Нерозлучні друзі

У Дієслова було мало справжніх і вірних друзів. Це його дуже засмучувало. Одного разу Дієслово йшло берегом річки. Раптом почуло, що хтось пла-че. Підійшовши ближче, побачило: сидить на ка-мені Префікс і заливається горючими сльозами.

– Чого ти плачеш? – спитало Дієслово.

– Як же мені не плакати? – відповів Префікс.

– Мені так погано самому жити.

– Ну так давай дружити, і мені буде веселіше.

– Згода! – з радістю відповів Префікс. – А у тебе є брати?

– Так, і дуже багато, але всі вони живуть в різних місцях: стрибають, бігають, співають, кричать, сміються…

– Давай я познайомлю їх зі своїми братами –

– І близько більше до мене не підходьте! Префіксами, якщо я зможу їх усіх зібрати: один

– В такому разі, – сказали прийменники, – і ви десь Над- , другий – Під-, третій – За- , четвер-

до нас близько не підходьте:ні ви, ні ваш заступ-ник Займенник.

І відтоді, коли Прийменникам доводилось сто-яти в одному рядку з Іменником та Займенником, вони так далеко відсувалися, що між ними мож-на було розмістити Прикметники (по вузькій сте-жині, за темним лісом). Прийменники, посварив-шись з сусідами, переїхали в інший будинок і навіть перестали розмовляти з ними. Поступово вони зовсім від усіх віддалились.

Так Прийменники стали окремими словами, ос-кільки вплинути на ситуацію не могли і вирішили записати в Книгу Правил цю подію, яка потім стала правилом:прийменник – це самостійне сло-во і з іншими словами пишеться завжди окремо.

Вивчаючи тему "Дієслово", нагадуємо правило правопису Не з дієсловами:

Сила кохання

Горду та вперту частку Не покохало благо-родне Дієслово. Тяжким та сумним було це ко-тий, здається – З- ….

Нарешті Префікси познайомилися з Дієслова-ми і стали навіки нерозлучні. Їм дуже подобаєть-ся працювати разом.

Тепер, діти, ви розумієте чому дієслова з пре-фіксами пишуться разом?

(Завдання: утворити якомога більше слів із пре-фіксами від дієслова їхати).

Казковий замок (Лінгвістична казка)

Жили-були собі Слова. Вони змінювались, рос-ли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше й більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звуча-ли, нагадували чарівний спів солов'я. Стали люди називати милозвучну мову солов'їною.

Добре жилося Словам: вони дружили, допома-гали один одному, а згодом вирішали побудувати величезний Замок Дружби Слів. На будівництві трудились усі значущі частини слів: Корені, Суфі-

Хропата С. І.

ДО ПРОБЛЕМИ КОМУНІКАТИВНО ЗОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ СИНТАКСИСУ В ЛІНГВІСТИЦІ ТА МЕТОДИЦІ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

У статті висвітлено проблеми комунікативно зорієнтованого навчання синтаксису в лінгвістиці та методиці навчання української мови у вищій школі та розглянуто комунікативно-діяльнісний підхід до цієї проблеми.

Ключові слова: комунікативно зорієнтоване навчання, функційно-комунікативний синтаксис, комунікативно-діяльнісний підхід.

Ураховуючи сучасні дослідження в галузі синтаксису, їх спрямованість на вивчення функціонування синтаксичних одиниць різних структурних рівнів та дослідження лінгводидактики у галузі методики навчання синтаксису у вищій школі, що переорієнтовують процес навчання з традиційного засвоєння й запам'ятовування готових теоретичних знань на процес осмислення функціонування синтаксичних одиниць у мовленні, зауважуємо, що комунікативно зорієнтоване навчання синтаксису є актуальним і перспективним напрямком вивчення української мови.

З проблемою комунікативно зорієнтованого навчання української мови тісно пов'язана проблема комунікативно-діяльнісного підходу до навчального процесу з синтаксису. Останнім часом значно зросла зацікавленість проблемою впровадження комунікативно-діяльнісного підходу до навчання української мови, бо в умовах сучасного державотворення, модернізації мовної освіти в Україні виникла потреба у формуванні особистості з високою мовленнєвою компетенцією, здатної до спілкування в усіх сферах суспільного життя.

Перевагами такого підходу є те, що він дозволяє вивчати функціонування синтаксичних одиниць у різних мовленнєвих актах. Це сприяє формуванню в майбутніх фахівців умінь комунікативно доцільно користуватися синтаксичними засобами мови в мовленні. Зауважимо, що комунікативно зорієнтоване навчання синтаксису базується на системному описі синтаксичних явищ, на усвідомленні системи та внутрішньої структурної організації синтаксичних одиниць, які функціонують у реальних актах комунікації.

Метою статті є дослідження проблеми комунікативно зорієнтованого навчання синтаксису в лінгвістиці та методиці навчання української мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вивчення синтаксису як рівня мови, що має безпосередній зв'язок з процесом комунікації, знайшло своє відображення в наукових розвідках багатьох зарубіжних і

вітчизняних учених.	Серед сучасних досліджень з функційно-комунікативного				синтаксису праці
В. А. Авроріна, П. Адамець,		Н. Д. Арутюнова,	І. Р. Вихованця,	М. В. Всеволодова, А. П. Загнітка,
Г. О. Золотової, О. О. Крилової, І. К. Кучеренка та ін.
Ця проблема	розроблена	у психології і	методиці вивчення	іноземних мов	(В. Г. Костомаров,

О. О. Леонтьєв, О. Д. Митрофанова, Ю. І. Пассов, В. Л. Скалкін та ін.), зокрема у методиці навчання

російської	мови (Л. В. Давидюк,	А. П. Єремєєва,	В. І. Капінос, О. Ю. Купалова,	Т. О. Ладиженська,
М. Р. Львов,	Г. О. Михайлівська,	М. Б. Успенський	та ін.), у методиці навчання	української мови

(Т. К. Донченко, Я. В. Мельничайко, Л. М. Паламар, М. І. Пентилюк, К. М. Плиско, Г. Т. Шелехова та ін.). Формування комунікативної особистості учені-методисти вбачають у комунікативному спрямуванні курсу мови, зокрема синтаксису, тобто переорієнтації від засвоєння синтаксичної системи на усвідомлення використання мовних одиниць у мовленні та їх засвоєння у мовленнєвій практиці.

Виклад основного матеріалу. О. О. Крилова об'єктом дослідження комунікативного синтаксису обрала правила побудови словосполучень, закономірності словопорядку в реченні, що виявляються з урахуванням граматичної структури та актуального членування речення і відображають норми побудови висловлювань у стилістично нейтральному літературному мовленні [10]. Підкреслюючи важливу роль синтаксису сучасної української мови у розв'язанні першочергового завдання мовної освіти, Г.О. Золотова слушно зауважує, що "на відміну від інших "рівнів" або "ярусів" мови..., синтаксис безпосередньо співвідноситься з процесом мислення і процесом комунікації: одиниці інших рівнів мовної системи беруть участь у формуванні думки та комунікативному її вираженні лише через синтаксис" [8, с. 6]. У І. К. Кучеренка зустрічаємо визначення синтаксису як "розділу граматики, що вивчає правила сполучення слів між собою під час утворення комунікативних одиниць, типових для даної мови"[12, с. 33].

Подібні думки висловлювалася і раніше. Прибічник психолого-граматичного напряму у вивченні синтаксису Д. М. Овсянико-Куликовський інтерпретував синтаксис як "частину граматики, що займається вивченням уживання (утилізації) слів і їх сполучень у процесах мови-думки" [13, с. 1]. О. О. Шахматов трактував синтаксис як частину граматики, яка "розглядає способи виявлення мислення в слові, інакше – в сукупності зовнішніх знаків, що відтворюються органами мови і сприймаються слухом" [14, с. 17].

Опис синтаксису з функційно-комунікативних позицій спостерігаємо у працях М. В. Всеволодової. Учений-мовознавець звертає увагу на розрізнення понять "функційний" і "комунікативний" [4].

Функція і функціонування синтаксичних одиниць розглядаються лінгвістом як взаємообумовлені мета і засіб, тобто функція формується в результаті функціонування, а функціонування, у свою чергу, забезпечується функцією. Функціонування мовної (синтаксичної) одиниці розуміється не просто як значення, функція, роль лінгвоодиниці в системі мови, а як призначення, використання мовної одиниці у висловлюванні, її організації, взаємодії та реалізації в комунікативному акті залежно від мети висловлювання, намірів мовця.

Великі можливості для осмислення викладачем проблеми вивчення синтаксису в комунікативному аспекті має підручник І. Р. Вихованця [3], істотною характеристикою якого є інтерпретація синтаксичних явищ у світлі функціональної теорії. Досить детально автором проаналізовано аспекти вивчення речення (формально-синтаксичний, семантико-синтаксичний, комунікативний), структурування його парадигм, уведено поняття елементарного та неелементарного речень, висвітлено особливості функціонування синтаксичних одиниць у сфері мови й мовлення.

Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису буде успішною за умови виділення й розуміння висловлення як аналога речення в мовленні. І. Р. Вихованець слушно зауважує, що "речення в комунікативному плані є висловленням, основна особливість якого – орієнтація на учасників мовлення" [3, с. 155]. Зауважимо, що комунікативна будова речення характеризується незалежністю від формально-граматичної. Вона визначається мовним контекстом, комунікативним завданням, що виникає в цьому контексті й відповідно до якого в реченні може змінюватися порядок його компонентів і місце фразового наголосу [3, с. 50].

Проблемі комунікативно зорієнтованого навчання синтаксису також приділено увагу в працях учених-методистів: О. Ю. Купалової, Т. О. Ладиженської, Я. В. Мельничайка, М. І. Пентилюк, О. Горошкіної, А. Нікітіної, Л. В. Давидюк, О. С. Омельчук та ін. Розробка єдиного комунікативно спрямованого курсу синтаксису української мови, на думку дослідників, забезпечить свідоме засвоєння синтаксичної системи як засобу спілкування.

Окремі аспекти проблеми комунікативно зорієнтованого навчання синтаксису розкрито в дисертаційному дослідженні Л. В. Давидюк, яка досліджувала методику формування комунікативних умінь і навичок учнів у процесі вивчення синтаксису простого речення на комунікативно-діяльнісній основі [6].

Значним внеском у розвиток проблеми комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису є розроблена О. Ю. Купаловою методика поєднання функційного і комунікативно-діяльнісного підходу до означеного розділу граматики. З метою досягнення кінцевої мети вивчення синтаксису – формування в студентів умінь вільно, комунікативно виправдано користуватися синтаксичними ресурсами мови в усіх видах, формах, сферах мовленнєвої діяльності, необхідно, на думку О. Ю. Купалової, "забезпечити свідоме ставлення студентів до функційних потенцій синтаксичних засобів мови і способів їх реалізації в мовленнєвій практиці" [11].

В. І. Капінос переконує в тому, що найбільш сприятливі умови для розвитку мовлення створюються тоді, коли "навчання проводиться на рівні діяльності, тобто в умовах, наближених до природної комунікації, що забезпечують свідомість у побудові висловлювань і більш високу мотивацію в навчанні" [9]. Система мовленнєвих завдань, на думку науковця, дозволяє послідовно і цілеспрямовано використовувати мовні засоби у сфері мовленнєвого спілкування, здійснювати тісний взаємозв'язок граматики з розвитком усного та писемного мовлення.

Вивчення синтаксичної будови мови в діяльнісному аспекті потребує знань про модель породження мовленнєвого висловлювання. У психолінгвістиці цій проблематиці присвячені праці Т. В. Ахутіної, Л. С. Виготського, М. І. Жинкіна, І. О. Зимньої, О. О. Леонтьєва, О. Р. Лурії та ін.

Л. С. Виготський процес утворення мовлення розглядає як послідовно взаємопов'язані фази мовленнєвої діяльності [2]. Перша ланка утворення мовлення, за Л. С. Виготським, – це його мотивація. Друга фаза – це думка спрямування (мовленнєва інтенція). Третя – опосередкування думки у внутрішньому слові індивіда. Четверта фаза – опосередкування думки в значеннях зовнішніх слів (реалізація внутрішньої програми). П'ята фаза – опосередкування думки в словах (акустико-артикуляційна реалізація мовлення).

І. А. Зимня розробила такі основні етапи – складові процесу утворення мовлення: 1) мотив; 2) думка; 3) внутрішнє програмування; 4) лексична розробка й граматичне конструювання (добір необхідних лексичних одиниць, синтаксичних конструкцій і морфологічних засобів; 5) поверхові синтаксичні структури й форми словозміни; 6) зовнішнє мовлення [7]. На всіх етапах, на думку дослідниці, відбувається пошук, відбір, трансформація засобів, складання цілого з частин, контроль за результатом з погляду максимальної відповідності висловлювання задуму мовця.

Висновки. З метою успішної реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення синтаксису, кінцевим результатом якого є вироблення в студентів умінь вільно висловлювати свої думки в усній та писемній формах, використовуючи необхідні синтаксичні одиниці відповідно до мети, змісту та умов комунікації, мовцеві необхідно знати основні комунікативні ознаки культури мовлення.