають МК на читальних апаратах за допомогою епіпроектора (тобто у відображеному світлі). Для МК характерні всі переваги мікрофіш. Крім того, у мікрокарті можна використовувати й лицьову, і зворотну сторону, розташувавши на одній стороні пошуковий образ документа, бібліографічний опис, анотацію чи реферат документа, а на іншій – мікрозображення всього документа.

Різновиди мікрокарт:

мікрокард	відповідає стандарту Каталожної картки 75х125 і 105х148 мм
мікролекс	165х216 мм (два склеєних фотографічних відбитки, одержаних з негативів форматної плівки)
мікротейп	стандартний розмір; являє собою стандартну карту, на якій наклеєні смужки мікрозображень
мікрострип	МК аналогічна мікротейпу, але на зворотній стороні смужки нанесені не на клейовий шар (як на мікротейпі), а особливий склад, що стає липким тільки при зволоженні

4-питання:

Залежно від способу запису й зчитування інформації розрізняють:

магнітні

оптичні

магнітооптичні

інші види документів

Магнітні носії інформації

магнітну стрічку (МС)

магнітну карту (МК)

магнітний диск (МД) (твердий і гнучкий)

Магнітна стрічка складається зі смужки щільної речовини, на яку напиляється шар феромагнетиків. Саме на цей шар "запам'ятовується" інформація.

За рівнем узагальнення інформації стрічково-магнітні документи поділяються на два види:

№	Вид	Характеристика
1.	МС, що містять первинну інформацію	МС із записаної на них первинною інформацією: тези доповідей, лекції, повідомлення, довідкові й фактографічні дані
2.	МС, що містять вторинну інформацію	МС із записаною на ній вторинною інформацією у вигляді: а) результатів централізованої каталогізації; б) покажчиків імен, назв, скорочень, колективних авторів, видавців і т.ін; в) результатів бібліографічної обробки документів.

Магнітна карта (МК) – носій інформації у вигляді гнучкої пластини з магнітним покриттям. МК – це невелика пластмасова тришарова карта на поліефірній основі товщиною 12 мкм, на яку у вигляді окремих вузьких смуг наносять робочий магнітний шар товщиною 12 – 17 мкм, що покривається потім захисним шаром з поліефірної плівки товщиною 10 – 12 мкм. Швидкість запису зчитування (2х10 біт/сек) у 30 – 40 разів перевищує швидкість самих швидкодіючих перфокарткових пристроїв. Наявність захисної плівки охороняє карту від зносу, що забезпечує до 20 тисяч циклів запису й читання. Місткість пам'яті однієї магнітної карти в 10 разів перевищує місткість звичайної перфокарти.

Магнітний диск (МД) – носій інформації у вигляді диска з феромагнітним покриттям для запису. Магнітні диски поділяються на тверді й гнучкі (дискети). Твердий магнітний диск – це кругла плоска пластинка, виготовлена з твердого матеріалу (металу), покритого феромагнітним шаром. Гнучкий диск (флоппі-диск) чи дискета – це диск, виготовлений із пластика, покритого феромагнітним шаром. Магнітні диски вперше з'явилися в 1970, а у 1980 році їх випускало вже більше 30 фірм світу.

Гнучкі диски (дискети) дозволяють переносити документи й програми з одного комп'ютера на інший, а також зберігати інформацію, не використовувану постійно на комп'ютері. Практично всі комп'ютери мають хоча б один дисковод для дискет. Однак як носій інформації дискети використовуються усе менше, тому що вони недостатньо надійні й дозволяють зберігати значно менше даних, ніж інші носії інформації. Типи дискет. Найбільш поширені дискети розміром 3,5 і 5,25 дюймів (89 і 133 мм). Часто дискети розміром 5,25 дюймів називаються „п’ятидюймовими”, а розміром 3,5 дюймів – „тридюймовими”. Тридюймові дискети переважають, оскільки вони забезпечують більш надійне збереження інформації (твердий пластиковий корпус і металева засувка захищають поверхню дискети від ушкоджень). Дискети розрізняються одна від одної за своєю місткістю, тобто кількістю інформації, що на них можна записати. Тридюймові дискети найчастіше мають місткість 1,44 Мбайти. П’ятидюймові дискети найчастіше мають місткість 360 Кбайтів. Місткість тридюймових дискет визначити дуже просто: дискети місткістю 1,44 Мбайти мають спеціальний проріз, а на дискетах місткістю 720 Кбайтів його немає.

Твердий магнітний диск (вінчестер) є логічним продовженням розвитку технології магнітного збереження інформації. З'явився зовсім недавно і вже завоював величезну популярність завдяки своїм численним перевагам:

надзвичайно велика місткість

простота й надійність використання

можливість звертатися до тисяч файлів одночасно

висока швидкість доступу до даних

5-те питання:

Оптичний документ – це інтегральний вид документа, здатний увібрати в себе переваги й можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису і т.ін., причому все це одночасно. Він необхідний для тривалого збереження великих масивів інформації. До оптичних документів відносяться оптичні диски й відеодиски: компакт-диск, CD-RОМ, DVD-диск і ін. Найперспективнішим видом оптичного документа, який виділяється за формою, носієм і особливостями користування, є оптичний диск (ОД) – матеріальний носій, на якому інформація записується і зчитується за допомогою сфокусованого лазерного променя. Оптичний диск – це оптичний (лазерний) носій інформації діаметром 8 – 12 см (4,5), товщиною – 1,2 мм. Діаметр ОД найчастіше 305 мм. Інформацію записують у кодованій формі (подвійний код 0-1). Місткість ОД залежить від технології запису й може складати 10000, 25000 чи 40000 сторінок формату А4. І це за тією умовою, що поверхня диска використовується для запису інформації лише на 60 – 70%. Оскільки на ОД інформація зберігається в цифровій формі, технологія запису має свої особливості. Сигнал, що надходить від джерела – аналоговий. Аналогово-цифровий перетворювач переводить його в цифрову (подвійну) форму. При зчитуванні інформації дані розкриваються в зворотному порядку.