32.Як оцінює міжнародна арбітражна практика вимогу однієї із сторін договору купівлі-продажу щодо обов'язкового готівкового розрахунку?

Як оцінює міжнародна арбітражна практика вимогу однієї із сторін договору купівлі-продажу щодо обов’язкового готівкового розрахунку

Історично гроші завжди відносилися до категорії речей, що володіють родовими ознаками, замінними і подільними, що було обумовлено самою формою грошей (золоті, срібні монети, зливки і т.д.).

Поступово гроші у формі монет (злитків і т.д.) були витіснені банкнотами (тобто зобов'язаннями банку в обмін на пред'явлення банкнот видати ре ¬ альні гроші в монетах), а потім і безготівковими грошима. Безготівкові гроші існують як записи за рахунком і за своєю суттю представляють собою зобов'язання банку перевести, за розпорядженням власника рахунку суму, зазначену на рахунку, в інший банк для зарахування її на рахунок іншої особи, таким чином, [гроші (природно, лише однією з форм існування) з категорії речей перейшли в категорію майнових прав. І хоча, в принципі, безготівкові гроші можуть бути перетворені в готівку, проте широке використання кредитних карток і безготівкових платежів в даний час призвело до того, що готівкові гроші настільки рідко використовуються у міжнародній торгівлі, що сама вимога готівкового розрахунку зазвичай викликає сумнів у законності самої угоди.

33. Зробіть класифікацію джерел міжнародного торгового права Джерела міжнародн. Торгов. права: міжнародні договори (міжнародні торгові договори); міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; міжнародно-правові акти міжнародних організацій.Основним джерелом є міжнародний торговий договір.Існують дві основні форми міжнародного законодавства:міжнародні договори і рішення міжнародних організацій.Йдеться мова не лише про класичні міжнародні Конвенції, але й про Конвенції, які включають в себе договірні положення разом з текстом типового закону. Дані акти міжнародного законодавства повязують держави у випадку якщо вони підписали такий акт чи приєдналися до нього. В деяких випадках зобов’язання по міжнародному актові виникають для держав після виконання визначеної процедури. Джерелом міжнародного права є рішення міжнародних організацій, так для держав членів ЄС такими рішеннями є рішення Ради ЄС. Міжнародне законодавство також поділяється на міжнародно-правові акти універсального характеру і регіонального.Щодо актів універсального характеру найбільш значним для міжнародної торгівлі є процес уніфікації правил в області міжнародної купівлі-продажу товарів., якою займається міжнародний інститут уніфікації приватного права (УНІДРУА).Однак, найбільший внесок в уніфікацію міжнародного торгового права в наш час вносить Комісія ООН з права міжнародної торгівлі.(ЮНСІТРАЛ), Ця Комісія розробила дві важливі Конвенції в галузі мжн.торг.права: про договори міжнародної купівлі-продажу товарів і про позовну давність в договорах міжнародної купівлі-продажу товарів. Велике значення для міжнародної торгівлі мают також Конвенції в області міжнародного торгового арбітражу. Особливістю регіонального міжнародного законодавства є гармонізація і уніфікація права, яка проводиться в рамках ЄС. Загальне право створюється в рамках ЄС двома способами: за допомогою класичних міжнародних договорів (Конвенцій); за допомогою прийняття актів органами ЄС: Положення, Дерективи, Рішення. До регіональних слід віднести також Договори, укладені в рамках СНДДжерелами МТП виступає сукупність норм міжнародного права та нове Lex Mercatoria., також міжнародні конвенції так як: Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг, та акти (рішення) міжнародних організацій. Міжнародні конвенції поділяють на інтегральні та модельні. Також до джерел відносять принципи УНІДРУА та принципи європейського договірного права. Що ж до Lex Mercatoria то до їх положень можна віднести відомі Принципи Інституту з уніфікації міжнародного приватного права (УНІДРУА), документи, розроблені на підставі аналізу існуючої практики Міжнародною торговельною палатою (ІНКОТЕРМС, уніфіковані правила щодо акредитивів та інкасо) тощо. Lex Mercatoria розглядають як комплекс принципів, норм та звичаїв, які склалися в ході розвитку міжнародної торгівлі і набули характеру загальновизнаних правил. На сьогоднішній день термін - Lex Mercatoria вживається в різному трактуванні. Так, три основні: 1. Найбільш «активна» концепція: Lex Mercatoria - автономний правовий порядок, що формується добровільно сторонами, які беруть участь у міжнародних економічних відносинах, і існуючий незалежно від національних правових систем. 2. Lex Mercatoria - розглядається як звід правил, які можна застосувати для вирішення спорів, та виступає в якості альтернативи для застосовується в даному випадку національного закону. 3. Lex Mercatoria сприймається лише як доповнення до застосовуваної правової системи у вигляді послідовної консолідації звичаїв міжнародної торгівлі.

34. Визначіть особливості послуг як об'єкта міжнародного торгового права. особливістю є те, що об’єктом буде не річ матеріального світу, а саме послуги, виконані або надані однією особою на користь іншої. І в даному випадку, ці дії особи полягають не тільки в зміні об’єкта матеріального світу, але й в вчиненні дії, результатом яких буде не нова річ, а відповідно благо, не обов’язково в матеріальній формі, хоч з матеріальною метою. Поширення в таких сферах як інформаційна, консалтингова. Тощо.

35. Визначіть суб'єктів-учасників правовідносин за договором міжнародного факторингу (як вони називаються, основні їх права і обов'язки). договір факторингу" означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого: постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання; фактор має виконувати принаймні дві з таких функцій: фінансування постачальника, включаючи надання позики та здійснення авансових платежів; ведення обліку (головної бухгалтерської книги) щодо дебіторської заборгованості; пред'явлення до сплати грошових вимог; захист від несплат боржників; боржники повинні бути повідомлені про відступлення права грошової вимоги. Боржник зобов'язаний сплатити фактору, в тому і лише в тому випадку, якщо боржник не знає про переважне право іншої особи на платіж і якщо письмове повідомлення про відступлення права вимоги: надане боржнику постачальником або фактором під керівництвом постачальника; обґрунтовано визначає дебіторську заборгованість, яка була передана, і фактор, якому або на рахунок якого боржник зобов'язаний здійснити платіж; та стосується права грошової вимоги, яке випливає з договору купівлі-продажу товарів, укладеного під час або до того, як зроблено повідомлення. Боржник, який має право вимагати від постачальника суму, сплачену фактору стосовно відступлення права вимоги, має проте право вимагати повернення цієї суми від фактора настільки, наскільки: фактор не виконав своє зобов'язання здійснити постачальнику платіж, пов'язаний із відступленням права вимоги; або фактор здійснив такий платіж тоді, коли він знав про невиконання або неналежне виконання, або прострочення виконання постачальником своїх зобов'язань щодо товарів, яких стосуються платежі боржника. Боржник може також заявляти фактору про право на залік стосовно вимог до постачальника, на чию користь виникла дебіторська заборгованість, і яку боржник може задовольнити на момент отримання ним письмового повідомлення про відступлення права вимоги.