- •1 Предмет та задачі топографії й картографії
- •1.1 Визначення топографії й картографії та їх зміст
- •1.2 Зв’язок топографії й картографії з іншими науками,
- •2 Картографічні образно-знакові
- •2.1 Карти та їх властивості
- •2.2 Класифікація карт
- •2.3 Географічні атласи та їх класифікація
- •2.4 Суть та структура регіональних екологічних атласів
- •1 Оглядові карти
- •3 Математична основа побудови
- •3.1 Модель поверхні Землі та її розміри
- •3.2 Математична основа карт
- •3.3 Картографічні проекції
- •4 Системи координат в топографії
- •4.1 Основні лінії та площини еліпсоїда
- •4.2 Географічні координати
- •4.3 Плоскі прямокутні координати
- •4.5 Висоти точок
- •4.6 Система плоских прямокутних координат Гаусса-Крюгера
- •4.7 Врахування кривизни земної поверхні при визначенні
- •5 Орієнтування напрямів та навігаційні системи
- •5.1 Кути орієнтування
- •5.2 Визначення географічного азимута
- •5.3 Визначення магнітного азимута
- •5.4 Навігаційна система глобального позиціювання gps
- •6 Топографічні карти й плани
- •6.1 Характеристика й призначення топографічних карт та планів
- •6.2 Масштаби топографічних карт та планів
- •6.3 Рельєф місцевості та його зображення на картах і планах
- •6.4 Зображення місцевих предметів на топографічних
- •7 Методи й прийоми використання
- •7.1 Визначення відстаней по карті
- •7.2 Обчислення географічних координат точки
- •7.3 Обчислення прямокутних координат точки
- •7.4 Нанесення на карту пункту за відомими координатами
- •7.5 Обчислення дирекційного кута і румба заданого напряму
- •7.6 Обчислення географічного і магнітного азимутів
- •7.7 Розв’язування задач за допомогою горизонталей
- •8 Вимірювання довжини ліній на місцевості
- •8.1 Метрологічні основи геодезичних вимірювань
- •8.2 Типи приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.3 Випробування приладів для вимірювання довжини ліній
- •8.4 Вимірювання довжини ліній стрічками і рулетками
- •9 Кутові вимірювання
- •9.1 Принцип вимірювання кутів
- •9.2 Типи теодолітів і їх особливості
- •9.3 Геометрична схема й основні частини теодоліта
- •9.4 Будова теодоліта т30
- •9.5 Підготовка теодоліта до роботи
- •9.6 Перевірка і юстирування теодолітів
- •9.7 Вимірювання кутів теодолітом т30
- •10 Нівелювання
- •10.1 Види нівелювання
- •10.2 Типи нівелірів і нівелірних рейок та їх особливості
- •10.3 Будова нівелірів
- •10.4 Підготовка нівелірів і нівелірних рейок до роботи
- •10.5 Перевірки і юстирування нівелірів
- •10.6 Перевірки нівелірних рейок
- •10.7 Визначення перевищень при геометричному нівелюванні
- •10.8 Тригонометричне нівелювання
- •11 Крупномасштабні топографічні знімання
- •11.1 Геодезична основа, масштаб знімання та висота
- •11.2 Характеристика крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.1 Методи крупномасштабних топографічних знімань
- •11.2.2 Тахеометричне знімання
- •11.2.3 Нівелювання поверхні
- •11.2.4 Горизонтальне знімання
- •11.2.5 Висотне знімання
- •11.2.6 Знімання підземних комунікацій
- •11.3 Обчислення координат точок знімального обґрунтування і
- •11.3.1 Польові роботи при прокладанні теодолітних ходів
- •11.3.2 Обробка польових матеріалів
- •11.3.3 Обчислення координат точок теодолітного полігону
- •11.3.4 Обчислення координат точок діагонального ходу
- •11.3.5 Складання плану знімального обґрунтування
- •11.3.6 Польові роботи при тахеометричному зніманні
- •11.3.7 Камеральна обробка результатів тахеометричного знімання
- •12 Картографічне моделювання
- •12.1 Суть еколого-географічного аналізу і оцінювання території
- •12.2 Загальні положення проектування, складання
- •12.3 Картографічне відображення інформації та її генералізація
- •12.4 Приклади методичних основ картографічного моделювання
5.3 Визначення магнітного азимута
Магнітні азимути або румби визначають за допомогою вільно підві-
шеної й урівноваженої в горизонтальній площині магнітної стрілки.
Компас магнітний - це прилад, що призначений для визначення сто-
рін горизонту й вимірювання на місцевості магнітних азимутів. При орієн-
туванні на місцевості використовують компас Андріанова, який складаєть-
ся з корпуса, в центрі якого вільно обертається магнітна стрілка на вістрі
сталевої голки. Під впливом магнітних сил Землі стрілка сама встановлю-
ється в напрямку магнітного меридіана. В робочому стані стрілки її північ-
ний кінець встановлюється в напрямі на Північний магнітний полюс, а
південний - на Південний магнітний полюс. В неробочому стані стрілка
закріплюється тормозом, тобто притискується до скла за допомогою аре-
тира. В середині корпуса розміщена кругова шкала (лімб), що розділена на
120 поділок. Ціна однієї поділки складає 3°, шкала має подвійну оцифров-
ку. Внутрішня оцифровка нанесена за ходом годинникової стрілки від 0°
до 360° через 15° (5 поділок шкали). Зовнішня оцифровка нанесена проти
ходу годинникової стрілки через 30° (10 поділок шкали).
Для візування на місцевості предметів і зняття відліків по шкалі
компаса на його кільці, що обертається, закріплені візирні пристрої в ви-
гляді цілика і мушки, а також покажчик відліків.
48
Північний кінець магнітної стрілки, покажчик відліків й поділка на
шкалі через 90° покриті фарбою, яка світиться в темноті, що дозволяє ко-
ристуватись компасом вночі.
Орієнтування напрямків на сторони горизонту за допомогою компа-
са виконують в такій послідовності. Покажчик відліку біля мушки візирно-
го пристрою встановлюють на нульову поділку шкали, а компас - в гори-
зонтальне положення. Потім відпускають тормоз магнітної стрілки й пове-
ртають компас так, щоб північний її кінець збігся з нульовим відліком. Пі-
сля цього, не змінюючи положення компаса, візуванням через цілик та
мушку помічають на лінії візування віддалений орієнтир, який використо-
вують як напрям на північ. В протилежному напрямі по відношенню до
півночі буде південь, праворуч - схід, а ліворуч - захід.
Бусоль - прилад для безпосереднього вимірювання магнітних азиму-
тів або румбів ліній та для визначення напрямку магнітного меридіана.
Використовуються бусолі Шмалькальдера та БГ-1 як самостійні прилади і
орієнтир-бусолі, що входять в комплект геодезичних приладів таких, як
теодоліт, мензула та ін.
Основними частинами бусолі БГ-1 є лімб (круг з поділками), алідада
й безпосередньо бусоль. На алідаді вигравіювано два верньєри, що розмі-
щені протилежно один одному. Ціна поділки лімба 1°, а поділки шкали ве-
рньєра 5'. На алідаді розміщено два діоптри, окулярний та предметний.
Окулярний діоптр має вузьку щілину для спостереження, а предметний -
вертикально натягнену в прорізі нитку. В центрі алідади встановлена бу-
соль, що жорстко закріплена з нею.
Бусоль має корпус, на верхній кільцевій поверхні якого нанесена
шкала румбів. В центрі корпуса є шпиль, на який насаджена через агатовий
підп’ятник сталева магнітна стрілка. З метою запобігання механічних по-
шкоджень стрілки й шкали передбачена кришка з захисним склом. При
обертанні кришки за ходом годинникової стрілки аретирний пристрій при-
тискає стрілку до скла кришки.
Для вимірювання румбів й азимутів за допомогою циліндричного
штиря з конічним отвором, що за допомогою перехідної втулки з'єднується
знизу з центральним отвором лімба, бусоль надівають на штир. Відкріп-
люють магнітну стрілку, для чого поворотом кришки проти ходу годинни-
кової стрілки магнітну стрілку опускають на штир. Орієнтують бусольне
кільце й лімб по магнітному меридіану. Для цього нуль лімба суміщають з
нулем алідади біля окулярного діоптра, відпускають затискний гвинт, по-
воротом всієї бусолі на штирі суміщають нуль бусольного кільця біля
предметного діоптра з північним кінцем стрілки. Фіксують бусоль затиск-
ним гвинтом. В результаті виконаних дій бусоль підготовлена до роботи.
Поворотом алідади наводять візирну лінію діоптра на ціль. Знімають відлі-
ки: для азимутів - за лімбом, а для румбів - за бусольним кільцем.
49
