123. В межах якого з двох основних компаративно-правових підходів функціонального чи постмодерністського можливий подальший розвиток міжнародного торгового права?

Визначальним у методологічному підґрунті досліджень "європеїзації" контрактного права є протистояння двох основних підходів: функціонального та постмодерністського.

Перший підхід було обґрунтовано і застосовано до аналізу інтеграції договірного права європейських країн К. Цвайгертом (К. Zweigert), X. Кьотцем (Н. Kötz), А. Флеснером (A. Flessner), X. Янсеном (С. Jansen), К. Велк (С. Valcke) і передбачає, що функція — це "ядро компаративістики, тому що саме спільні функції є тим, що об'єднує різні об'єкти порівняння, робить їх певною мірою ідентичними" З принципу порівнянності виводиться й "основний закон компаративістики" — презумпція ідентичності (латин, presumtio similitudinis), яка на початку дослідження виконує функцію евристичного принципу, а наприкінці — функцію контролю за правильністю досягнутих результатів. Компаративно-правова наука припускає існування єдиних для всіх правових систем світу "космополітизованих" функцій, що досліджуються порівняльним правознавством. Принциповим для компаративного дослідження вважається і розроблення системи власних понять, за допомогою яких можна було б визначити "космополітизовані" функції, що досліджуються Саме з наявності таких спільних для всіх національних інститутів договірного права функцій вищезазначені автори і виводять поняття європейського контрактного права.

Юридичний постмодернізм ґрунтується на культурному релятивізмі, який проголошує принципову неможливість сполучення унікальних за своєю суттю національних правових традицій, що фактично означає "постмодерністську смерть порівняльного права"

Показово те, що в конкуренції між методологічними позиціями функціонального підходу та юридичного постмодернізму нині виграє саме перший підхід.

Так, у руслі функціонального підходу в Західній Європі за останні два десятиліття зроблено вагомий внесок в опрацювання компаративної доктрини контрактного права.

124. Як в західних країнах долається дуалізм норм міжнародного приватного права, які регулюють торгові відносини?

Контрактне право розглядається як сукупність норм, що регулює договірні зобов'язання, які виникають у господарському (комерційному) та цивільному оборотах. Однак для правової доктрини та юридичної практики європейських країн розмежування господарського та цивільного оборотів не є абсолютним. Саме тому контрактне право в країнах ЄС фактично розглядається як складний міжгалузевий інститут цивільного та господарського (комерційного) права. Цьому не заважає навіть дуалізм приватного права, що має місце в деяких європейських країнах (приміром в Німеччині та Франції) і є наслідком існування окремих кодифікованих актів цивільного та господарського законодавства. На практиці такий "м'який дуалізм" дуже легко долається через субсидіарне застосування норм цивільного законодавства, які визнаються загальними щодо спеціальних норм господарського права