2. Основи правового регулювання інвестиційної діяльності і в Україні (ср)

Інвестиційна діяльність сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

Вона регулюється Законами «Про інвестиційну діяльність», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про режим іноземного ін­вестування», Постановами КМУ, НБУ.

Законодавство визначає права і обов'язки інвесторів. Інвесто­ри мають рівні права щодо здіснення інвестиційної діяльності; самостійно визначають мету, напрями, види й обсяги інвестицій; залучають до їхньої реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності.

Крім того, інвестори зобов'язані:

• подавати фінансовим органам декларацію про обсяги і джерела інвестицій;

• мати дозвіл на капітальне будівництво;

• отримувати висновок експертизи інвестиційних проектів тощо.

Уцілому інвестиційна діяльність в Україні визначається інве­стиційною політикою держави, яка полягає в:

1) регулюванні сфер і об'єктів інвестування. Чинним зако­нодавством визначається, що об'єктом інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, у т.ч. основні фонди й оборотні ак­тиви в усіх галузях і сферах економіки, ЦП, цільові грошові вне­ски, науково-технічна продукція й інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Комерційним банкам заборонено інвестування заходів у сфері виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також страхування (крім страху­вання валютних, кредитних і процентних ризиків).

2. податковому регулюванні шляхом встановлення діапазону ставок податку на прибуток та податкових пільг у межах СЕЗ;

3. регулюванні інвестиційної діяльності шляхом надання фінансової допомоги та проведення відповідної кредитної по­літики. Фінансова допомога (Закон «Про інвестиційну діяль­ність) це дотації, субсидії, субвенції, бюджетні позики на розви­ток окремих регіонів, галузей, виробництв. Кредитна політика — надання пільгових кредитів, передусім підприємствам АПК;

4. регулюванні інвестиційної діяльності шляхом проведен­ня відповідної амортизаційної політики: право здійснення при­скореної амортизації;

5. Регулюванні участі інвесторів у приватизації;

6. регулюванні фінансових інвестицій: визначення видів ЦП, що випускаються в Україні, порядок їх обертання, вимоги до емі­тентів, форми і засоби реалізації окремих фінансових інструмен­тів на первинному і вторинному ринку тощо;

7) експертизі інвестиційних проектів, реалізованих за раху­нок бюджетних і позабюджетних засобів. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі в питанні дотри­мання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог;

8) забезпеченні захисту інвестицій шляхом виключення за­стосування заходів дискримінаційного характеру, спрямованих на заборону управління інвестиціями, їх використання і ліквіда­цію. Інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані або реквізовані;

9) регулюванні умов здійснення інвестицій за межі держави шляхом видачі НБУ індивідуальних ліцензій на здійснення рези­дентами інвестицій за кордоном:

• резиденти можуть здійснювати інвестиції за межі України шляхом участі у підприємствах,

• придбання частки в діючих іноземних підприємствах або придбання у власність таких підприємств у цілому,

• створення за рубежем підприємств, що цілком належать українським інвесторам, а також відкриття за кордоном філій та інших окремих підрозділів,

• придбання рухомого і нерухомого майна, інших майнових прав і прав інтелектуальної власності,

• придбання ЦП тощо.

Інвестиції резиденти здійснюють тільки за рахунок власних коштів у безготівковій формі через коррахунки уповноважених банків Усі надходження (прибуток, дивіденди) зараховуються на валютний рахунок резидента.

Участь банків з інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

• за допомогою механізмів фондового ринку:

• шляхом прямого інвестування:

1) у власну діяльність (основні фонди):

2) в інші види діяльності:

а) за рахунок коштів банку (створення підприємств чи участь у їхній діяльності);

б)за рахунок кредитних ресурсів— кредитування клієнтів ба­нку на інвестиційні потреби, обслуговування цільових кредитних ресурсів.