68. В чому полягають особливості держави, як суб’єкта міжнародного товарного обороту

Традиційно держава розглядається в якості суб’єкта публічного права, тобто суб’єкта, що має владні повноваження по відношенню до інших субєктів. Однак, поряд з цією державою також розглядається держава як суб’єкт приватного права., тобто особа, яка може вступати в майнові,а отже і в торгові відносини. В зв’язку з цим, і в міжнародній сфері держава може не тільки вступати у відносини з іншою державою, як два суверенних суб’єкти, але і брати участь в торгівлі на рівних умовах з іншими суб’єктами. Слід зазначити, оскільки влада держави має національний характер, тобто поширюється на її територію, то за межами своєї території, держава не може розглядатися в якості владного суб’єкта. При цьому, відповідно до міжнародних звичаїв вона не втрачає свого суверенітету, внаслідок чого для рівної участі держави з іншими суб’єктами міжнародної торгівлі в торгових відносинах необхідно щоб держава відмовилась від свого імунітету, так як частково збережений сувернітет і за межами території держави робить неможливим її притягнення до суду і іншій державі за відсутності на те її згоди. В випадку відмови держави від її імунітету до неї, як і до інших суб’єктів міжнародного торгового обігу, можуть застосовуватись будь-які заходи, пов’язані з захистом суб’єктивного права особи. На прктиці держави не використовують відмову від імунітету (що не є можливим, виходячи з принципів міжнародного публічного права), а роблять це лише при укладанні конкретних угод.

69. Визначіть особливості методу правового регулювання в міжнародному торговому праві

Основними методами правового регулювання торгового права є колізійний та матеріально-правовий методи регулювання. Колізійна норма вказує лише, закони якої країни мають бути застосовані, її не можна розглядати як має ті ж функції, що виконує довідкове бюро на вокзалі, що повідомляє пасажирам, в якому віконечку вони можуть купити квиток і з якого шляхи їх відправляється поїзд.

Недоліки колізійного методу полягають у наступному: по-перше, застосування колізійної норми, що відсилає до права іноземної держави, ускладнює діяльність суду чи іншого органу держави, який зобов'язаний в силу міжнародного договору або внутрішнього закону на підставі колізійної норми застосовувати іноземне право, а встановити його зміст не так просто. По-друге, застосування цього методу не сприяє забезпеченню однаковості при вирішенні конфліктних ситуацій, оскільки в різних державах колізійні норми щодо одного і того ж предмета можуть і не збігатися.

Отже, кінцевий результат буде залежати від того, у суді якої держави вирішується спір. По-третє, при колізійної методі застосовуються, як правило, норми загального характеру, покликані регулювати все приватно-правові відносини, не розраховані на відносини з іноземним елементом. Завдяки матеріально-правовому методу створюються однакові матеріально-правові норми, що регулюють торгові, виробничі, науково-технічні, транспортні та інші зв'язки між організаціями і фірмами різних держав. Значним в сучасних умовах застосування матеріально-правових норм, уніфікованих в такій угоді, як Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. Переваги застосування матеріально-правового методу полягають у наступному: по-перше, його використання створює значно більшу визначеність для учасників відповідних відносин, оскільки і їм, і тим органам, які будуть їх застосовувати (наприклад, у випадку виникнення спорів), матеріально-правові норми завжди відомі заздалегідь; по-друге, за застосуванні цього методу створюється однакове регулювання, усувається односторонній підхід, властивий колізійного методу, коли в цілому ряді випадків колізійна норма встановлюється яких-небудь однією державою. До недоліків цього методу слід віднести те, що норми міжнародних угод можуть по-різному розумітися і застосовуватися в різних країнах, а також те, що в більшості випадків вони носять диспозитивний характер (тобто вони не є обов'язковими, а можуть застосовуватися на розсуд сторін).