64. Для яких підприємств вимагається спеціальна процедура допущення до господарської діяльності на території іноземної держави

65. Визначіть особливості відносин, що регулюються міжнародним торговим правом

66. Дайте загальну характеристику правового регулювання міжнародної купівлі-продажу товарів

В практиці міжнародної торгівлі використовуються такі джерела правового регулювання міжнародної купівлі-продажу: Конвенція 00Н про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (1980 р.); Конвенція 00Н про давність позову в міжнародній купівлі-продажу товарів (1974 р.); Конвенція про право, що використовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1985 р.), та ін. Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі використовується Віденська конвенція 00Н про договори міжнародної купівлі-продажу, прийнята у Відні в 1980 р. Вона являє собою міжнародний документ, що має практичне значення при підписанні і виконанні зовнішньоторгових контрактів. Віденська конвенція була розроблена комісією 00Н про право міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з метою визначення єдиних норм, що регулювали б міжнародні торгові договори. Значення даної Конвенції полягає в усуненні значних розбіжностей в національних законодавствах, що регулюють міжнародну купівлю-продаж товарів; визначенні рис міжнародного характеру договору; встановленні переліку видів договорів і послуг, на які не розповсюджується її дія; визначенні головних прав і обов'язків сторін за договором; встановленні форми контракту купівлі-продажу; визначенні засобів правового захисту у випадку порушення договору продавцем чи покупцем та ін. Що стосується національного законодавства, треба сказати, що практично в усіх країнах прийняті законодавчі акти, що містять норми, які регулюють відносини міжнародної купівлі-продажу. В одних країнах - це торгові кодекси, в інших - спеціальні законодавчі акти про міжнародну купівлю-продаж. В Україні відносини міжнародної купівлі-продажу регулюються Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність". Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", тощо.

67. Визначіть суб’єктів – учасників правовідносин за договором лізингу (як вони називаються, їх основні права і обов’язки)

Одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та) укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі. Отже, сторонами є лізингодавець та лізингоодержувач, а учасниками лізингодавець, лізингоодержувач та постачальник. Якщо інше не передбачене Конвенцією про міжнародний фінансовий лізинг (Дата набрання чинності для України:2007) або не встановлене в договорі лізингу, то лізингодавець не бере на себе жодних зобов'язань перед лізингоодержувачем щодо обладнання, крім випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків через покладання на досвід і думку лізингодавця та через втручання лізингодавця у вибір постачальника або технічних вимог обладнання. Лізингодавець, що виступає як лізингодавець, звільняється від відповідальності щодо третіх сторін у випадку смерті, тілесного ушкодження або шкоди майну, спричинених обладнанням.

Лізингодавець гарантує, що лізингоодержувачеве спокійне володіння не буде порушене особою, яка має переважний титул або право чи яка заявляє переважний титул або право й діє на підставі рішення суду, якщо такий титул, право чи заява не зумовлені дією чи бездіяльністю лізингоодержувача. Лізингоодержувач дбайливо ставиться до обладнання, використовує його в розумний спосіб та підтримує його в такому стані, в якому воно було поставлене, з урахуванням нормального зменшення й нормального спрацювання та будь-якої модифікації обладнання, погодженої сторонами.

Після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач повертає лізингодавцю обладнання, якщо він не використовує право придбати обладнання чи орендувати його й надалі. Обов'язки постачальника за договором поставки також стосуються лізингоодержувача, як це було б, якби лізингоодержувач був стороною цього договору і якби обладнання необхідно було постачати безпосередньо лізингоодержувачеві.

Однак постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем та лізингоодержувачем за один і той самий збиток. Якщо обладнання не поставлене, або поставлене із затримкою, або не відповідає договору поставки: лізингоодержувач має право стосовно лізингодавця відмовитися від обладнання або розірвати договір лізингу; лізингодавець має право виправити становище, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, як це було б, якби лізингоодержувач погодився придбати обладнання в лізингодавця на тих самих умовах, що й умови договору поставки.

Лізингоодержувач має право затримувати лізингові платежі, належні до сплати згідно з договором лізингу, доти, доки лізингодавець не виправить становища, що склалося внаслідок його неспроможності запропонувати обладнання згідно з договором поставки, або доки лізингоодержувач не втратить права на відмову від обладнання. У випадку, коли лізингоодержувач здійснив право на розірвання договору лізингу, лізингоодержувач має право повернути собі будь-які лізингові платежі та інші суми, сплачені наперед, крім обгрунтованої суми за будь-яку користь, отриману лізингоодержувачем завдяки використанню обладнання.

Лізингоодержувач не може висунути жодної іншої претензії до лізингодавця щодо непоставки обладнання, поставки його із затримкою або поставки обладнання, яке не відповідає договору поставки, за винятком того, наскільки це є результатом дії чи бездіяльності лізингодавця. У разі несплати лізингоодержувачем лізингодавець може в судовому порядку стягнути накопичені несплачені лізингові платежі разом із відсотками й відшкодовуваними збитками. Лізингодавець може передавати або в інший спосіб розпоряджатися всіма чи будь-якими з його прав на обладнання, а також правами за договором лізингу. Така передача не звільняє лізингодавця від будь-яких з його зобов'язань за договором лізингу або не змінює сутності договору лізингу або її правової оцінки, як передбачено у цій Конвенції. Лізингоодержувач може передати право користування обладнанням чи будь-які інші права за договором лізингу тільки за згоди лізингодавця та з дотриманням прав третіх сторін.