Лекція № 27

Тема: Інвестиційні операції

План

1. Інвестиції: поняття і види

2. Основи правового регулювання інвестиційної діяльності і в Україні (СР)

3. Довгострокове кредитування як форма участі банку в інвес­тиційному процесі

Основні терміни та поняття: фондовий ринок, інвестиційні операції, цілі інвестиційної політики, інвестиційний портфель, ризикованість інвестицій, реінвестування

1. Інвестиції: поняття і види

З метою диверсифікації активних операцій, розширен­ня джерел отримання додаткових доходів і підтримання ліквідно­сті балансу комерційні банки здійснюють інвестиційні операції.

У широкому розумінні інвестиції — вкладення капіталу з ме­тою подальшою його збільшення. Джерелом приросту капіталу і рушійним мотивом здійснення інвестицій є одержуваний від них прибуток.

Інвестиції – це витрати майнових та інтелектуальних цінностей на виробництво та нагро­мадження запасів виробництва, або ж сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в резуль­таті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соці­альний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та ін. ЦП;

• рухоме та нерухоме майно;

• майнові права, досвід, інтелектуальні цінності;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, офісних у вигляді технічної документації, навички та виробничий досвід (не запатентовані);

• права користування землею, водою, ресурсами, будинка­ми, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Залежно від того, чи сприяли інвестиційні вкладення наро­щуванню капіталу підприємства, говорять про валові і чисті інвестиції.

Валові інвестиції – це загальний обсяг інвестованих коштів у певному періоді, спрямованих на нове будівництво, придбання засобів виробництва і приріст товарно-матеріальних запасів.

Чисті інвестиції – сума інвестицій, зменшена на суму амортизаційних відрахувань у певний період.

Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:

1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів).

2. Фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як:

• прямі інвестиції – передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

• портфельні інвестиції – придбання цінних паперів та інших фінан­сових активів за кошти на біржовому ринку;

3. Інвестиції під реінвестиції - здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Інвестиції у підприємницьку діяльність можна класифікувати за такими ознаками:

за об'єктами вкладення коштів:

• реальні— вкладення коштів у реальні активи, у т.ч. інновації;

• фінансові.

за характером участі в інвестуванні:

— прямі — особиста участь інвестора у виборі об'єктів інвес­тування і вкладанні коштів;

— непрямі — шляхом придбання сертифікатів інвестиційних фондів і інвестиційних компаній;

за періодом інвестування:

• короткострокові (не більше 1 року) депозитні внески, де­позитний сертифікат;

• довгострокові.

за формами власності інвесторів:

• приватні — громадянами, та приватними (недержавними) підприємствами;

• державні;

• іноземні;

• спільні.

Участь комерційних банків в інвестиційних процесах підпо­рядкована певним цілям. Це додержання безпеки банківських коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності, які, у свою чергу, залежать від ряду чинників:

• розподіл одержуваного прибутку на споживання і заоща­дження;

• очікувана норма чистого прибутку;

• ставка процента;

• очікуваний темп інфляції.

Участь банків в інвестиційному процесі може здійснюватися за двома напрямами:

• за допомогою механізмів фондового ринку;

• за допомогою механізмів середнього та довгострокового кредиту­вання.

Комерційні банки повинні в своїй інвестиційній діяльності мати тісний контакт з підприємствами. У випадку створення нового підприємства заснування його можливе за допомогою банківського капіталу як в рамках фінансово-промислових груп, так і поза ними. Фінансово-промисловими групами вважаються ті організації та структури, які утворюються шляхом об'єднання промислового і фінансового капіталів. В Україні банкам заборонено виступати в ролі головного підприємства згідно з Законом «Про фінансово-промислові групи».

Комерційний банк може брати участь у санації підприємства: він дає кошти підприємству, натомість одержує його цінні папери. Також можлива і передача державної частки капіталів підприємства в довірче управління банку, замість чого банк зобов'язується інвестувати певну суму коштів у це підприємство.

Важливим з точки зору безпеки та підвищення рівня дохідно­сті інвестиційних операцій є їх регулювання.