Навчальне видання

Кримінально-виконавче право України

Підручник

За редакцією професора А. X. Степанюка

Видання друге, виправлене і доповнене

Редактор А. В. Єфименко

Комп'ютерна верстка і дизайн

В. М. Зеленька

Підписано до друку з оригінал-макета 01.11.2005.

Формат 60x90 1/16. Папір офсетний. Гарнітура нє\уіоп.

Ум. друк. арк. 16. Обл.-вид. арк. 15,9. Вид. № 226.

Тираж 2000 прим. Зам.

Видавництво «Право» Академії правових наук України Україна, 61002, Харків, вул. Чернишевська, 80

Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції: серія ДК № 559 від 09.08.2001 р.

Виготовлено у ТОВ «Навчальний друк» Україна, 61001, Харків, вул. Державінська, 38

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру: серія ХК № 58 від 10.06.2002 р.

Міністерство освіти і науки України Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого

Кримінально-виконавче право України

За редакцією професора А. X. Степанюка

Видання друге, виправлене і доповнене

Затверджено Міністерством освіти

і науки України

як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів

Харків

«Право»

2006

ББК 67.308я73 К82

Підручник підготовленний викладачами кафедри кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

Гриф «Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник

для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів»

надано 25.03.2005 р.

Рецензенти

віце-президент Академії правових наук України, доктор юридич­них наук, професор Ю. М. Грошевий;

начальник управління Державного департаменту України з пи­тань виконання покарань у Харківській області, генерал-лейте­нант внутрішньої служби В. І. Бутенко

Автори підручника

А. X. Степанюк, д-р юрид. наук, проф. — розділи 1; 6; 18; 19; 20; 24; О. В. Лисодєд, канд. юрид. наук, доцент — розділи 2; 3; 15; 22; М. В. Романов, канд. юрид. наук, асистент — розділи 4; 21; 25; В. В. Голіна, доктор юрид. наук, проф. — розділ 5 (у співавторстві); М. П. Черненок, канд. юрид. наук, асистент — розділи 7; 9; 13; В. М. Харченко, канд. юрид. наук, доцент — розділи 8; 12; 14; 16; Л. П. Опіка, канд. юрид. наук, доцент — розділи 10; 11; 17; 23; В. Ф. Оболєнцев, канд. юрид. наук, асистент — розділи 5 (у співавторстві); 26; 27.

Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юри-К 82 дичних спеціальностей вищих навчальних закладів/За ред. проф. А X. Сте-панюка. - X.: Право, 2006. - 256 с.

І5ВН 966-8467-51-5.

Підручник відповідає програмі курсу «Кримінально-виконавче право» і складається із Загальної і Особливої частин. У ньому розкривається поняття кримінально-виконавчого права, характеризується правовий статус засуджених, відображається роль міжнародних стандартів поводження із засудженими у ста­новленні вітчизняного кримінально-виконавчого законодавства, висвітлюється порядок і умови виконання та відбування всіх видів покарань та порядок звільнення від відбування покарань.

Для студентів, аспірантів та викладачів вищих юридичних навчальних за­кладів.

ББК 67.308я73

ІЗВН 966-8467-51-5.

) Степанюк А. X., Лисодєд О. В. Романов М. В. та ін., 2006 І «Право», 2006

Поняття кримінально-виконавчого права, предмет і система курсу

§ 1. Політика у сфері виконання покарань

В основі формування і розвитку правової системи держави, різних галузей законодавства, правових форм і напрямків її діяльності лежить політика, що відображає принципи, стратегію, основні напрямки і фор­ми досягнення соціальних цілей, які ставлять перед собою суспільство, політичні й владні структури, що його представляють.

Державою здійснюється зовнішня й внутрішня політика. У пункті 5 ст. 85 Конституції України сказано: «Верховна Рада визначає основи внутрішньої й зовнішньої політики». Наскільки різноманітною є здійснювана в державі політика, можна побачити хоча б з того, що в Україні є Департамент внутрішньої політики, Міністерство промисло­вої політики, Міністерство аграрної політики, здійснюється соціальна, молодіжна, цінова, кредитно-фінансова, податкова, інформаційна політика, політика у сфері науки і науково-технічної діяльності і т. ін. Вища атестаційна комісія України, наприклад, реалізує державну політику в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, присудженні наукових ступенів кандидата й докто­ра наук. Складовою правової реформи в Україні є державна політика щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейсько­го Союзу. Верховна Рада затвердила Засади державної політики України в галузі прав людини. Наведені приклади дають можливість побачити різноманітність різних сфер життєдіяльності, функціонування держа­ви, що відповідають її соціальному призначенню.

Поряд із зазначеними напрямками діяльності держави здійснюється і юридична політика, під якою в теорії права розуміють ті принципи і цілі, які держава проводить у життя при створенні і застосуванні права, його норм, у діяльності юридичних установ, у формуванні й розвитку правосвідомості населення. Складовою частиною юридичної політики,

здійснюваної в Україні, є політика у сфері виконання покарань. Фор­мується політика у сфері виконання покарань законодавчою галуззю влади. Верховна Рада України, приймаючи відповідні закони (ст. 92 Конституції говорить, що винятково законами України визначається діяльність органів і установ виконання покарань, законом України ого­лошується амністія), тим самим впливає на формування політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Виходячи з загального визначення юридичної політики, можна дати визначення і політики в сфері виконання покарань: політика в сфері виконання покарань визначає цілі, принципи, стратегію, напрямки діяльності органів і установ виконання покарань, її основні форми й методи.

Політика у сфері виконання покарань як діяльність держави ре­алізується в різних формах і насамперед у законодавстві, що регулює діяльність органів і установ виконання покарань. В даний час ця політи­ка закріплена в Кримінально-виконавчому кодексі України (далі — КВК України), що був прийнятий 11 липня 2003 р. Верховною Радою України і набрав чинності 1 січня 2004 р.

Політика у сфері виконання покарань реалізується в діяльності відповідних органів і установ, а саме: у діяльності Державного департа­менту України з питань виконання покарань, його управлінь (відділів) в областях, Автономній Республіці Крим, безпосередньо в діяльності органів і установ виконання покарань.

Якщо суб'єктом формування політики у сфері виконання покарань виступає Верховна Рада України, то суб'єктом здійснення цієї політи­ки є Державний департамент України з питань виконання покарань і про це прямо сказано в п. 1 Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань від 31 липня 1998 р.: «Державний департамент України з питань виконання покарань (далі — Департа­мент) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним стату­сом, який безпосередньо реалізовує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань».

Поряд з «політикою у сфері виконання покарань» можливе засто­сування терміна «кримінально-виконавча політика» для: а) позна­чення державної доктрини саме в царині виконання покарань і її ре­алізації на практиці у вигляді застосування державного примусу до засуджених, що виявляється в обмеженні їхніх прав і свобод; і б) най­менування галузі наукових знань, що становлять теоретико-пізна-вальну категорію.

У зв'язку з цим здається, що досягнення науки, яка досліджує про­блеми виконання покарань (тобто кримінально-виконавчої політики в другому її значенні), повинні бути важливим чинником, здатним упли­нути на формування і розвиток політики у сфері виконання покарань.