- •1 Предмет та задачі топографії й картографії
- •1.1 Визначення топографії й картографії та їх зміст
- •1.2 Зв’язок топографії й картографії з іншими науками,
- •2 Картографічні образно-знакові
- •2.1 Карти та їх властивості
- •2.2 Класифікація карт
- •2.3 Географічні атласи та їх класифікація
- •2.4 Суть та структура регіональних екологічних атласів
- •1 Оглядові карти
- •3 Математична основа побудови
- •3.1 Модель поверхні Землі та її розміри
- •3.2 Математична основа карт
- •3.3 Картографічні проекції
- •4 Системи координат в топографії
- •4.1 Основні лінії та площини еліпсоїда
- •4.2 Географічні координати
- •4.3 Плоскі прямокутні координати
- •4.5 Висоти точок
- •4.6 Система плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •4.7 Врахування кривизни земної поверхні при визначенні
- •5 Орієнтування напрямів та навігаційні системи
- •5.1 Кути орієнтування
- •5.2 Визначення географічного азимута
- •5.3 Визначення магнітного азимута
- •5.4 Навігаційна система глобального позиціювання gps
- •6 Топографічні карти й плани
- •6.1 Характеристика й призначення топографічних карт та планів
- •6.2 Масштаби топографічних карт та планів
- •6.3 Рельєф місцевості та його зображення на картах і планах
- •6.4 Зображення місцевих предметів на топографічних
- •7 Методи й прийоми використання
- •7.1 Визначення відстаней по карті
- •7.2 Обчислення географічних координат точки
- •7.3 Обчислення прямокутних координат точки
- •7.4 Нанесення на карту пункту за відомими координатами
- •7.5 Обчислення дирекційного кута і румба заданого напряму
- •7.6 Обчислення географічного і магнітного азимутів
- •7.7 Розв’язування задач за допомогою горизонталей
- •8 Вимірювання довжини ліній на місцевості
- •8.1 Метрологічні основи геодезичних вимірювань
- •8.2 Типи приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.3 Випробування приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
- •9 Кутові вимірювання
- •9.1 Принцип вимірювання кутів
- •9.2 Типи теодолітів і їх особливості
- •9.3 Геометрична схема й основні частини теодоліта
- •9.4 Будова теодоліта т30
- •9.5 Підготовка теодоліта до роботи
- •9.6 Перевірка і юстирування теодолітів
- •9.7 Вимірювання кутів теодолітом т30
- •10 Нівелювання
- •10.1 Види нівелювання
- •10.2 Типи нівелірів і нівелірних рейок та їх особливості
- •10.3 Будова нівелірів
- •10.4 Підготовка нівелірів і нівелірних рейок до роботи
- •10.5 Перевірки і юстирування нівелірів
- •10.6 Перевірки нівелірних рейок
- •10.7 Визначення перевищень при геометричному нівелюванні
- •10.8 Тригонометричне нівелювання
- •11 Крупномасштабні топографічні знімання
- •11.1 Геодезична основа, масштаб знімання та висота
- •11.2 Характеристика крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.1 Методи крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.2 Тахеометричне знімання
- •11.2.3 Нівелювання поверхні
- •11.2.4 Горизонтальне знімання
- •11.2.5 Висотне знімання
- •11.2.6 Знімання підземних комунікацій
- •11.3 Обчислення координат точок знімального обґрунтування і
- •11.3.1 Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів
- •11.3.2 Обробка польових матеріалів
- •11.3.3 Обчислення координат точок теодолітного полігону
- •11.3.4 Обчислення координат точок діагонального ходу
- •11.3.5 Складання плану знімального обґрунтування
- •11.3.6 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання
- •12 Картографічне моделювання
- •12.1 Суть еколого-географічного аналізу і оцінювання території
- •12.2 Загальні положення проектування, складання
- •12.3 Картографічне відображення інформації та її генералізація
- •12.4 Приклади методичних основ картографічного моделювання
11.2.3 Нівелювання поверхні
Нівелювання поверхні використовується для складання топографіч-
них планів місцевості із слабовираженим рельєфом. Нівелювання поверхні
виконують способами: прокладання нівелірних ходів по всіх характерних
лініях рельєфу з розмічанням необхідного числа поперечників; побудови
на місцевості правильних геометричних фігур, що створюють сітку на те-
риторії, на якій виконують знімання.
При нівелюванні поверхні способом прокладання нівелірних ходів
висотне обґрунтування будується відповідно до вимог, що стосуються об-
ґрунтування тахеометричного знімання, паралельні нівелірні ходи зв'язу-
ють між собою перемичками. Відстані між нівелірними ходами, перемич-
ками та поперечниками та їх довжини залежать від масштабу знімання
(табл.11.5).
Таблиця 11.5 - Вимоги до знімальної мережі при нівелюванні поверхні
способом нівелірних ходів
Відстані, м
Масштаб
Довжина попе-
знімання
між нівелірни- між перемич-
між попе
речників, м
ми ходами
ками
речниками
1 : 2000
1000
1000
40
500
1 : 1000
600
600
20
300
1 : 500
600
600
20
300
По поперечних профілях за допомогою стрічки розмічають пікети
через 40 м при зніманні в масштабі 1 : 2000 та через 20 м при зніманні в
масштабах 1 : 1000 та 1 : 500. У місцях перегину рельєфу на нівелірних хо-
дах і поперечниках передбачають плюсові точки. Одночасно з розміченням
пікетів виконують знімання ситуації та складають абрис. Висоти пікетів у
нівелірних ходах і поперечниках визначають технічним нівелюванням.
134
При нівелюванні поверхонь способом побудови на місцевості геоме-
тричних фігур розбивають основні фігури із стороною 200...400 м. По сто-
ронах основних фігур прокладають теодолітні та нівелірні ходи, що опи-
раються на пункти опорної геодезичної мережі. Нев'язки ходів не повинні
перевищувати величин, що передбачені для знімального обґрунтування.
Потім основні фігури розбивають на заповнювальні квадрати із стороною
40 м при зніманні в масштабах 1 : 2000 та 20 м - при зніманнях в масшта-
бах 1 : 1000 та 1 : 500. Допускається розмір сторони квадрата 10 м. Одно-
часно з розмічанням сітки квадратів ведуть знімання контурів місцевості,
які прив'язують до сторін квадратів.
Квадрати з стороною 100...200 м нівелюють кожний окремо. Нівелір
установлюють в середині квадрата і беруть відліки на рейках, встановле-
них у його вершинах і на плюсових точках. Відліки, взяті на рейках, запи-
сують на схемі квадратів. Заповнювальні квадрати нівелюють по декілька
із однієї станції з виконанням умови, що дві суміжні станції повинні мати
загальні зв’язувальні точки. Висоти вершин заповнювальних квадратів об-
числюють через горизонт приладу. Контроль за точністю нівелювання ви-
конують за відліками зв’язувальних точок:
( al + bl) — ( a2 + b2) ≤ ± 5 мм, (11.6)
де al , bl , a2, b2 - позначки на зв’язувальних точках, м, відповідно до вер-
шин першого та другого квадратів.
Для побудови топографічного плану наносять на папір у заданому
масштабі сітку квадратів. Напроти вершин виписують позначки, округлені
до 0,01 м, і, інтерполюючи, проводять горизонталі з висотою перерізу 0,25
та 0,5 м залежно від масштабу та призначення плану.
У результаті нівелювання поверхні представляють замовнику такі
матеріали: схеми теодолітних і нівелірних ходів, журнали знімального об-
ґрунтування; відомості обчислення координат і висот точок; абриси зні-
мання ситуації та рельєфу, плани та формуляри до них; акти контролю та
приймання робіт.
