Міністерство освіти і науки України Вінницький політехнічний технікум

ІНСТРУКЦІЯ ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №5

ВИЗНАЧЕННЯ ТА ВИПРАВЛЕННЯ ЯКОСТІ АНТИФРИЗІВ

з дисципліни:

«АВТОМОБІЛЬНІ ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ

МАТЕРІАЛИ»

Розробив

В. М. Загородиш

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової

2006р

комісії «Автомешнічних дисциплін»

Протокол № від « »

Голова комісії

Вінниця 2006

Лабораторна робота №5

Тема роботи: Визначення та виправлення якості антифризу

Мета роботи: 1. Ознайомитись із нормативно технічною документацією по якості низько замерзаючих рідин (ДЕСТ и на показники якості та методи їх визначення, паспорти якості);

2. Закріпити знання по якості основних марок низько

замерзаючих рідин;

2. Знайомство із методами проведення контролю якості низько замерзаючих рідин та придбання практичних навичок по їх проведенню

Зміст роботи: 1. Визначення зовнішнього вигляду: колір, прозорість та наявність механічних домішок;

2. Визначення температури застигання антифризу;

3. Проведення розрахунку по виправленню якості антифризу по заданим параметрам;

4. Прийняття рішення про можливості та сфери використання аналізованих зразків антифризів.

Література: ЛІ, с.137-150, Л2, с. 102-108

Матеріально технічне оснащення робочого місця:

Циліндри скляні діаметром 40...55мм, стакани скляні ємністю 250мл, гідрометри, термометри.

Безпека життєдіяльності

1. У приміщені лабораторії забороняється палити;

2. Студенти у верхньому одязі у лабораторію не допускаються;

3. Забороняється працювати в лабораторії одному;

4. На лабораторних столах не повинно бути сторонніх речей (портфелів, сумок, головних уборів тощо);

5. Продукти для аналізів повинні знаходитись у закритій посудині та у мінімально необхідній кількості;

6. Забороняється використовувати рідини із посудин без написів;

7. Потрібно обережно поводитись із скляним посудом, щоб не побита його;

8. Залишки продуктів, розчинників та технічних рідин зливати не в раковину, а лише у спеціальний посуд із написом «Злив залишків»;

9. Під час роботи із їдкими речовинами (кислота, луги) потрібно оберігатися розприскування;

10. Для приготування кислоти, працюючи із концентрованою кислотою, потрібно лити кислоту у воду по скляній трубці (вода має бути у скляній або керамічній

посудині);

11. При опіках необхідно користуватись розчином марщщевокислого калію або

спеціальними мазями;

12. Після закінчення робота потрібно обов’язково вимити руки із минеш;

13. Під час роботи необхідно суворо дотримувались методичних вказівок;

14. Із незрозумілих запитань звертатись до викладача або лаборанта.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Оцінити випробуваний зразок антифризу по зовнішніх ознаках (прозорість, колір, запах, наявність механічних домішок і нафтопродуктів),

2. Ознайомитись із наявною в лабораторії колекцією стандартних антифризів, а потім порівняти з ними по зовнішніх ознаках випробуваний зразок і дати попередній висновок про приналежність випробуваного зразка до тієї чи іншої марки антифризів.

3. Визначити для зразка:

а) склад і температуру замерзання за допомогою гідрометра;

б) коефіцієнт заломлення за допомогою рефрактометра.

4. Встановити марку випробуваного зразка і відповідність його стандарту.

5. Розрахувати співвідношення у якому необхідно змішати даний зразок антифризу з водою або етиленгліколем для того, щоб суміш задовольняла по якості марці антифризу вказаній у завданні.

6. Показати викладачу результати по пп. 1—5.

7. Приготувати суміш відповідно до виконаного розрахунку.

8. Визначити для приготовленої суміші:

а) склад і температуру замерзання за допомогою гідрометра;

б) коефіцієнт заломлення за допомогою рефрактометра.

9. Встановити відповідність якості виправленого антифризу вимогам ДЕСТу на марку, зазначену в завданні.

10. Показати викладачу результати по пп. 8- 9

11. Оформити звіт по роботі та представити його на підпис викладачу.

Вказівки по проведенню роботи

1. Запобіжні заходи яри роботі з антифризами.

У зв’язку із отруйністю випробуваних антифризів:

а) необхідно ретельно переливати, змішувати антифризи і не допускати їхній проливання на стіл, на підлогу і т д;

б) не можна курити і приймати їжу, якщо руки забруднені антифризами або контактували із посудом у якому зберігаються етиленгліколь та його водяні розчини;

в) після виконання експериментальної частини роботи варто обов’язково вимити руки з милом.

2. Оцінка зразка антифризу по зовнішніх ознаках.

Стандартні антифризи являють собою злегка мутні рідини, пофарбовані у світло-жовтий (марка 40), жовтогарячий або жовто-оранжевий (марка 65) колір. Вони не повинні містити великих зважених часток, осадів, а також емульсованих і тим більше плаваючих на поверхні нафтопродуктів.

Бувші у вживанні антифризи значно забруднені. Особливо мутними вони стають у тих випадках, коли перед заливанням їх, із системи охолодження не віддалялася накип. Такі антифризи тільки після фільтрації стають придатними для подальшого вживання.

3. Визначення складу і температури замерзання антифризу за допомогою гідрометра і за коефіцієнтом заломлення.

Якість свіжих та працюючих антифризів в експлуатаційних умовах контролюють по щільності, для виміру якої використовується ареометр зі шкалою в межах від 1,000 до 1,080. Особливо зручним для цих цілей є спеціальний ареометргідрометр, на шкалі якого безпосередньо нанесені концентрації с, етиленгліколю в антифризах і відповідні їм температури замерзання (рис 5.1).

Рис. 5.1. Гідрометр та його шкала

Шкали гідрометрів градуюють при 20 °С. тому тільки при цій температурі антифризу прилад покаже дійсний вміст етиленгліколю. Очевидно, відрахована по гідрометру концентрація при температурах нижче 20 °С буде в порівнянні з дійсною - завищеною, а вище 20 °С — заниженою. Щоб за показниками С, гідрометра, знятим не при 20 °С, а при інших температурах t_y що відрізняються від 20 °С в сторону зниження або підвищення не більш 10 °С, одержати дійсні концентрації етиленгликоля в антифризах (у %), варто зробити перерахування по формулою:

-[1 + 0.008 (/-20)]

При розрахунках необхідно пам’ятати, що приведена тут формула справедлива для антифризів із вмістом етиленгліколю тільки від ЗО до 70%.

Округливши обчислене значення С,_нист до найближчого цілого числа, варто

знайти по шкалі гідрометра або по довідниковим таблицям температуру замерзання випробуваного зразка.

Для занурення гідрометра рекомендується використовувати скляний циліндр на 250 мл, який треба заповнювати зразком антифризу до рівня, що знаходиться на відстані від верхнього обріза циліндра на 50 — 60 мм.

Коефіцієнт заломлення пов'язаний прямо пропорційною залежністю із вмістом етиленгліколю в антифризі, тому по відомій його величині можна точно встановити в зразку співвідношення етиленгліколю і води Коефіцієнт заломлення визначають на наявних у лабораторії рефрактометрах під керівництвом лаборанта Вміст етиленгліколю в антифризі розраховують по формулі:

С = (и-1.334)* 10^і

де С — вміст етиленгліколю в антифризі в об'ємних відсотках;

п — коефіцієнт заломлення випробуваного антифризу при 20 °С.

По знайденому складу зразка визначити його температуру замерзання, використовуючи для цієї мети довідникові таблиці, що знаходяться у кабінеті.