МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
Філософсько-теологічний факультет
ЗАТВЕРДЖУЮ
Декан проф. В.О. Балух
“____”__________________2011 р.
Програма державного іспиту з соціології
за освітньо-кваліфікаційним рівнем – бакалавр
зі спеціальності 6.03010101 – Соціологія
Схвалено на засіданні кафедри соціології
протокол № 9 від“26” квітня 2011 р.
Зав. кафедри проф. Докаш В.І.
Чернівці – 2011
Пояснювальна записка
Державний іспит є важливим компонентом навчально-виховного процесу і призначається для всебічної та об’єктивної оцінки рівня набутих випускниками під час навчання знань, вмінь та навичок практичної роботи.
Програма іспиту є нормативним документом для контролю знань студентів. Вона складається з анотацій фундаментальних соціологічних дисциплін, які вивчалися протягом чотирьох років навчання, а також рекомендованої літератури.
На державну атестацію виносяться такі дисципліни:
Загальна соціологічна теорія
Соціальна структура суспільства
Історія соціології
Сучасні соціологічні теорії
Соціологічна думка в Україні
Методика викладання соціології та суспільствознавчих дисциплін
Програмування соціологічних досліджень
Методи збору соціологічної інформації
Іспит проводиться в усно-письмовій формі. Кожен студент отримує індивідуальний екзаменаційний білет, який складається із трьох теоретичних та одного практичного завдань. За кожне з трьох теоретичних завдань студент може отримати максимально 90 балів, а за практичне завдання – максимально 10 балів (всього 100 балів).
Відповіді студентів повинні бути логічні та лаконічні. У них слід продемонструвати знання класичних та сучасних соціологічних концепцій, уміння оперувати категоріальним апаратом соціології, навички практичної роботи з організації соціологічного дослідження, вміння використовувати сучасні методи викладання соціології як навчальної дисципліни. При необхідності члени комісії можуть просити студента роз’яснити чи прокоментувати його відповіді, дати йому додаткові завдання. Також студент може за власним бажанням прокоментувати, роз’яснити чи доповнити свою відповідь.
Загальна сума балів, які студент може отримати на іспиті, складає 100. Оцінка, виставлена комісією, оголошується прилюдно. Знання студентів оцінюються згідно наступних критеріїв:
Оцінка „А” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 90 до 100 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
широка загальногуманітарна соціологічна ерудиція; високорозвинутий інтелект; наявність як критичних, так і конструктивних навичок абстрактно-логічного мислення;
розуміння концептуальних основ й особливостей соціологічного знання;
наявність сформованого й аргументованого світогляду;
глибоке усвідомлення природи міждисциплінарних зв’язків соціології з іншими суспільствознавчими науками, специфіки проблем соціології;
чітке розуміння категорій соціології;
наявність систематизованих, логічно впорядкованих уявлень про суспільство, його сутнісні характеристики, соціокультурні основи та базові компоненти;
здатність пояснити закономірні зв’язки між різними соціальними підсистемами ти визначити поняття, які їх позначають;
розуміння сутності категорій, що використовуються соціологічними теоріями середнього рівня;
вміння переконливо обґрунтовувати власні світоглядні та ціннісні настанови, аргументовано сперечатися з ідейними оппонентами;
уміння використовувати основні соціологічні методи при дослідженні важливих соціальних проблем.
Оцінка „В” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 82 до 89 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
наявність у цілому якісних знань у галузі соціології та її методологічної специфіки;
поінформованість щодо змісту базових категорій соціології; здатність до їх аналітичної характеристики;
розуміння проблемного поля соціології, її методів та провідних концепцій;
адекватне усвідомлення специфіки взаємовідносин соціології з іншими суспільствознавчими науками;
вміння переконливо обґрунтовувати власні світоглядні та ціннісні настанови, аргументовано сперечатися з ідейними опонентами.
Оцінка „С” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 75 до 81 бала і рівень знань яких відповідає таким умовам:
наявність посередніх знань у галузі соціології та її методологічної специфіки;
ознайомленість із деякими базовими категоріями з соціології;
розуміння проблемного поля соціології, її методів та провідних концепцій;
усвідомлення специфіки взаємовідносин соціології з іншими суспільствознавчими науками;
вміння обґрунтовувати власні світоглядні та ціннісні настанови.
Оцінка „D” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 69 до 74 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
наявність фрагментарних знань з історії соціології;
наявність достатньої кваліфікації при дослідженні соціальних явищ та подій;
здатність викласти загальне уявлення про основні проблеми та функції соціології як наукової дисципліни;
вміння дати загальну (не завжди адекватну) характеристику основних соціологічних термінів та понять;
брак самостійності мислення; посередні творчі можливості інтелекту;
домінування буденних чи догматичних уявлень над науково-теоретичними.
Оцінка „Е” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 60 до 68 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
наявність фрагментарних знань категоріально-термінологічного апарату соціології;
здатність викласти загальне уявлення про основні проблеми та функції соціології як наукової дисципліни;
вміння дати часткову характеристику основних соціологічних термінів;
брак самостійності мислення; посередні творчі можливості інтелекту;
домінування буденних чи догматичних уявлень над науково-теоретичними.
Оцінка „F” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 35 до 59 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
нечіткі, безсистемні, спотворені уявлення про специфіку соціологічного знання та його суспільного призначення;
нерозуміння структури соціології;
неадекватне пояснення проблематики та функції предмета дослідження;
необізнаність зі змістом базової навчальної та першоджерельної літератури з курсів, які вивчаються.
Оцінка „FХ” виставляється студентам, які за результатами державного іспиту набрали в сумі від 0 до 34 балів і рівень знань яких відповідає таким умовам:
невірні уявлення про специфіку соціологічного знання та його суспільного призначення;
нерозуміння категоріальної бази соціології;
нездатність пояснити проблематику та функції предмету дослідження;
необізнаність зі змістом базової навчальної та першоджерельної літератури з курсів.
Загальна соціологічна теорія.
Теоретико-методологічне розмаїття в сучасній соціології. Основні риси та структура теоретичної соціології. Особливості вивчення соціальних явищ та процесів на макро- та мікрорівні соціологічної теорії. Методологічні проблеми класифікації соціологічних теорій. Поняття соціологічних парадигм. Соціологічна теорія як методологія спеціалізованих галузей соціологічного знання. Поняття теоретичних ділем в соціології. Е.Гіденс про майбутнє соціології.
Парадигмальна структура соціології. Мультипарадигматизм і проблема мікро- макросинтезу в соціологічній теорії. Проблема факту в соціології. Соціальний факт: специфіка, ознаки, структура. Особливості соціологічної інтерпретації фактів. Пояснення в соціології. Діалектика в соціології: гносеологічна функція, типи. Діалектика соціологічних понять і категорій.
Основи соціологічних теорій виникнення, історичного розвитку та типологізації людських суспільств. Проблеми соціогенезу, соціокультурної еволюції, структури людства як системи суспільств. Сучасні погляди на будову суспільства, його макроструктури, соціальні інституції, їхні макросоціальні зміни та перспективи, що прогнозуються.
Проблеми та напрями розвитку загальної соціологічної теорії у вітчизняній соціології. Особливості розвитку соціологічної теорії в Україні. Українські соціологи про перспективи та завдання розвитку загальної соціологічної теорії. Теоретичні засади вивчення проблеми трансформації сучасного українського суспільства.
Соціальна структура суспільства.
Соціальна структура суспільства як предмет соціологічних досліджень. Основні теоретико-методологічні підходи до інтерпретації соціальної структури в соціології. Основні типи елементів соціальної структури: статуси, ролі, соціальні організації, інституції, групи. Форми та джерела стратифікації. Функції та дисфункції стратифікації. Соціологічні теорії класів. Передумови стратифікації. Вимірювання та динаміка стратифікації. Професійна, економічна та політична стратифікація. Клас як реальна та номінальна група. Склад, параметри та ціннісні орієнтації середнього класу. Рівень життя, межа бідності, абсолютна та відносна бідність. Прожитковий мінімум та споживчий кошик. Культура та субкультура бідності. Соціологічні теорії еліти. Сучасне розуміння еліти, мотивація та цінності підприємців. Робітничий клас. „Соціальне дно” та маргінали. Андерклас. Класифікація та детермінанти соціальної мобільності. Типи та види соціальної мобільності.
Стратифікаційні процеси в суспільствах сучасного типу. Специфічні риси соціальної диференціації в суспільстві постіндустріального типу. Вищий правлячий клас в сучасному суспільстві. Основні концепції середнього класу в сучасній соціології. Нижчі прошарки в стратифікаційній системі сучасних суспільств. Трансформація соціальної структури українського суспільства. Соціальна політика і проблеми управління розвитком соціальної структури. Поняття соціальної політики та принципів її реалізації. Соціальна структура як об’єкт управління. Основні принципи і моделі розвитку соціальної структури в сучасному українському суспільстві.
Історія соціології.
Предмет історії соціології. Проблема періодизації історії соціології та можливі критерії виділення періодів в історико-соціологічному процесі. Розвиток соціальних поглядів Стародавнього світу. Соціальні погляди епохи Середньовіччя Соціальне знання та дослідження Нового часу (ХVII – поч. XIX ст.) Соціологічні ідеї консерватизму, лібералізму та утопічного соціалізму.
Виникнення та розвиток соціології у ХІХ ст. Соціально-історичні передумови виникнення соціології. Основні напрямки в підходах до аналізу історико-соціологічного процесу: хронологічний, проблемний, національний, персоніфікований та ін. Позитивізм О. Конта. О. Конт про завдання соціології. Закон трьох стадій інтелектуального розвитку О. Конта. Особливості біолого-еволюційної соціології. Органіцизм Г. Спенсера, його вчення про загальну еволюцію. Передумови виникнення психологічного напрямку в соціології (психологія народів - В.Вундт, психологія натовпу - Г.Лебон). Теорія наслідування (Г. Тард). „Генезис” та „телезис” в концепції Л. Уорда. Інстинктивізм в соціології. Соціологічні аспекти психоаналізу (З.Фрейд). Матеріалізм як теорія пізнання. Матеріалістичне розуміння історії. Вчення про класову боротьбу. Теорія ідеології. Роботи К. Маркса та Ф. Енгельса „Капітал”, „До критики політичної економії. Передмова” (К. Маркс), „Походження сім’ї, приватної власності та держави” (Ф. Енгельс).
Особливості виникнення та розвитку соціології в окремих країнах (Франція, Великобританія, Німеччина, Італія, Росія, США та ін.). Значення історії західної соціології к. ХІХ - поч. ХХ ст. для подальшого розвитку соціології як науки. Розвиток національних шкіл у соціології на поч. ХХ ст. Формальна соціологія Ф.Тьонніса: робота „Спільнота та суспільство”. Загальні категорії соціологічної концепції Г. Зіммеля. Культура в концепції Г. Зіммеля. Робота Г.Зіммеля „Філософія грошей”. „Розуміюча соціологія” М. Вебера. Ідеальнотипічний метод пізнання соціальних явищ. Веберівська інтерпретація капіталізму: протестантська етика. Політична соціологія М. Вебера. Роботи М. Вебера „Політика як покликання та професія”, „Наука як покликання та професія”. Соціологізм Е. Дюркгайма: методологія та онтологія. Поняття соціального факту. Поняття інституту й соціальної функції в концепції Е.Дюркгайма. Роботи Е.Дюркгайма „Правила соціологічного методу” та „Про поділ суспільної праці”. Завдання та метод соціології в концепції В.Парето. Теорія соціальної поведінки В.Парето. Теорія еліт В. Парето. Загальна характеристика та коло проблем інтеракціонізму. Теорія дзеркального „Я” Ч.Х. Кулі. Символічний інтеракціонізм Дж.Г. Міда. У. Томас та Чиказька школа в соціології. Поняття установки та „теорема Томаса”.
Соціологія ХХ ст.: загальна характеристика, предмет, періодизація. Соціологічні аспекти психоаналізу. Неофрейдистські концепції. Гуманізм соціологічної концепції Е.Фромма. Соціологія в Австрії поч. ХХ ст. Неомарксизм Д.Лукача, А.Грамші. Ранній функціоналізм. Британська школа соціальної антропології. Ранній етап у розвитку американської соціології. Особливості виникнення і розвитку соціології США. Американська соціологія: діалектика загального та особливого у виникненні та розвитку. Чиказька школа в соціології. Її основні етапи, досягнення, значення для наступного розвитку соціології. Емпірична соціологія в США у 1920-1930 рр.
Життєвий шлях і наукова діяльність Т.Парсонса. Сучасні дискусії щодо теоретичної спадщини Т.Парсонса. Р.Мертон про соціологію як „теорію середнього радіусу дії”. Гарвардський період наукової діяльності П.Сорокіна і його концепція соціальної взаємодії. Критика П.Сорокіним сучасної йому соціологічної теорії. Концепція соціального обміну Дж.Хоманса. Альтернативні функціоналізмові напрямки соціологічної теорії. Концепція соціального конфлікту (Л.Козер, Р.Дарендорф, А.Турен, К.Боулдінг та ін.)
Сучасні соціологічні теорії.
Неофункціоналізм як напрямок сучасної соціологічної теорії. Концепція логіки соціологічного знання Дж.Александера. Розробка теорії соціальної дії Р.Мюнхом. Розвиток теоретичних ідей Т.Парсонса у працях Р.Белли. Неофункціоналізм і теорії соціокультурної модернізації. Сучасні теорії модерного і постмодерного суспільства. Сучасна структуралістська соціологія. Соціологія символічних форм П.Бурдьо. Теорія структурації Е.Гіденса. Вчення Гіденса про норми, ресурси і системи соціальної дії. Гіденс про специфіку модерного суспільства. Теорія класової структури Е.Райта.
Системна теорія суспільства Н.Лумана. Поняття самореферентності і контингентності. Критика Ю.Габермасом функціоналізму. Ю.Габермас про співвідношення між „системою” і „життєвим світом”. Концепція соціокультурної динаміки В.Бюля. Застосування В.Бюлем „теорії довгих хвиль” М. Кондратьєва для пояснення процесів сучасних соціальних змін. Сучасні дискусії і проблема феноменологічної соціології і етнометодології. Поворот до теоретичної інтеграції в сучасній соціології. Дж.Рітцер, Дж.Александер як ідеологи теоретичної інтеграції.
Соціологічна думка в Україні.
Протосоціологічна думка в Україні: особливості формування та розвитку. Періодизація історії соціологічної думки в Україні. Соціокультурні процеси ХУІІ - початку ХІХ ст. та їх вплив на формування соціально-політичної та соціологічної думки в Україні. Соціальна проблематика в історичній та філософській літературі. Суспільство та людина у творчості Г.С.Сковороди. Соціальна проблематика в програмних документах Кирило-Мефодіївського братства та творчості його видатних учасників (М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша). Соціологічна проблематика у творчості О.О.Потебні та М.П.Драгоманова. Соціологічні погляди І.Я.Франка. Становлення соціології права в Україні (Б.О.Кістяківський, Є.Ерліх). Наукова діяльність М.Ковалевського в контексті української, російської та світової соціології. М.С.Грушевський як історик-соціолог. «Генетична соціологія» й теорія суспільності в творчості Грушевського. Соціологічна концепція М.Ю.Шаповала. Соціологія політики В.Липинського. Українська соціологія радянського періоду. Спроби інституалізації соціології в Україні в період національно-визвольних змагань 1917-1918 рр. Становлення соціології праці як одного з провідних напрямів радянської соціології. Причини кризового стану соціології в СРСР. Сучасна українська соціологія: основні дослідницькі центри, представники, напрямки теоретичних та емпіричних досліджень. Становлення та розвиток соціології на Буковині.
Методика викладня соціології та суспільствознавчих дисциплін.
Актуальність розвитку методики викладання соціології в Україні. Предмет методики викладання соціології та її зв’язок з іншими науками. Основні підходи до визначення поняття методики викладання. Загальне розуміння стандартів, їх складові компоненти. Викладання соціології в контексті загально-освітніх процесів. Історія викладання соціології у вищій школі України. Організація викладання соціології за кордоном (історія, принципи, організація навчального процесу). Сучасна соціологічна освіта та її нормативно-правове забезпечення. Мета та завдання викладання курсу соціології: рефлексія нових вимог суспільства. Соціалізаційний та виховний потенціал сучасних соціологічних знань Організація роботи викладачів суспільствознавчих дисциплін та основні вимоги до їх професійних і моральних якостей. Інноваційні технології навчальної роботи і можливості їх використання в практиці викладання суспільствознавчих дисциплін. Застосування інформаційно-комп’ютерних технологій у вивченні соціології.
Інформаційно-теоретичне забезпечення курсу соціології. Лекція як форма викладання соціології та її організаційно-методичне забезпечення. Методика проведення практичних занять із соціології. Самостійна та науково-дослідна та робота студентів при вивченні соціології. Форми контролю та атестації навчальної роботи студентів. Специфіка проведення контролю знань при модульно-рейтинговій системі організації навчального процесу.
Програмування соціологічних досліджень.
Роль програми в підготовці соціологічного дослідження, її структура й основні функції. Методологічний розділ програми соціологічного дослідження. Проблемна ситуація соціологічного дослідження. Об’єкт і предмет соціологічного дослідження. Мета й завдання соціологічного дослідження. Роль гіпотези в соціологічному дослідженні. Основні види гіпотез у соціологічному дослідженні. Вимоги до гіпотез у соціологічних дослідженнях. Операціональне визначення основних понять соціологічного дослідження. Емпірична інтерпретація основних понять соціологічного дослідження.
Первинне вимірювання соціальних характеристик. Пошук та конструювання еталону вимірювання. Перевірка процедури первинного вимірювання на надійність. Характеристики основних шкал (номінальної, порядкової, інтервальної та шкали відношень). Шкали Гуттмана, Терстоуна, Лайкерта, Богардуса. Допоміжні теорії вимірювання. Обмеження квантифікації первинних соціальних характеристик. Використання порядкових шкал у соціологічних дослідженнях, їх можливості у вимірюванні соціальних процесів.
Вибірковий метод у соціологічному дослідженні. Генеральна та вибіркова сукупності. Одиниці відбору та спостереження. Репрезентативність вибірки. Випадкові та систематичні помилки репрезентативності. Оцінювання випадкової помилки. Основні етапи формування та обґрунтування структури вибіркової сукупності. Оцінювання обсягу вибірки. Типи вибірок. Види відбору. Проста одноступенева випадкова вибірка. Багатоступеневі вибірки. Квотна вибірка. Методи ремонтування вибірки. Види та межі використання стихійного відбору.
Організація соціологічного дослідження. Проблеми узгодження науково-теоретичних, методичних та організаційно-технічних процедур з цілями дослідження. Послідовність процедур дослідження та координації діяльності його учасників. План науково-дослідницьких робіт. Сітковий графік. Інструкції виконавцю польових робіт. Етапи підготовки виконавців. Типові помилки та труднощі в організації прикладного соціологічного дослідження.
Методи збору соціологічної інформації.
Класифікація методів збирання соціологічної інформації. Поняття методу, техніки, методики та процедури соціологічного дослідження. Співвідношення якісних та кількісних методів дослідження. Особливості якісної методології, предмет, об`єкт дослідження та метод пізнання. Порівняльна характеристика основних методів збирання інформації: документального, безпосереднього спостереження та опитування. Документ як джерело інформації про соціально-иормативні вимоги, події та умови діяльності. Межі застосування спостереження. Універсальність опитувань.
Опитування. Опитування як метод збирання соціологічної інформації. Історія становлення метода. Пізнавальні можливості. Види опитувань: письмове (анкетування) та усне (інтерв'ю), очні та заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні та масові, вибіркові та суцільні. Особливості, переваги та недоліки метода. Труднощі та типові помилки.
Анкетування. Індивідуальне та групове анкетування. Анкета. Конструювання анкети: формулювання завдань до проектування анкети; побудова категорій аналізу; визначення складу тем, проблем, задач, що включаються до складу анкети у відповідності з виділеними категоріями аналізу; побудова блоку соціально-демографічних показників; проектування блоку програмно-тематичних питань; складання вступного звернення та інструкції респонденту. Загальна композиція анкети. Кодифікація питань. Графічне оформлення. Можливі зсуви інформації, їх коригування.
Поштове опитування. Історія поштового опитування. Особливості, переваги та недоліки поштового опитування. Залежність величини помилки від частки відсутніх відповідей. Способи збільшення відсотку повертання в поштовому опитуванні. Експерименти за впливом різних елементів дослідницької процедури інструменту на повертання. Тотальна стратегія. Поєднання поштового опитування з інтерв'ю (два підходи). Характеристики пресового опитування.
Інтерв'ю. Особливості інтерв'ю. Інтерв'ю - способи організації роботи, процедура та інструмент опитування. Можливі зсуви, їх оцінювання та коригування. Різновиди опитувань: за відношенням до мети дослідження, за відношенням до особистості респондента, за предметним змістом, за ступенем стандартизації відповідей, за конструктивними особливостями, за функціональним призначенням.
Метод фокусованого групового інтерв’ю в соціології. Особливості використання фокусованого групового інтерв’ю. Гайд: структура, особливості використання. Вимоги до питань гайду: типологія та особливості формулювання. Особливості підбору респондентів на фокусоване групове інтерв’ю. Визначення кількості респондентів для однієї дискусії. Модератор: якості, вимоги (стать, вік, особливості темпераменту, психологічні якості тощо). Поняття «глибинного інтерв`ю», різновиди глибинних інтерв`ю та техніки їх проведення.
Телефонне опитування. Оперативність телефонного опитування та обмеження в застосуванні метода. Побудова вибірки для телефонного .опитування. Специфіка ситуації телефонного інтерв'ю. Особливості побудови опитувальника: формулювання питань, альтернативні питання в телефонному інтерв'ю, використання шкал, довжина опитувальника. Організаційні проблеми проведення телефонного інтерв'ю. Використання комп'ютерів. Кодифікатор для обліку результатів пошуку респондента.
Експертне опитування. Види опитування: масове (респондентів), експертне та псевдоекспертне (представників). Особливості експертного опитування (за метою, вибіркою, процедурою, та методом аналізу). Методи відбирання експертів в соціологічному опитуванні: документальний, експериментальний, атестація та самооцінка. Процедура роботи (мозкова атака, метод комісії, співставлена оцінка, стимульоване спостереження, метод Дельфи). Спеціальні методики роботи експертів (бальні оцінки, впорядкування рангів, парне порівняння, послідовне порівняння).
Соціометричне опитування. Сіткові методи. Історія соціометрії. Соціометрія та сітковий аналіз, структурне бачення світу. Зображення соціометричних даних. Соціограма та соціоматриця. Основні поняття теорії графів. Вибірка в соціометрії. Вимірювання відношень, інтегрування соціометричних матриць. Аналог кореляційного аналізу в соціометрії. Індивідуальні та. групові соціометричні індекси. Виділення підструктур в групах. Зв'язок між соціометричиими та звичайними ознаками. Сітковий аналіз.
Спостереження. Специфіка наукового спостереження. Одиниці спостереження. Спостереження включене та невключене, відкрите та інкогніто, лабораторне та польове. Проблеми взаємовпливу суб'єкта та об'єкта в процесі спостереження. Техніка спостереження, реєстраційні документи. Етичні норми при проведенні дослідження даним методом. Особливості, переваги та недоліки методу. Типові помилки в застосуванні методу. Підготовка спостерігачів.
Загальна характеристика методу аналізу документів. Основне призначення методу аналізу документів. Традиційний аналіз. Нормативні вимоги. Документ як об'єкт аналізу. Якісний аналіз документальної інформації. Джерела документальної інформації. Типи документів (письмові, аудіо-та відеодокументи, іконографічні). Протокол аналізу документів: внутрішній та зовнішній аналіз. Особливості, переваги та недоліки методу. Типові помилки.
Контент-аналіз. Історія виникнення методу. Проектування класифікатора контент-аналізу. Формулювання завдань до проектування класифікатора. Побудова категорій аналізу. Термінологічне уточнення ознак. Випадки нетермінологічної фіксації. Визначення одиниць обліку, конструювання інструменту для вимірювання та реєстрації одиниць аналізу. Побудова загальної схеми класифікатора. Проектування бланків аналізу інформації. Програма обробки бланків аналізу. Складання завдань та інструкцій реєстраторам та кодувальникам.