112. Які основні джерела правового регулювання міжнародного кредитового переказу в Україні?

ЦУ України ст..1089.банк зобов’язується відповідно до доручення платника за рахунок грошових коштів, що розміщенні на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особо(одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківсткими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.Новелою у цьому відношенні є те, що зазначені положення можуть застосовуватися за певних умов, навіть до осіб,які не мають рахунка в цьому банку. Банк,що прийняв платіжне доручення платника,повинен перерахувати відповідну суму банку одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні, та повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. ГКУ:зазначено, що субєктами міжн.розрахунків є експортери, імпортери і банки, які вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів. Міжн.розрахунки регулюються нормами міжн.права, банківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн-учасниць розрахунків.Встановлено також, що міжн.розрахунки здійснюються між банками, між якими є кореспондентські відносини (що мають домовленість про проведення платежів та розрахунків за взаємним дорученням).

113. Зробіть класифікацію джерел міжнародного торгового права.

Джерелами МТП виступає сукупність норм міжнародного права та нове Lex Mercatoria., також міжнародні конвенції так як: Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг, та акти (рішення) міжнародних організацій. Міжнародні конвенції поділяють на інтегральні та модельні. Також до джерел відносять принципи УНІДРУА та принципи європейського договірного права. Що ж до Lex Mercatoria то до їх положень можна віднести відомі Принципи Інституту з уніфікації міжнародного приватного права (УНІДРУА), документи, розроблені на підставі аналізу існуючої практики Міжнародною торговельною палатою (ІНКОТЕРМС, уніфіковані правила щодо акредитивів та інкасо) тощо. Lex Mercatoria розглядають як комплекс принципів, норм та звичаїв, які склалися в ході розвитку міжнародної торгівлі і набули характеру загальновизнаних правил. На сьогоднішній день термін - Lex Mercatoria вживається в різному трактуванні. Так, три основні: 1. Найбільш «активна» концепція: Lex Mercatoria - автономний правовий порядок, що формується добровільно сторонами, які беруть участь у міжнародних економічних відносинах, і існуючий незалежно від національних правових систем. 2. Lex Mercatoria - розглядається як звід правил, які можна застосувати для вирішення спорів, та виступає в якості альтернативи для застосовується в даному випадку національного закону. 3. Lex Mercatoria сприймається лише як доповнення до застосовуваної правової системи у вигляді послідовної консолідації звичаїв міжнародної торгівлі.