70. Визначіть поняття та особливості правового регулювання міжнародного торгового посередництва.

Поняття «торгове посередництво» об’єднує широке коло послуг:– послуги закордонного контрагента;– підготовка та здійснення угод;– кредитування сторін;– наданню гарантій щодо оплати товару покупцем;– здійснення транспортно-експедиторських операцій;– страхування товару при транспортуванні;– виконання митних формальностей;– проведення рекламних та інших заходів з метою сприяння руху товарів на закордонні ринки;– здійснення технічного обслуговування.

Залежно від характеру взаємовідносин між виробником-експортером та торговим посередником, а також від функцій, що виконуються торговим посередником, виділяють декілька видів торгово-посередницьких операцій:– операції з перепродажу;– комісійні;– агентські;– брокерські. Торговець за договором здійснює угоди від свого імені і за власний рахунок. Комісіонер виступає перед третіми особами від власного імені, але здійснює операції за рахунок доручителя (комітента). Агент здійснює свою діяльність від імені і за рахунок принципала (доручителя). Агентські операції здійснюються на основі більш-менш тривалого періоду часу (декілька років). Агент, як правило, є юридичною особою.

Сутність брокерських операцій полягає у встановленні через посередника-брокера контакту між продавцем та покупцем. Брокер діє на основі окремих доручень. Він ніколи не виступає стороною в угоді, його функція зводиться винятково до зведення сторін, які беруть на себе зобов’язання щодо угоди, укладеної при посередництві брокера.

Міжнародна торгівля за допомогою посередників може носити організований характер. Формами організованої міжнародної посередницької торгівлі є: 1) міжнародні товарні біржі;2) міжнародні аукціони;3) міжнародні торги. Основний документом, котрий регулює міжнародне торгове посередництво є Женевська конвенція УНІДРУА про представництво в міжнародній купівлі-продажу товарів від 17.02.1983 р.; Гаазька конвенція про право, застосовне до договорів про представництво та договорів з посередниками від 14.03.1978 р. Хоча дана Конвенція не зібрала великої кількості учасників (її членами є Аргентина, Нідерланди, Португалія та Франція), вона все ж 1.05.1992 р. набула загальної чинності. Україна в даній Кон­венції участі також не бере.

71. Визначіть суб’єктів – учасників правовідносин за договором кредитового переказу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки)

В міжнародному торговому праві майже відсутні будь-які акти, які регулюють дану форму платежу. Але з наявних можна виділити такі: Типовий закон Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL, ЮНСІТРАЛ) про міжнародні кредитні перекази. Затверджений на 25-й сесії ЮНСІТРАЛ 1992 р.; Керівництво Міжнародної торговельної палати щодо міжнародного міжбанківського переказу коштів і компенсації 1990р; Правове керівництво ЮНСІТРАЛ про електронний переказ коштів (1987 р.).; Уніфіковані правела та звичаї для документарних акредитивів.

Міжнародний кредитний переказ — це форма розрахунків, яка здійснюється відповідно до договору, згідно з яким банк переказодавця виконує за винагороду від імені та за дорученням особи, яка має рахунок у цьому банку, переказ коштів до іншого банку (банку бенефіціара) на користь особи, зазначеної у дорученні (бенефіціара). Міжнародний кредитний переказ складається з ланцюжка етапів. 1. Переказодавець дає банку, у якому має рахунок, доручення викона¬ти переказ. 2. Банк переказодавця дає доручення про переказ банку-посереднику. 3. Банк переказодавця або банк-посередник дає доручення про пере¬каз банку бенефіціара. 4. Банк бенефіціара зараховує кошти на рахунок бенефіціара, який бенефіціар має у цьому банку. Пояснимо зазначені етапи детальніше.

На першому етапі переказода¬вець дає доручення шляхом заповнення стандартної банківської форми. Доручення може даватися як у паперовій, так і в електронній формі. Здебільшого платіжне доручення переказодавця приймається його банком до виконання, якщо переказодавець на своєму рахунку у цьому банку має відповідні кошти. Трапляються випадки, коли згідно з догово¬ром між переказодавцем і банком можливе виконання доручення за відсутності належних коштів на рахунку переказодавця, тобто відбувається кредитування банком свого клієнта. Мовою банкірів таке кредитування називають овердрафтом, або контокорентним рахунком.Перший етап закінчується у момент видачі банком переказодавця банку-посереднику або банку бенефіціара платіжного доручення згідно з вказівкою переказодавця.

Якщо між банком переказодавця і банком бенефіціара немає прямих кореспондентських зв'язків, то потрібні послуги банку-посередника. Після одержання доручення від банку переказодавця банк-посередник видає доручення банку бенефіціара або іншому банку-посереднику, дотримуючись доручення банку переказодавця. Цей етап міжнародного кредитного переказу вважається закінченим у момент видачі банком-посередником банку бенефіціара чи іншому банку-посереднику платіжного доручення згідно з вказівкою переказодавця. Між банком переказодавця і банком бенефіціара можуть існувати прямі кореспондентські зв'язки. У такому разі кредитні розрахунки виконуються без посередників. Прийняттям (акцептом) платіжного доручення банком бенефіціара на користь свого клієнта (бенефіціара) завершується міжнародний кредит¬ний переказ. Банк бенефіціара стає боржником свого клієнта у розмірі акцептованого банком доручення. Механізм міжнародного кредитного переказу описано у загальних рисах. Це означає, що задля спрощення не розглядалися такі питання: - у яких випадках приймається доручення переказодавця, а в яких не приймається;- коли банк-посередник відмовляється від акцепту доручення банку переказодавця, а коли не відмовляється;- за яких умов банк бенефіціара приймає (акцептує) переказ, а за яких не приймає.

Платіжне доручення може бути змінене або відкликане переказодав-цем або банком-відправником лише у разі, якщо відповідне доручення фактично не виконане. Одержавши повідомлення про зміну платіжного доручення, банк-відправник або банк-одержувач виконує відповідне до¬ручення згідно з внесеними до нього змінами. Сторони міжнародного кредитного переказу можуть домовитися, що доручення не підлягає зміні чи відкликанню.Міжнародному кредитному переказу, як і будь-якому іншому кон¬тракту, властиві ризики. Основні з них такі: • ризик неплатежу покупця (тобто відмова покупця переказувати кошти за вже одержаний товар з огляду на неплатоспроможність, непорядність тощо);• ризик держави покупця (зокрема з огляду на валютне регулю¬вання); • курсовий ризик (у зв'язку зі зміною курсу валюти контракту); • ризик неплатежу постачальника (є дзеркальним відображенням згаданого ризику неплатежу покупця).