Методи виховання дітей у родині

Шляхи (способи), за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поводження дітей, не відрізняються від загальних методів виховання, але мають свою специфіку:

• Вплив на дитину - індивідуальне, засноване на конкретних учинках і пристосоване до особистості.

• Вибір методів залежить від педагогічної культури батьків: розуміння мети виховання, батьківської ролі, подань про цінності, стилю відносин у родині й т.д.

Тому методи сімейного виховання несуть на собі яскравий відбиток особистості їхніх батьків і невіддільні від них. Скільки батьків - стільки різновидів методів. Наприклад, переконання в одних батьків - м'яке вселяння, в інших - погроза, лемент. Коли в родині відносини з дітьми близьких, теплих, дружні, головний метод - заохочення. При холодних, відчужених відносинах, природно, превалюють строгість і покарання. Методи дуже залежать від установлених родителями виховних пріоритетів: одні хочуть виховати слухняність - тому методи націлені на те, щоб дитина безвідмовно виконувала вимоги дорослих; інші вважають більше важливим учити самостійному мисленню, прояву ініціативи й звичайно знаходять для цього відповідні методи.

Всі батьки використовують загальні методи сімейного виховання: переконання (пояснення, вселяння, рада), особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби, тілесні покарання). У деяких родинах, за порадою педагогів, створюються й використовуються ситуації, що виховують.

Різноманітні засоби рішення виховних завдань у родині. Серед них - слово, фольклор, батьківський авторитет, праця, навчання, природа, домашній побут, національні звичаї, традиції, суспільна думка, духовний і моральний клімат родини, преса, радіо, телебачення, режим дня, література, музеї й виставки, ігри й іграшки, демонстрації, фізкультура, спорт, свята, символи, атрибути, реліквії й т.д.

Вибір і застосування методів батьківського виховання опирається на ряд загальних умов:

• Знання родителями своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають, чим цікавляться, які доручення виконують, які труднощі випробовують, які відносини складаються з однокласниками й педагогами, з дорослими й з більше молодшими за віком, що найбільше цінують у людях і т.д. Прості, здавалося б, відомості, але 41% батьків не знають, які книги читають їхні діти, 48% - які фільми дивляться, 67% - яка музика їм подобається; більше половини батьків нічого не можуть сказати про захоплення своїх дітей. Тільки 10% учнів відповіли, що в їхніх родинах знають, де вони бувають, з ким зустрічаються, хто їхні друзі. За даними соціологічних досліджень (1997 р.), 86% юних правопорушників, оказавшихся за ґратами, відповіли, що батьки не контролювали їхніх пізніх повернень додому.

• Особистий досвід батьків, їхній авторитет, характер відносин у родині, прагнення виховувати особистим прикладом також позначаються на виборі методів. Ця група батьків звичайно вибирає наочні методи, порівняно частіше використовує приучення.

• Якщо батьки віддають перевагу спільної діяльності, то звичайно превалюють практичні методи. Інтенсивне спілкування під час спільної праці, переглядів телепередач, походів, прогулянок дає гарні результати: діти більше відверті, і це допомагає батькам краще зрозуміти їх. Немає спільної діяльності - немає й приводу, і можливості для спілкування.

• Педагогічна культура батьків впливає на вибір методів, засобів, форм виховання. Давно замічено, що в родинах утворених людей діти завжди краще виховані. Отже, учити педагогіку, опановувати секретами виховного впливу - зовсім не розкіш, а практична необхідність.