УМОВИВІД ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ.

1. Загальна характеристика умовиводу.

2. Безпосередні умовиводи. Логічний квадрат.

3. Опосередковані умовиводи. Простий категоричний силогізм.

4. Індуктивні умовиводи.

5. Аналогія.

1. Загальна характеристика умовиводу.

Поряд з іншими мисленними операціями важливе місце пісідає умовивід.

Можна навести й наступне визначення умовиводу: умовиводом називається така форма мислення або логічна операція, за допомогою якої утворюється нове висловлювання із уже відомих декількох висловлювань.

Умовивід сут­тє­­во відрізняється від логічного поняття і висловлювання (судження) тим, що в ньо­му не просто щось стверджується, а отримуються нові знання, нові поняття, висловлювання на основі попередніх знань, понять та висловлювань. Ці нові зна­ння, поняття та висловлювання виражені у висновку умовиводу, який є на­слід­ком вихідних висловлювань (засновків). Наприклад, розглянемо такий умовивід:

Всі громадяни України є вільні і незалежні (1 висловлювання)

Петренко є громадянином України (2 висловлювання)

Отже, Петренко є вільна і незалежна людина (висновок).

У цьому умовиводі з двох висловлювань виводиться нове висловлювання, яке становить собою нове знання.

Висловлювання (судження), з яких виводиться висновок, називаються засновками. У даному прикладі це 1 і 2 висловлювання. Висловлювання, яке є наслідком з даних засновків, називається висновком умовиводу. Висновок, як правило, знаходиться після слів «отже», «звідси випливає», «значить», або перед словами «тому, що», «бо» і ін.

Формування нової думки відбувається завдяки використання певних правил та закономірностей логіки. Звідси виведення нового знання в умовиводі має закономірний характер. Процес формування нових знань в умовиводі має таку особливість (на відміну від поняття і висловлювання), що він характеризується не адекватністю, істинністю чи хибністю, а правильністю чи неправильністю.

Умовиводи це досить поширена форма мислення людини. Вона вдається до умовиводу, коли розмірковує над з’ясуванням якогось нового явища, коли робить висновки якихось реальних фактів чи подій. Умовиводи часто мають місце в побутовій мислительній культурі людини. Саме методами умовиводів людина робить висновки про поведінку та вчинки близьких та знайомих людей, аналізує оточуючий її світ. Загалом, міркування – це ні що інше, як ланцюг послідовних взаємопов’язаних між собою умовиводів про ті чи інші речі чи явища світу, на основі яких робляться нові умовиводи, приймаються або не приймаються певні рішення. Однак, треба мати на увазі, що правильність міркувань сама по собі не забезпечує істинності висновків умовиводу. По-перше, не завжди з двох істинних висновків випливає істинний висновок, він може бути і хибним. По-друге, при двох засновках, один із яких є істинним, а інший хибний, висновок може бути як істинний, так і хибний. По-третє, якщо висновок істинний, то це не означає, що умовивід побудований правильно. Наприклад, з двох безумовно правильних висловлювань (засновків) 1. “Львівська комерційна академія є вищим навчальним закладом” і 2. “Стрий є районним центром” – неможливо утворити умовивід.

У правильному логічному умовиводі між засновками і висновком існує певний смисловий зв’язок, так само як і між висловлюваннями, що виступають як засновки.

За формою змісту умовиводи поділяються на безпосередні і опосередковані, а за характером здобуття нових знань – на дедуктивні (необхідні) та індуктивні (правдоподібні, ймовірні).

Безпосередні умовиводи – це такі умовиводи, у яких висновок робиться з одного засновку. Наприклад:

Жодна колоніальна країна не є політично незалежною країною (засновок).

Отже, жодна політично незалежна країна не є колоніальною країною (висновок).

Опосередковані умовиводи – найголовніша форма процесу логічного пізнання. Це такі умовиводи, у яких висновок робиться з двох і більше засновків, не безпосередньо, а опосередковано. Наприклад:

Всі планети обертаються навколо сонця (засновок)

Всі світила є планети (засновок)

Отже, всі світила обертаються навколо сонця /висновок/.

Безпосередні і опосередковані умовиводи в свою чергу поділяються на дедуктивні, індуктивні і аналогії.

Термін „дедуктивний умовивід” походить від латинського слова deduction (виведення). У дедуктивних умовиводах між засновками та висновком існує відношення логічної послідовності.

Наприклад:

1. Всі учні спеціалізованого класу з поглибленого вивчення гуманітарних наук добре підготувалися до іспиту з історії України.

2. Мій знайомий є учнем цього класу.

3. Отже, мій знайомий добре підготувався до іспиту з філософії України.

У дедуктивному умовиводі ми переходимо від загальних знань до часткових.

Термін „індуктивні умовиводи” походить від латинського induction (що перекладається як наведення). Тобто в індуктивних умовиводи відбувається процес наближення до істини. Причому вірогідність істини знаходиться у прямо пропорційній залежності від кількості засновків.

Наприклад:

1. Зниження температури повітря до заморозків негативно впливає на розвиток рослин.

2. Надто жарка погода може суттєво загальмувати ріст рослин.

3. Отже, різні температурні відхилення від норми негативно впливають на ріст і розвиток рослин.

За мірою обґрунтованості висновку умовиводи поділяються на демонстративні та правдоподібні. Останні дають лише ймовірні знання. У демонстративних умовиводах висновок закономірно істинний, а у правдоподібних — лише ймовірно істинний.

Велике значення в умовиводах має вплив логічної структури засновків на висновки. Беручи за основу класифікацій цей вплив, умовиводи можна поділити на силогізми та умовиводи логіки висловлювань, або висновки логіки висловлювань.

Для закріплення матеріалу з даної теми поміркуйте над наступними завданнями (15, с.43-45).