114. Дайте загальну характеристику правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів.

11 квітня 1980 р. у Відні було підписано договір під назвою "Конвенція Організації Об'єднаних Націй про контракти на міжнародний продаж товарів". Конвенція набула чинності 1 січня 1988 р. Україна ратифікувала її 1 лютого 1991 р. Ця Конвенція стала одним з найважливіших комплексів міжнародних норм у галузі приватного права. Учасниками Конвенції є такі країни: Австралія, Австрія, Аргентина, Білорусь, Болгарія, Венесуела, Гана, Гвінея, Данія, Еквадор, Єгипет, Замбія, Ірак, Іспанія, Італія, Канада, Китай, Лесото, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Угорщина, Україна, Фінляндія, Франція, Швейцарія, Швеція, та Югославія. Основні положення Конвенції. Конвенція є однією з "правових норм" міжнародного права і компонентом правових систем держав-учасниць . Отже, вона завжди має пріоритет перед іншими законами та нормами держав-учасниць щодо відносин контракту купівлі-про-дажу. Згідно зі ст. 1 Конвенції:1) Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких розташовані в різних державах:а) коли ці держави є учасницями Конвенції;б) коли норми міжнародного приватного права спричиняють застосування права держави-учасниці (згідно з угодою сторін або колізійною нормою);2) розташування комерційних підприємств сторін у різних державах не береться до уваги, якщо це не випливає з договорів (тих що мали місце до або під час укладання ділових відносин чи обміну інформацією між сторонами); 3) ні національна належність сторін, ні їх цивільний чи торговий статус, ні цивільний або торговий характер договору не беруться до уваги при визначенні застосування Конвенції. Договір купівлі-продажу - це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) У власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. В різних країнах існує різне законодавство з питань, що можуть виникнути при укладанні і виконанні договору міжнародної купівлі-продажу. Такі розбіжності тільки шкодять міжнародній торгівлі - вони створюють зайві ускладнення. Торговці завжди зацікавлені заздалегідь знати, як саме будуть розглядати їхні дії у випадку виникнення спору. На приватному рівні головна роль належить Міжнародній торговельній палаті (Париж). Ще в середині двадцятого століття Міжнародною торговельною палатою були розроблені Уніфіковані торгові терміни ("Інкотермс"). "Інкотермс". "Інкотермс" - це типові умови договору купівлі-продажу. Правила "Інкотермс" застосовуються у всіх випадках, коли сторони зробили посилання на них у договорі. "Інкотермс" можуть використовуватися при укладанні договорів купівлі-продажу, які вимагають від продавця транспортування товару будь-яким видом транспорту, а також для договорів, де покупець одержує товар на складі продавця. "Інкотермс" містить декілька варіантів вирішення таких типових питань, що викликають труднощі при тлумаченні і застосуванні договору: коли переходить право власності на товар; коли переходить ризик випадкової загибелі товару; хто зобов'язаний застрахувати товар і заплатити за страховку; хто зобов'язаний організувати транспортування товару і заплатити за транспортування; хто зобов'язаний сплатити мита, податки, збори. На сьогодні існує декілька редакцій "Інкотермс". Розбіжності між ними не дуже суттєві. Будь-яку з цих редакцій можна використовувати. Останньою є редакція "Інкотермс" 2000 р. "Інкотермс" містить тринадцять типових умов купівлі-продажу товарів: EXW (із заводу); FCA (вільний перевізник); FAS (уздовж борту судна); FOB (на борту); CFR (вартість і фрахт); CIF (вартість, страховка, фрахт); СРТ (перевезення сплачені до); СІР (перевезення і страховка сплачені до .); DAF (поставлено на кордон); DES (поставлено із судна); DEQ (поставлено з причалу); DDU (поставлено без сплати мита); DDP (поставлено зі сплатою мита)

115.Визначіть суб'єктів - учасників правовідносин за договором міжнародного лізингу (як вони називаються, їх основні права і обов'язки). Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг Дата підписання: 28.05.1988 Дата приєднання України: 11.01.2006 Дата набрання чинності для України: 01.07.2007 Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, в якій одна сторона (лізингодавець), (a) на умовах іншої сторони укладає договір з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та (b) укладає договір з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі. Конвенція застосовується у тому випадку, коли місця здійснення підприємницької діяльності лізингодавця й лізингоодержувача знаходяться в різних державах і: (a) ці держави й держава, в якій знаходиться місце здійснення підприємницької діяльності постачальника, є Договірними державами; або (b) як договір поставки, так і договір лізингу регулюються законодавством Договірної держави. Посилання у Конвенції на місце здійснення підприємницької діяльності сторони, якщо вона має більше, ніж одне місце здійснення підприємницької діяльності, означає місце здійснення підприємницької діяльності, яке має найтісніший зв'язок із відповідним договором та його реалізацією, з урахуванням обставин, відомих сторонам або передбачених ними будь-коли до чи під час укладення цього договору. Права й обов'язки сторін Майнові права лізингодавця на обладнання є чинними незважаючи на права керуючого конкурсною масою та кредиторів лізингоодержувача, у тому числі кредиторів, які добилися накладення арешту чи виконання судового рішення. Якщо, згідно із застосовним законом, майнові права лізингодавця на обладнання є чинними незважаючи на права особи, лише за умови дотримання правил щодо офіційного повідомлення, ці права є чинними незважаючи на права цієї особи лише за умови додержання таких правил. Термін "застосовний закон" означає закон держави, яка на час набуття особою права вимагати застосування зазначених у попередньому пункті правил: (a) у випадку зареєстрованого судна є державою, в якій воно зареєстроване на ім'я власника; (b) у випадку літального апарата, зареєстрованого відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, є державою, в якій він зареєстрований таким чином; (c) у випадку такого іншого обладнання, у тому числі двигуна літального апарата, яке зазвичай перевозиться з однієї держави до іншої, є державою, в якій знаходиться основне місце здійснення підприємницької діяльності лізингоодержувача; (d) у випадку всього іншого обладнання є державою, в якій знаходиться обладнання. Це не впливає на пріоритет будь-якого кредитора, який має: (a) погоджене чи непогоджене право на утримання обладнання або забезпечувальний інтерес щодо нього, які виникають не у зв'язку з накладенням арешту чи виконанням судового рішення; або (b) будь-яке право на арешт, затримання або розпорядження, надане спеціально щодо суден або літальних апаратів відповідно до закону, застосовного на основі норм міжнародного приватного права.