60. Які акти співтовариства набувають все більшого значення в європейській уніфікації торгового права? Поясніть чому.

Уніфікація на міждержавному рівні на сьогодні можлива тільки у сфері міжнародного приватного права. Найбільш реальною вона є в межах Європейського співтовариства, переважно, на рівні модельних актів і стосовно окремих правових інститутів. Деякі цивільно-правові інститути вже на сьогод­ні досягли надзвичайно високого ступеня уніфікації (право юридичних осіб, господарських зв’язків, купівлі-продажу, торгового мореплавства, залізничних перевезень, інтелектуальної власності), інші ж — навпаки не готові до уніфікації, або ж вона утруднена (речове, спадкове, сімейне право). Міжнародно-правова уніфікація норм торгового права держав – членів ЄС здійснюється не на регіональному європейському, а виключно на універсальному рівні. Це відбувається за допомогою багатьох міжнародних конвенцій, але найбільший вплив на уніфікацію торгового права держав – членів ЄС здійснюють наступні: Конвенція ООН 1980 р. про договори міжнародної купівлі-продажу товарів; Конвенція ООН 1983 р. про представництво під час міжнародної купівлі-продажу товарів; Конвенція ООн про міжнародний фінансовий лізинг; конвенція ООН про міжнародний факторинг. Особливістю уніфікації європейського торгового (контрактного) права полягає у тому, що вона здійснюється не на державному чи міждержавному, а на партикулярному рівні, й полягає в розробці документів, які визнаються світовим співтовариством завдяки значущості їхнього змісту та авторитету організацій, що їх розробили. Нині європейське право є важливим інструментом забезпечення інтеграційних процесів у Європі, а ЄС наділений інституціями та механізмами проведення уніфікації законодавчим шляхом. Отже, на відміну від інших країн, держави – члени ЄС у своєму арсеналі мають окрім міжнародно-правових і приватноправових, засоби суто європейсько-правової інтеграції. В результаті на території ЄС склалося уніфіковане право.

61. Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права

Основними методами правового регулювання торгового права є колізійний та матеріально-правовий методи регулювання. Колізійна норма вказує лише, закони якої країни мають бути застосовані, її не можна розглядати як має ті ж функції, що виконує довідкове бюро на вокзалі, що повідомляє пасажирам, в якому віконечку вони можуть купити квиток і з якого шляхи їх відправляється поїзд. Недоліки колізійного методу полягають у наступному: по-перше, застосування колізійної норми, що відсилає до права іноземної держави, ускладнює діяльність суду чи іншого органу держави, який зобов'язаний в силу міжнародного договору або внутрішнього закону на підставі колізійної норми застосовувати іноземне право, а встановити його зміст не так просто. По-друге, застосування цього методу не сприяє забезпеченню однаковості при вирішенні конфліктних ситуацій, оскільки в різних державах колізійні норми щодо одного і того ж предмета можуть і не збігатися. Отже, кінцевий результат буде залежати від того, у суді якої держави вирішується спір. По-третє, при колізійної методі застосовуються, як правило, норми загального характеру, покликані регулювати все приватно-правові відносини, не розраховані на відносини з іноземним елементом. Завдяки матеріально-правовому методу створюються однакові матеріально-правові норми, що регулюють торгові, виробничі, науково-технічні, транспортні та інші зв'язки між організаціями і фірмами різних держав. Значним в сучасних умовах застосування матеріально-правових норм, уніфікованих в такій угоді, як Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. Переваги застосування матеріально-правового методу полягають у наступному: по-перше, його використання створює значно більшу визначеність для учасників відповідних відносин, оскільки і їм, і тим органам, які будуть їх застосовувати (наприклад, у випадку виникнення спорів), матеріально-правові норми завжди відомі заздалегідь; по-друге, за застосуванні цього методу створюється однакове регулювання, усувається односторонній підхід, властивий колізійного методу, коли в цілому ряді випадків колізійна норма встановлюється яких-небудь однією державою. До недоліків цього методу слід віднести те, що норми міжнародних угод можуть по-різному розумітися і застосовуватися в різних країнах, а також те, що в більшості випадків вони носять диспозитивний характер (тобто вони не є обов'язковими, а можуть застосовуватися на розсуд сторін). Характеризуючи метод правового регулювання міжнародного публічного права, слід звернути особливу увагу на той факт, що відносини суб'єктів міжнародного публічного права (незважаючи на те, що суб'єкти МПП – це публічні владні суб'єкти) регулюються на основі договорів. Однак, попри визнання примату МПП над національним законодавством, він не став методом владних приписів. Основним методом сучасного МПП можна назвати цивілістичний (іноді його ще називають цивільно-правовий, або диспозитивний) метод правового регулювання, з такими його характерними рисами, як рівність і незалежність сторін, автономія волі сторін, свобода договорів, принцип добросовісного виконання зобов'язань. Багато складових цього методу стали принципами міжнародного права. Щодо методу правового регулювання в міжнародному приватному праві, то треба відзначити таку особливість: часто маються на увазі тільки спеціальні методи регулювання (колізійний і матеріально-правовий). При цьому часто забувають, що йдеться про відносини цивілістичного характеру (в їх «чистому вигляді»), тобто основним методом правового регулювання тут є той-таки диспозитивний метод.