1.

2.Порівняйте міжнародну уніфікацію правового статусу суб'єктів міжнародного торгового обороту в ЄС та СНД. В СНД практично нема актів, які б стосувалися порядку створення та діяльності суб’єктів міжнародного торгового обороту, за виключенням транснаціональних обєднань:Договір про співпрацю в створенні та розвитку виробничих, комерційних,кредитно-фінансових, страхових та змішаних транснаціональних обєднань 1998року.Згідно з цим договором вони можуть створюватися в будь-якій сфері діяльності, не заборонених національним законодавством держав СНД.Стосовно ЄС:успіхи були досягнуті деякі в сфері торгового права. Необхідно згадати Договір про створення Європейського економічного співтовариства, котрий має норми міжнародного торгового права, Брюсельська конвенція1968 року про юрисдикцію та визнання та виконання судових рішень по цивільним та торговим справам, Брюсельська конвенція 1968 року про взаємне визнання торгових товариств та юридичних осіб, а також директиви Ради

ЄС, яка стосується питань гармонізації законодавства про торгові товариства, питань страхування, посередництва та інших договірних зобов’язань.

3.Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний факторинг. Ця Конвенція регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, зазначені в цьому розділі. Ця Конвенція застосовується щоразу, коли грошові вимоги, відступлені згідно з договором факторингу, випливають з договору купівлі-продажу товарів між постачальником та боржником, які здійснюють господарську діяльність на території різних держав і: такі держави і держава, де фактор здійснює господарську діяльність, є Договірними державами;або як договір купівлі-продажу товарів, так і договір факторингу регулюються законодавством Договірної держави. Посилання в цій Конвенції на місце здійснення господарської діяльності сторони, якщо вона здійснює свою діяльність більш, ніж в одному місці, означатиме, що йдеться про те місце діяльності, яке має найтісніший зв'язок з відповідним договором і його виконанням, беручи до уваги обставини, відомі або передбачені сторонами у будь-який час перед укладенням або при укладенні такого договору. Застосування цієї Конвенції може виключатися: сторонами договору факторингу; або сторонами договору купівлі-продажу товарів стосовно грошових вимог, що випливають тоді, коли фактор був письмово повідомлений про це виключення або після цього. Якщо застосування цієї Конвенції виключається , то таке виключення може бути зроблене тільки до Конвенції в цілому.

4. 8.В чому полягають особливості міжнародних конвенцій як джерел міжнародного торгового права?Конвенция — (лат. conventio — договор, соглашение) — разновидность международного договора.Конкретные признаки, по которым тот или иной договор следует называть конвенцией, выделить сложно. Скорее можно вести речь о традиции называть договоры определённого типа или содержания конвенциями.Так, как правило, название конвенции получают многосторонние договоры.Среди двусторонних договоров конвенциями обычно называют договоры по консульским, почтовым, транспортным и др. вопросам. Важно, что конвенция, как правило, регулирует весь комплекс вопросов, связанных с соответствующей темой.

5. Дайте визначення предмета і методу міжнародного торгового права. Міжнародне торгове право - це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права.(це і є предметом) В основному тут використовується імперативний метод правового регулювання суспільних відносин, обумовлений насамперед їхнім суб'єктним складом, і такий, що полягає в обов'язковому виконанні розпоряджень, що містяться в нормах міжнародного права.

7.Визначіть умови застосування Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг. Ця Конвенція регулює операцію фінансового лізингу, в якій одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.

Операція фінансового лізингу, є операцією, яка включає такі характерні риси: лізингоодержувач визначає обладнання й вибирає постачальника, здебільшого не покладаючись на досвід і думку лізингодавця; обладнання придбане лізингодавцем у зв'язку з договором лізингу, який, наскільки відомо постачальнику, або укладений, або повинен бути укладений між лізингодавцем і лізингоодержувачем; та лізингові платежі, належні до сплати за договором лізингу, обчислюються таким чином, щоб урахувати, зокрема, амортизацію всієї або значної частини вартості обладнання.

Ця Конвенція застосовується незалежно від того, має лізингоодержувач чи він у подальшому отримує можливість придбати обладнання чи орендувати його й надалі, і незалежно від того, придбає він обладнання за номінальною ціною чи він орендує обладнання за лізингові платежі. Ця Конвенція застосовується до операцій фінансового лізингу щодо всього обладнання, за винятком того, яке повинно бути використане здебільшого для особистих, сімейних або побутових цілей лізингоодержувача.

11.Визначіть зміст договору факторингу. У відносинах між сторонами договору факторингу: положення договору факторингу, що передбачає відступлення існуючих або майбутніх грошових вимог, не може бути визнано недійсним внаслідок того, що вимоги не були зазначені в договорі окремо, якщо під час укладення договору або під час набуття ним чинності вони могли бути визначені у договорі; положення договору факторингу, згідно з яким майбутні грошові вимоги відступаються, діють для відступлення грошових вимог фактора у міру їх виникнення без потреби укладання будь-якого нового акта про відступлення права вимоги. Відступлення права грошової вимоги постачальником фактору є дійсним, незважаючи на будь-яку угоду між постачальником і боржником, яка забороняє таке відступлення. Проте таке відступлення не є чинним стосовно боржника, якщо під час укладення договору купівлі-продажу товарів він здійснював господарську діяльність на території Договірної держави, яка зробила заяву. Договір факторингу може правомірно передбачати у відносинах між його сторонами, за наявності нового акта відступлення або без нього, відступлення всіх або будь-яких прав постачальника, що випливають із договору купівлі-продажу товарів, включаючи вигоду від будь-якого положення договору купівлі-продажу товарів, яке зберігає за постачальником його право власності на товар або передбачає право кредитора вступати у володіння власністю, запропонованою як гарантія.

12.В чому полягають особливості правового статусу транснаціональних корпорацій? Транснаціональні корпорації - це акціонерні товариства, діяльність яких не обмежена державними кордонами однієї країни. Наприклад, це фірма, корпорація, компанія, які виконують основну частину своїх операцій за межами країни, де вона зареєстрована, найчастіше - у кількох країнах, де існує мережа відділень, філій, підприємств.Ознаки ТНК: це економічно єдина система; це група самостійних, юридично виокремлених підприємств; вони діють на території кількох держав; їх структурні підрозділи діють у строкатому правовому довкіллі, оскільки є суб'єктами національного права; керівництво корпораціями та контроль за їх діяльністю здійснюються з єдиного центру; корпорація перебуває поза юрисдикцією окремої держави, якогось об'єднання держав або міжнародної організації, невідповідність між їх економічним змістом та юридичною формою - економічна єдність оформлюється юридичною множинністю. Законодавство різних країн використовують для визначення ТНК різні поняття:холдинг(в англо-америк.правовій системі),концерн(Німечина), тощо.

15.Визначіть зміст договору лізингу.

Це договір за яким одна сторона (лізингодавець), на умовах іншої сторони (лізингоодержувача) укладає договір (договір поставки) з третьою стороною (постачальником), згідно з яким лізингодавець одержує виробниче обладнання, засоби виробництва або інше обладнання (обладнання) на умовах, схвалених лізингоодержувачем настільки, наскільки вони стосуються його інтересів, та укладає договір (договір лізингу) з лізингоодержувачем, надаючи лізингоодержувачеві право користування обладнанням за лізингові платежі.

Особливість договору лізингу полягає в тому, що лізингодавець (в ролі якого нерідко виступають комерційні банки, інвестиційні фонди, страхові компанії, а також спеціалізовані лізингові компанії) передає майно, спеціально придбане за договором купівлі-продажу, у користування лізингоодержувачу, сам його не використовуючи. Це дозволяє розглядати лізинг не тільки як різновид оренди, але і як своєрідну форму довгострокового кредитування ( "інвестування"), при якій лізингоотримувач сплачує "кредитні кошти" (тобто грошові кошти, витрачені на закупівлю обладнання) шляхом регулярної виплати лізингодавцю в узгодженому між ними розмірі орендних платежів. Сума цих платежів складається з вартості обладнання (як правило, що відповідає його повної амортизації), витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням обладнання (наприклад, у разі користування кредитними коштами), а також суми, що становить безпосередньо прибуток лізингодавця .Таким чином, у разі укладення договору лізингу виникають взаємно між собою пов'язані тристоронні відносини. Предметом фінансового лізингу є, як правило, рухоме майно (обладнання): виробниче обладнання, включаючи комплектуючий устаткування і засоби виробництва. Їм, крім того, можуть бути транспортні засоби всякого роду, а також обладнання, тісно пов'язане з нерухомим майном і є приналежністю земельної ділянки або приєднаним до земельної ділянки майном (наприклад, бурова установка).

17.Порівняйте предмет правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного публічного права.

Публічне - регулює відносини лише між державами та іншими суб'єктами міжнародного права. Коло суб’єктів в мтп ширше. І відносини регулює інші.Міжнародне торгове право - це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права.(це і є предметом).

13.Порівняйте метод правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного приватного права. Методи МПрП. Правовий метод регулювання — сукупність по­годжених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є цивільно-правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Про­те цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно-право­вий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним еле­ментом застосовуються два юридично-технічних методи — колізій­ний та матеріально-правовий.Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питан­ня в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує та­ке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають ба­гато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав. Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивіль­но-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії). Матеріально-правовий метод .Сутність цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. Міжнародне торгове право - це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права.(це і є предметом) В основному тут використовується імперативний метод правового регулювання суспільних відносин, обумовлений насамперед їхнім суб'єктним складом, і такий, що полягає в обов'язковому виконанні розпоряджень, що містяться в нормах міжнародного права.

9.Порівняйте предмет правового регулювання міжнародного торгового права та міжнародного приватного права. Міжнародне торгове право - це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною міжнародного економічного права.(це і є предметом).Предметом міжнародного приватного права є сукупність норм, які регулюють приватні(невладні)відносини, пов’язані з присутністю в цих відносинах іноземного елементу.